Ухвала суду № 43793224, 21.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19400/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсі-Хром» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Алсі-Хром» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0003862204, №0003882204, №0003872204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, встановивши наявність належного підтвердження понесених позивачем витрат по господарським операціям із контрагентами та їх пов'язаність із його господарською діяльністю.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, за підсумками якої складено акт від 14.11.2014 №3331/26-52-22-04-10/24725587 та виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 81 448,00 грн, пп. 191.1.2, 191.1.3 п. 191.1 ст. 191, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 15 041,00 грн, п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 цього Кодексу, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 8 281,00 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0003862204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі на 93 077,00 грн, з них 76 004,00 грн - за основним платежем, 17 073,00 грн - за штрафними санкціями, №0003872204, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7 085,00 та застосовано штрафні санкції на суму 1 771,25 грн, №0003882204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 17 306,25 грн, з них 13 845,00 грн - за основним платежем, 3 461,25 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, визначення позивачу грошових зобов'язань з податків на прибуток та на додану вартість обґрунтовано тим, що останнім, на переконання податкового органу, безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат за товари та послуги, придбані при взаємовідносинах з ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «Альфакласс», ТОВ «Українська Інтернет Група «Да.Нет», ПАТ «Українська страхова група», ФОП ОСОБА_3, а також до податкового кредиту - сум податку на додану вартість у складі цих придбаних товарів та послуг. Такий висновок базується на переконаннях відповідача, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, не мали на меті настання реальних наслідків для господарської діяльності, а вчинені з метою отримання податкової вигоди. Крім того, відповідач стверджує, що вони не підтверджуються первинними документами.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України у пп. пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закон первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що у період, який підлягав перевірці, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «Альфакласс», ТОВ «Українська Інтернет Група «Да.Нет», ПАТ «Українська страхова група», ФОП ОСОБА_3

Так, між позивачем, як виконавцем, та ТОВ «Функціонал Груп», як замовником, укладено договір № 139А/1R на виконання робіт (послуг) по ремонту аналітичного обладнання від 19.10.2011, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати ремонт хроматографа «Хюлетт-Паккард» в кількості 1 (один) шт.

Умовами вказаного договору виконавець зобов'язується виконати роботи за договором на місці експлуатації обладнання, а також надати замовнику необхідні запасні частини. З метою прискорення строків виконання робіт виконавець має право користуватися своїми власними хімічними реактивами, запасними частинами та витратними матеріалами без надання рахунків замовнику.

Актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №139А/1R від 14.12.2011 підтверджується виконання позивачем обов'язків за вказаним договором. При цьому, з акту слідує, що в ході ремонтних робіт позивач придбав і використав запасні частини та витратні матеріали: блок електронного управління потоками газів, компресор та трійник для газових ліній. Також, про виконання умов угоди свідчать банківська виписка, якою підтверджується оплата замовником ремонтних робіт та виписана позивачем контрагенту податкова накладна.

Придбання вказаних запасних частин та витратних матеріалів підтверджується наданими позивачем видаткової накладною, митною декларацією та інвойсом.

По господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Квант-ресурс ТК» судом установлено, що між позивачем, як виконавцем, та цим контрагентом, як замовником, укладено договір №0709-1/13R на виконання робіт по поточному ремонту від 09.07.2013, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по поточному ремонту аналізатора природного газу (АПГ) НР6890/АС NGA-GPA2261, встановленого у хіміко-аналітичній лабораторії Боярського ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз».

Актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №0709/1R від 26.09.2013 підтверджується виконання позивачем обов'язків за вказаним договором. При цьому, з акту слідує, що в ході ремонтних робіт позивач придбав і використав запасні частини та витратні матеріали: соленоїдні крани, перехідники для крану та трубки пластмасові. Також, про виконання умов угоди свідчать банківська виписка, якою підтверджується оплата замовником ремонтних робіт та виписана позивачем контрагенту податкова накладна.

Придбання позивачем запасних частин та витратних матеріалів задля виконання обумовлених договором ремонтних робіт підтверджується митною декларацією та інвойсом.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Альфакласс», судом установлено наступне.

На підставі усної угоди та рахунку №246 від 20.08.2012 позивач придбав у ТОВ «Альфакласс» генератор водню «Кенго».

Передача вказаного товару продавцем позивачу підтверджується видатковою накладною; оплата товару - банківською випискою. За фактом оплати товару контрагентом виписано позивачу податкову накладну.

Договором купівлі-продажу №1/1-1-12/210 від 07.08.2012, що укладений між позивачем, як продавцем, та ПАТ «Концерн Галнафогаз», як покупцем, рахунком та видатковою накладною, що містяться в матеріалах справи, підтверджується подальша реалізація придбаного позивачем генератора водню «Кенго».

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Українська Інтернет Група «Да.Нет», судом установлено наступне.

