Рішення № 43792381, 20.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/988/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача - Лембей Р.М. (дов. № 0002-ЮРС від 05.01.2015 року);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення збитків у розмірі - 297 356,00 грн. та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про погашення заборгованості від 10.12.2014 року, умовами якого погоджено безспірну заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 297 356,00 грн. та визначено порядок та графік її погашення. Так, позивач вказує на те, що відповідачем порушено графіку погашення заборгованості, визначеного пунктом 5 наведеного договору, у зв'язку із чим у відповідача згідно п. 8 договору виникло право пред'явлення вимоги на всю суму залишку боргу, тобто на 297 356,00 грн.

10.03.2015 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання (вх. №8945) про долучення документів до матеріпалів справи.

У межах строків, визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався з 11.03.2015 року до 06.04.2015 року для витребування додаткових документів у справі.

У судовому засіданні 20.04.2015 року представник позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо правового обґрунтування укладення Договору про погашення заборгованості, у яких зазначив, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, посилаючись при цьому на положення статей 627, 628, 629 Цивільтного кодексу України. Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилається на приписи статтей 179, 193 Господарського кодексу України. Крім того, представником позивача надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

20.04.2015 року позивач надав до суду довідку у якій зазначає за договором із страховим агентом фізичною особою №0515-ДВК від 18.11.2013 року і за договором про погашення заборгованості від 10.12.2014 року у провадженні іншого господарського суду або іншого органу влади, який в межах своєї компетенції вирішує спір між суб'єктами господарювання не перебуває.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.04.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

18 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір доручення із Страховим Агентом - фізичною особою №0515-ДВК, відповідно до якого позивач узяв на себе зобов'язання перед відповідачем в забезпеченні його необхідною кількістю БСЗ (бланків договорів (полісів) страхування).

Відповідно до пункту 1.1 договору доручення предметом цього договору є представництво Страховим агентом (надалі - відповідачем) інтересів Страховика (надалі - позивач) щодо консультування, пропонування потенційним страхувальникам страхових послуг, укладання Договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт з обслуговування Договорів страхування, в тому числі здійснення Страховим агентом посередницької діяльності з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 2.1.4 цього договору встановлене право відповідача на отримання від позивача матеріальних цінностей, необхідних для виконання договору.

Умовами п. 2.2.3 Договору сторони визначили, що страховий Агент зобов'язаний особисто виконувати дії, на які він уповноважений Страховиком, відповідно до змісту даного йому доручення.

Проте, як зазначено у письмових поясненнях позивача, ФОП ОСОБА_1 було роздано не оплачені бланки полісів, які не знаходяться у базі, агентам для реалізації, при цьому актів прийому-передачі останніх підписано не було. Дана обставина наведена у поясненнях ФОП ОСОБА_1, що наявна у матеріалах справи (а.с. 61).

Таким чином, на думку позивача відповідач передаючи бланки БЗС невідомим третім особам порушила п. 2.2.3 Договору доручення.

Пунктом 2.4.3. договору визначений обов'язок позивача в забезпеченні відповідача необхідною кількістю БСЗ (бланків договорів (полісів) страхування) по Актам прийому-передачі матеріальних цінностей.

Умовами договору Доручення встановлений перелік обов'язків відповідача перед позивачем у наданні Звітів по результатам укладення Договорів (полісів) страхування за видами страхування (пункт 2.2.9 ), на вимогу позивача, передати йому всі, одержані від позивача матеріальні цінності, у зв'язку з виконанням доручення (пункт 2.2.16), та на його вимогу або в період інвентаризації, - пред'явити та/або передати позивачу отримані відповідачем БСЗ, а також копії укладених Договорів (полісів) страхування. У разі невиконання відповідної вимоги Страховика протягом 7 (семи) календарних днів з моменту її надіслання або, якщо в період інвентаризації позивачу не було надано бланки документів суворої звітності - полісів страхування та письмове пояснення причини недостачі позивач вправі вжити заходи щодо визнання втраченими відповідних БСЗ та/чи копій ДС. (пункт 2.2.20).

