Постанова № 43793223, 15.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/138/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Технологія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Технологія» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж Технологія» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 №0012552202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Монтаж Технологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Сорбіт» (далі по тексту - контрагент позивача) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 21.11.2014 № 1298/26-54-22-01-37897189 (далі по тексту - акт перевірки), в якому зазначено порушення ТОВ «Монтаж Технологія» п. 44.1., п. 185.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., п. 200.1. та п. 200.2. Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за липень 2014 в розмірі 160137 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 08.12.2014 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0012552202.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як підтверджується копією витягу з ЄДР підприємств та організацій України, який міститься в матеріалами справи (а.с.14), основними видами діяльності ТОВ «Монтаж Технологія» за КВЕД-2010 є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових приміщень та оптова торгівля будівельними матеріалами.

Протягом періоду, що перевірявся посадовими особами відповідача, позивач здійснював оптову торгівлю будівельними матеріалами.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало не надання позивачем до перевірки заявок покупця, в яких згідно з договором встановлені договірні ціни на товар, висновки викладені в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.09.2014 № 35623/7/26-55-22-08-11 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт».

Колегією суддів апеляційної інстанції досліджено в повному обсязі договір поставки від 05.05.2014 № СОМ05, укладений між ТОВ «Компанія «Сорбіт» (Постачальник) та ТОВ «Монтаж Технологія» (Покупець).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, постачальник зобов'язується передати покупцеві товар і своєчасно здійснювати оплату за нього згідно з умовами даного договору.

Згідно із п. 1.2 зазначеного договору, асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця та вказується у специфікаціях (рахунках-фактурах).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що передача товару здійснюється на складі постачальника. За попередньою домовленістю, що повинно бути зазначено в заявці покупця та узгоджено з постачальником, постачальник може здійснювати доставку товару в пункт поставки, вказаний покупцем.

На виконання умов укладеного договору, позивачем отримано від контрагента наступний товар: труби з ливарного чавуну, хомутові з'єднання, стрічки захисні, фітинги з чавуну, даний факт підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Крім того, в матеріалах справи містяться видаткові накладні на загальну суму 960 823,35 грн. з ПДВ, які в свою чергу, підтверджують факт здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, що не спростовано податковим органом (а.с.47-53).

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури, які надані контрагентом позивачу на виконання п.1.2 договору від 05.05.2014 № СОМ05 (а.с.40-46) та податкові накладні (54-60).

На підтвердження реальності господарських операцій та перевезення продукції, позивачем надано під час перевірки договір з ТОВ «Делівері» про надання транспортно-експедиторських послуг від 25.04.2014 № Д-Т-00025484 та акт від 31.07.2014 р. № 119154 щодо виконання робіт з організації транспортно-експедиційних послуг на суму 3 354 грн. з ПДВ (а.с.61-62).

Так, відповідно до п. 1.2 договору транспортного експедирування №СПМТ013 від 27.11.2013 укладеного між ТОВ «Чиста вода СП» (Експедитор) та ТОВ «Монтаж Технологія» (Замовник) замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах України.(а.с.96-98).

Крім того, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій та перевезення продукції надано товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи (а.с.99-104).

Всі вищезазначені первинні документи, під час розгляду даної справи досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі та підтверджують факт реальності господарських операцій між ТОВ «Монтаж Технологія» та ТОВ «Компанія «Сорбіт».

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року, в справі 826/15849/14 за адміністративним позовом ТОВ «Компанія «Сорбіт» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, якою позов задоволено.

За результатами розгляду справи 826/15849/14 судом першої інстанції визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання акту від 02.09.2014 року №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. Зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві вилучити з Бази даних Податковий блок - «Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» дані, які вносились за результатами складання звірки згідно вищезазначеного акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Крім того, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначається податкове зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Також, податковим органом встановлено, що податкові накладні складені контрагентами позивача зафіксовані в ЄДРПН, що відповідає нормам чинного законодавства та свідчить про ведення господарської діяльності.

Отже, в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують виконання в повному обсязі зобов'язання по договору, який укладений між позивачем та його контрагентом.

Даний факт спростовує висновки суду першої інстанції щодо недоведеності фактичного виконання спірних операцій між ТОВ «Монтаж Технологія» та ТОВ «Компанія «Сорбіт».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір укладений між останнім та його контрагентом мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним.

Відтак, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги доводи податкового органу про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та зроблено висновок, що у ТОВ «Монтаж Технологія» відсутнє право на формування податкового кредиту.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по такій накладій до податкового кредиту та у такому випадку платник податків має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, а тому позовна вимога щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Аналіз наведених правових положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Монтаж Технологія» задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Технологія» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Технологія» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 08 грудня 2014 року № 0012552202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Технологія» судові витрати в розмірі 2 402,06 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.