Між позивачем, як замовником, та зазначеним контрагентом, як виконавцем, укладено договір рекламного обслуговування № 1025М від 03.01.2011, відповідно до умов якого, виконавець бере на себе забезпечення замовника такими видами рекламного обслуговування: проведення дослідження цільового сектору в мережі Інтернет (існуючі сайти по тематиці замовника, сайти-конкуренти, частоти їх відвідування), визначення об'єму та особливостей аудиторії, типу рекламної компанії; проведення акцій в банерообмінних системах та на інших сайтах в Інтернеті; виконання інших робіт та послуг пов'язаних з підтримкою підприємницької діяльності замовника в глобальній мережі Інтернет.

На підтвердження виконання вказаного вище договору позивачем надано додаток про визначення обсягів рекламного обслуговування замовника, рахунки-фактури, банківські виписки, платіжні доручення, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), детальні звіти з рекламної підтримки сайту компанії.

По господарським взаємовідносинам позивача з ПАТ «Українська страхова група» та ФОП ОСОБА_3, судом установлено наступне.

Між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», як страховиком, та позивачем, як страхувальником, укладено Генеральні договори страхування вантажів № 40-2515-0001 від 27.05.2010, № 40-2815-00006 від 20.03.2012, № 40-2515-00017 від 05.08.2013 про страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими вантажами.

Підтвердженням виконанням умов вказаних договорів є наявні в матеріалах справи копії додатків до генерального договору страхування, в яких визначено конкретне обладнання, що підлягає страхуванню, маршрут його перевезення та інші реквізити, рахунки-фактури, виписані контрагентом позивачу, та банківські виписки, які свідчать про оплату останнім послуг страховика.

Разом з тим, між позивачем, як клієнтом, та ФОП ОСОБА_3, як перевізником, укладено договір № 000017 від 01.03.2011 на здійснення перевезення в міжнародному та регіональному автомобільному сполученні вантажів клієнта.

Матеріали справи свідчать про те, що в рамках виконання вказаного договору, перевізник залучався до чисельних перевезень товарно-матеріальних цінностей позивача, що підтверджується відповідними первинними документами, в тому числі митними деклараціями, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Оплата послуг перевізника підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, як до податкової перевірки, так і суду позивачем надано первинні бухгалтерські та інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг (товарів) при взаємовідносинах з наведеними контрагентами. При цьому, суд враховує, що спірні господарські операції узгоджуються зі звичайною для позивача господарською діяльність, до якої, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відноситься, зокрема: виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; установлення та монтаж машин і устаткування.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, які опосередковували його господарську діяльність із контрагентами, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізуючи висновки податкового органу щодо формування на підставі спірних господарських операцій показників податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Так, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Квант-ресурс ТК», ТОВ «Функціонал Груп» та ТОВ «Альфакласс» зроблені з огляду на довідки та акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки щодо цих підприємств, у яких йдеться про те, що вони не знаходяться за податковою адресою, а їхня діяльність має ознаки фіктивності.

Колегія суддів не враховує вказані доводи, адже вони не мають жодного документального підтвердження та не ґрунтуються на аналізі первинних документів. У той же час, апеляційний суд наголошує, що довідка чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки може бути лише свідченням того, що з певних причин, зустрічна звірка платника податків не була проведена, і не являється належним доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин цього платника з контрагентами-покупця та контрагентами-постачальниками.

Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Українська Інтернет Група «Да.Нет» зроблені з огляду на те, що в рахунках фактурах, актах виконаних робіт, податкових накладних, поданих до перевірки не деталізовано виконані роботи: кількість, місце, термін проведення, а також з огляду на те, що при моніторингу пошукових систем в мережі Інтернет «Google», «Яндекс» не виявлено на перших сторінках посилань на продукцію, яку реалізує позивач.

Колегія суддів відхиляє вказані посилання, позаяк детальний опис усіх наданих контрагентом позивачу рекламних послуг наведено у звітах виконавця, а моніторинг пошукових систем в мережі Інтернет «Google», «Яндекс» станом на час проведення перевірки позивача (жовтень 2014 року) не доводить відсутності результатів рекламних послуг станом на час, коли такі замовлялись (в період з липня 2011 року по грудень 2013 року).

З приводу доводів податкового органу щодо економічної недоцільності укладення договорів страхування вантажу з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», в той час як умовами договору з ФОП ОСОБА_3 передбачено обов'язок перевізника вживати усіх необхідних заходів для запобігання втрати чи пошкодження вантажу, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Разом з тим, частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України не передбачено повноважень контролюючого органу щодо встановлення економічної доцільності господарських операцій платників податків, а тому висновки відповідача щодо економічної недоцільності укладення договорів страхування вантажу зроблені з перевищенням компетенції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності спірних правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем достатньо документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. Натомість, відповідачем не доведено, у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані обставин, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, ані правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.