Ухвала суду № 43793434, 21.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19484/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Карука О.О., представника відповідача - Кривенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.11.2014р. №165526552202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сінтез Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 14.11.2014р. №1077/26-55-22-02/35647310, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 1 012 796грн., в тому числі за червень 2013 року - 111 339 грн., липень 2013 року - 26 714 грн., серпень 2013 року - 681 508 грн., жовтень 2013 року - 3 387 грн., листопад 2013 року - 189 848 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 року №165526552202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 020 796грн.

Не погодившись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.05.2013р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «ТРК» (Підрядник) укладено Договір підряду №3-0705/13 на виконання підрядних робіт в офісних приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 2, БЦ «Парус». 6 поверх, а також додаткові угоди до вказаного договору, а саме: Додаткова угода № 1 від 16.05.2013 року та Додаткова угода № 2 від 07.06.2013 року.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ТРК» (Підрядник) укладено договір підряду № СТ 242 від 27.05.2013 року та додаткові угоди до нього: Додаткова угода № 1 від 25.07.2013 року, та Додаткова угода № 2 від 05.12.2013 року.

Так, згідно договору підрядник - ТОВ «ТРК» зобов'язується з власних матеріалів та власними силами або залученими силами виконати підрядні роботи в офісних приміщеннях за адресою: Україна, м. Київ, вул.. Мечникова, 2, БЦ «Парус», 6 поверх.

На підтвердження виконання вказаних договорів з ТОВ «ТРК» позивачем надано до суду наступні первинні та розрахункові документи: зокрема, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), податкові накладні, платіжні доручення, довідки про вартість виконаних робіт.

Так, податковим органом в акті перевірки встановлено, що фактичне виконання будівельних робіт проводилось, згідно наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) з травня 2013 року по листопад (включно).

При цьому, як зазначено в наданих до перевірки актах виконаних робіт:

- в травні було виконано демонтажні роботи, зокрема демонтаж ковроліна з плінтусом у кількості 1330,0 метрів квадратних, демонтаж шпалер зі стін у кількості 2460,0 квадратних метрів, демонтаж фальш підлоги в коридорі в кількості 223,34 квадратних метрів, демонтаж фальш підлоги в приміщеннях в кількості 1114,09 квадратних метрів;

- в червні будь-які роботи не виконувались (акт виконаних робіт за червень до перевірки не надавався);

- в липні було виконано демонтажні роботи, зокрема демонтаж підвісних стель у кількості 1273,6 квадратних метрів, демонтаж світильників у кількості 450,0 штук, демонтаж електрофурнітури у кількості 424,0 штук, демонтаж розподільчих коробок у кількості 412,0 шт.

При цьому, комплекс будівельно-монтажних робіт з поточного ремонту офісних приміщень, які зазначені в наданих до перевірки документах, зокрема демонтаж ковроліна у кількості 1330 квадратних метрів, демонтаж фальш підлоги у кількості 1337,43 квадратних метрів, демонтаж підвісних стель у кількості 1273,6 квадратних метрів, демонтаж світильників, електрофурнітури, розподільчих коробок, можливе тільки за умов повного звільнення таких приміщень.

Разом з тим, в травні-листопаді 2013 року ТОВ «Сінтез Ресурс», згідно наданих до перевірки документів, здійснювало повноцінно господарську діяльність, всім працівникам нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.

Крім того, згідно податкових накладних, оформлених для покупця - ТОВ «ТРК» за період з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року, та зареєстрованих в ЄРПН, ТОВ «ТРК» не здійснювало придбання деяких будівельних матеріалів (плитка АМФ Філігран 600*600, ґрунтовка Сеrezit СТ 17, глибоко проникна ґрунтовка Зетіп Вигсігоші, кабель ОТР 6 категорії системний, кабель коаксіновий F 660ВУ, гіпсокартон у загальній кількості 570 квадратних метрів), які зазначені в актах приймання виконаних підрядних робіт, як використані при виконанні ремонту офісних приміщень за адресою: м. Київ, вул.. Мечникова, 2, БЦ «Парус», 6 поверх.

Також, відповідач, як на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, посилається на акт Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 09.07.2014р. № 1477/22-00/30370381 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.».

Відповідно до вказаного акту було встановлено, що у ТОВ «ТРК» в І кварталі 2013 року налічувалось особових рахунків за штатом - 0 , сумісників - 0, працюючих по трудовій угоді - 0 ; в II кварталі 2013 року за штатом працювало - 2, сумісників - 0, працюючий по трудовій угоді - 0; в III кварталі 2013 року за штатом працювало - 66 (прийняті в вересні), сумісників - 0 , працюючий по трудовій угоді - 0 ; в IV кварталі 2013 року за штатом працювало - 73, сумісників - 0 , працюючих по трудовій угоді - 0.

Зазначене на думку відповідача, свідчить про неможливість ТОВ «ТРК» виконувати роботи (надавати послуги), зазначені в актах виконаних робіт у зв'язку із відсутністю певних матеріалів, які потрібні для виконання та трудових ресурсів.

У зв'язку із неможливістю виконання демонтажних (підготовчих) робіт (згідно актів виконаних робіт демонтажні роботи виконувались в травні та липні, коли у ТОВ «ТРК» були відсутні працівники), виконання ремонтних робіт в подальшому також неможливе.

На думку податкового органу, сукупність отриманої інформації спростовує факт виконання ТОВ „ТРК" комплексу підрядних робіт в офісних приміщеннях за адресою: Україна, м, Київ, вул.. Мечникова, 2, БЦ «Парус», 6 поверх, придбання будівельних матеріалів; у обсягах та спосіб, відображених у актах виконаних робіт, не підтверджено первинними документами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Отже, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Сінтез Ресурс» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, але з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На спростування вказаних тверджень податкового органу, ТОВ «ТРК» надано до матеріалів справи в якості доказів по справі до суду першої інстанції копії трудових книжок працівників підприємства та податковий розрахунок за формою 1-ДФ, згідно яких представник третьої особи пояснив, що на підприємстві в другому кварталі 2013 року працювало - 128 осіб, в третьому кварталі - 129, осіб та в четвертому кварталі 2013 року - 133 особи.

Оглянувши вказані документи, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що копії трудових книжок працівників підприємства не містять усіх сторінок, в зв'язку з чим неможливо стверджувати про те, що на підприємстві дійсно працює вказана, третьою особою кількість працівників.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що позивачем, в свою чергу, не доведено, яким саме чином його контрагент без наявності відповідних трудових ресурсів, мав змогу виконувати передбачені зазначеними вище договорами роботи без залучення субпідрядних організацій, зважаючи на те, що об'єми таких робіт перевищують трудові можливості ТОВ «ТРК».

Крім того, позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентами субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази та відповідних трудових ресурсів.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Так, згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, в Постанові Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 27.04.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.