Також пунктом 5.5. сторони узгодили, що у випадку недбалості при збереженні або використанні (включаючи помилки в заповненні) отриманих бланків договорів (полісів) страхування відповідач несе відповідальність у розмірі встановленому пунктами 5.5.1, 5.5.1.2.

Так, за положеннями п. 5.5.2 Договору доручення при неправильному або невідповідному оформленні Договору страхування, а саме: порушення Страховим агентом встановленого Страховиком порядку укладення, оформлення та оплати Договорів страхування (що затверджений ВНА Страховика) Страховий агент відшкодовує Страховику фактично заподіяну шкоду або неодержану страхову премію (страховий платіж у розмірі, що мав бути розрахований за відповідними тарифами, встановленими МТСБУ та / чи Страховиком, вписаний у ДС (Договір страхування та сплачений, за порядком, встановленим Страховим), - за рішенням страховика.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач порушила умови Договору доручення, а саме: передала бланки стороннім особам без згоди позивача, не здійснювала контроль за сплатою страхових платежів, порушила порядок укладення договорів «Зелена карта» (не забезпечила укладення договорів після надходження коштів) у неї виникла заборгованість перед позивачем у зв`язку з неперерахуванням одержаних відповідачем страхових платежів на суму 297356,00 грн.

Актом звірки, підписаним сторонами 11.12.2014 року, було підтверджено, що станом на 08.12.2014 року борг ФОП ОСОБА_1 перед ТДВ СТДВ «Глобус» за зобов'язання по сплаті страхових платежів становить 297356,00 грн.

У зв`язку з викладеним, 10.12.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про погашення заборгованості, у відповідності до умов якого заборгованість в сумі 29356,00 грн. виникла внаслідок неперерахування відповідачем на користь позивача коштів, які в свою чергу відповідач отримав від страхувальників позивача до підписання вказаного договору.

Відповідно до п. 3 даного договору, відповідач користується грошовими коштами в розмірі 297356,00 грн. на умовах безвідсоткової позики та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 5 даного договору, сторони визначили графік погашення заборгованості відповідно до якого до 01 лютого 2015 року відповідач повинен сплатити 99118,66 грн. (до 01.01.2015 року 49 559,33 грн. та до 01.02.2015 року 49 559,33 грн.)

Проте, як зазначає позивач, жодних коштів від відповідача в рахунок погашення заборгованості отримано не було.

Згідно з п. 8 договору, у випадку несвоєчасного внесення відповідачем чергового платежу, відповідно до п. 5 цього договору, відповідач зобов`язується погасити весь залишок заборгованості, а позивач вправі пред`явити відповідачу вимогу на всю суму залишку боргу, в тому числі і судовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем було надано список неоплачених договорів (полісів) страхування станом на 08.10.2014 року, отриманих ОСОБА_1, на загальну суму 297356,00 грн., який підписаний відповідачем (а.с. 33-37).

В матеріалах справи також наявний акт звірки взаємних розрахунків від 10.12.2014 року на суму 297356,00 грн., який підписаний обома сторонами.

11.12.2014 року відповідачем було складено пояснення, у яких ним визнається наявність заборгованість та в яких він зобов`язується виконати умови договору про погашення заборгованість від 11.12.2014 року (а.с. 61).

Враховуючи те, що відповідач порушив умови договору про погашення заборгованості від 10.12.2014 року та не сплатив борг в сумі 297356,00 грн., в передбачені графіком погашення заборгованості строки, позивач був змушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положення статті 628 Цивільного кодексу України визначають, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості за договором про погашення заборгованості від 10.12.2014 року у розмірі 297356,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 5947,12 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 525, 526,629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 217, 224 Господарського кодексу України, статтями 1-4, 12, 22 ,32 ,33, 43, 44, 49, 69,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (01010, м. Київ, вул. А. Іванова, 21/17, кв. 1, ЄДРПОУ 20448234) заборгованість у сумі 297356,00 грн. та 5947,12 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова