Ухвала суду № 43793628, 23.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

23 квітня 2015 р. Справа № 815/6951/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів-Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Шановської М.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся з позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження №1879/А-2011 від 24.11.2011р. «Про надання громадянці України ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року задоволено клопотання Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про закриття провадження у справі, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року - скасувати та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування такого рішення, суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду України, який наведений у постанові від 11 листопада 2014 року по справі №21-439а14, який в силу приписів ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх судів України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Предметом же оскарження у даній справі є рішення відповідача про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва.

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом ст.118 Земельного кодексу України рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише початком процедури надання особі землі у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Під час виготовлення такого проекту уповноваженим суб'єктом господарювання в сфері проведення робіт із землеустрою згідно із законом буде вирішуватися питання про можливість або неможливість передачі земельної ділянки у власність чи користування, а також умови такої передачі з можливими обмеженнями та застереженнями.

Вже за результатами розроблення такого проекту, який повинен бути погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, спірне Розпорядження відповідача № 1879/А-2011 не є рішенням про передачу землі у власність чи користування, про яке йдеться у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року, і на підставі цього розпорядження у третьої особи не виникає жодних прав власності чи користування земельною ділянкою, яка зазначена у цьому розпорядженні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені даної справи помилково послався постанову Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року по справі №21-439а14, оскільки в цій постанові Верховний Суд України визначив юрисдикцію справ щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень про передачу земельної ділянки у власність чи користування.

Колегія суддів приходить до висновку, що судове оскарження такого розпорядження має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлено Законом України «Про місцеві державні адміністрації» № 586-XIV від 09.04.1999р., згідно з ч. 2 ст. 1 цього закону, - місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Як вбачається з положень ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень місцевих державних адміністрацій, зокрема, належить право розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним Кодексом, вони наділені вирішувати питання розпорядження землями, при здійсненні яких виступають як суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п.п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 року роз'яснив, що положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності».

Таким чином, розгляд поданого адміністративного позову повинен здійснюватись саме у порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, в зв'язку із чим прийшов до помилкового висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спірного питання порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 204 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196; 199; 202, 204; п.6 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.6 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи - ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування розпорядження - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: