Ухвала суду № 43793359, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19163/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представників позивача Антоненко Н.В. Матата Ю.М.представника відповідача Морозова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Пріоком" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03 жовтня 2014 року №0002424201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Також апелянт просив про здійснення процесуальної заміни відповідача по даній справі з Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків на правонаступника - Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

За статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням обставин справи та наведеної норми права, колегія суддів зазначає, що заявлене представником відповідача клопотання не суперечить вимогам закону, тому суд допускає заміну Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у справі матеріалів, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств ПрАТ "Пріоком" з питання своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток по декларації від 28 лютого 2014 року №9090880732 за березень 2014 року, за результатами якої складено акт №1040/28-10-42-10/30635929 від 17 вересня 2014 року.

Згідно з висновками акта, відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплачено суму авансових внесків з податку на прибуток за звітний період - березень 2014 року (сплачено податок пізніше граничного терміну): термін прострочення погашення з 30 березня 2014 року по 03 червня 2014 року, кількість днів - 66, погашено боргу - 178482,8 грн.

Позивач оскаржив висновки акта податковому органу, проте відповідач листом від 30 вересня 2014 року №17828/10/28-10-42-1-47 повідомив про залишення їх без змін.

30.10.2014 на підставі названого акта контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення (форми "Ш") № 0002424201, яким за затримку на 66 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 892414 грн. ПрАТ "Пріоком" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 178482,80 грн. за платежем - авансовий внесок з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності.

Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Судом вірно зазначено, що відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств" від 30 грудня 2013 року №872, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року за №103/24880 (далі по тексту - Наказ №872), авансовий внесок з податку на прибуток підприємства, що підлягатиме сплаті щомісячно, самостійно зазначається платником податків у рядку 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Також, на розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємства, що підлягатиме сплаті щомісячно, має вплив значення рядків 13.1 (сума податку на прибуток, отриманий з іноземний джерел, що сплачений суб'єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні в розмірі, який не перевищує суми податку, що підлягає сплаті таким платником протягом такого звітного (податкового) періоду), 13.2 (сума податку, нарахованого платником податку на прибуток (при консолідованій сплаті) за місцезнаходженням його відокремлених підрозділів) та 13.6 (податок на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті виробників сільськогосподарської продукції) додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Згідно з підпунктом 153.3.3 названого пункту платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Отже, суд вірно вказав, що зменшення нарахованих зобов'язань з податку на прибуток на суму авансового внеску при виплаті дивідендів відбувається виключно за підсумками звітного періоду.

Також, Наказом №872 визначено, що сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) відображається у рядках 13.3 - 13.5 додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, при цьому, сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді - у рядку 13.3 вказаного додатку, сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку - у рядку 13.4 вказаного додатку, сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді - у рядку 13.5.1 вказаного додатку, сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах (яка переноситься до рядка 13.4 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за наступний звітний (податковий) період) - у рядку 13.5.2 вказаного додатку.

За змістом вказаних норм, суд першої інстанції правильно зазначив, що платнику податку на прибуток підприємств надано право зараховувати суму перевищення авансових внесків, сплачених протягом звітного чи попередніх звітних (податкових) періодів у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), над сумою податкових зобов'язань за звітний податковий період, в тому числі ту, що задекларована у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 річної податкової декларації з податку на прибуток підприємства, в рахунок зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств під час сплати щомісячних авансових внесків протягом поточного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 87.1 статті 87 ПК України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПрАТ "Пріоком" 28.02.2014 подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9090880732, в якій самостійно задекларовано суму узгодженого податкового зобов'язання по рядку 34 "Авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісячно у березні - грудні 2014 року та січні - лютому 2015 року - 892414,00 грн.

При цьому, в додатку ЗП у рядку 13.5.2 відображена сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах - 17967120,00 грн.

З огляду на вищеназвані положення Податкового кодексу України, суд дійшов вірного висновку, що відповідна сума мала бути врахована на зменшення суми авансового внеску з податку на прибуток підприємств, водночас, відповідачем, в порушення вимог податкового законодавства, за результатами розгляду листа ПрАТ "Пріоком" від 14 березня 2014 року №88/03 з проханням провести відповідний залік авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за березень 2014 року у сумі 892414,00 грн., листом від 02 квітня 2014 року №7121/10/2/-10-20-4-20, який було відправлено 30 квітня 2014 року, платнику податків було відмовлено.

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини нарахування позивачем дивідендів та факт сплати авансових внесків з податку на прибуток у встановленому розмірі, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо надходження до бюджету податкових зобов'язань платника податку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, та як наслідок відсутність правових підстав для притягнення платника податків до відповідальності за несплату грошового зобов'язання.

Крім того, наведені вище положення податкового законодавства покладають обов'язок здійснення зарахування переплати в рахунок погашення заборгованості, яка виникла по сплаті відповідного грошового зобов'язання саме на контролюючий орган, а необхідність подання заяви про здійснення повернення помилково та / або надміру сплачених сум на погашення грошового зобов'язання зумовлена проведенням таких дій (погашення) грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, тому посилання апелянта на статтю 43 ПК України є безпідставним.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

Така позиція узгоджується також із практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 02.02.2015 № К/800/45260/14, постанова від 22.01.2015 № К/800/44040/14).

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Допустити заміну відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Пріоком" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов І.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.