Рішення № 43792380, 21.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/3493/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт.Борова Харківської області про стягнення 147757,71 гривень за участю представників:

позивача - Єфременка О.О. (довіреність №14-88 від 18 квітня 2014 року);

відповідача - Войтова Ю.М. (довіреність від 30 вересня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/3493/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Борівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 147757,71 гривень.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 вересня 2014 року у справі №922/3493/14 (суддя Смірнова О.В.) вищевказаний позов було задоволено частково. Стягнуто з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7390,62 гривень пені, 19003,37 гривень інфляційних витрат, 23412,52 гривень 3% річних та 2563,40 гривень судового збору. В стягненні 78363,73 гривень пені, 16599,57 гривень інфляційних витрат та 2987,90 гривень 3% річних в позові було відмовлено. Відстрочено виконання рішення до 22 березня 2015 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року (колегія суддів: Горбачова Л.П. - головуючий, судді - Істоміна О.А., Тарасова І.В.), апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2014 року по справі №922/3493/14 скасовано в частині надання відстрочки виконання рішення до 22 березня 2015 року. В іншій частині рішення суду було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 лютого 2015 року рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року по даній справі скасовано. Справу №922/3493/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

02 березня 2015 року справу №922/3493/14 було передано до розгляду судді Аріт К.В., на підставі довідки про автоматичний розподіл справ між суддями.

Отже, позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Борівського комунального підприємства теплових мереж (відповідача) 85754,35 гривень пені, 35602,94 гривень інфляційних витрат, 26400,42 гривень 3% річних та судовий збір, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору №13/2658-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 березня 2015 року справу №922/3493/14 прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24 березня 2015 року.

23 березня 2015 року представник відповідача надав до суду відзив на позов (вх.№11077), в якому просив суд відмовити у стягненні 47756,31 гривень пені, 15123,29 гривень 3% річних, 34160,66 гривень інфляційних, 1683,52 гривень судових витрат та зменшити суму пені на 90% до суми 3799,80 гривень. Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи наданий відзив.

В судовому засіданні 24 березня 2015 року було оголошено перерву до 21 квітня 2015 року.

Позивач у судовому засіданні 21 квітня 2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти зменшення пені заперечував.

Відповідач у судовому засіданні 21 квітня 2015 року проти позову заперечував, з підстав, зазначених у відзиві, заяву про відстрочку виконання рішення не підтримав, просив суд зменшити пеню на 90%.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (позивачем) та Борівським комунальним підприємством теплових мереж (відповідачем) був укладений договір №13/2658-ТЕ-32 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населення, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ за умови цього Договору.

Пунктом1.2. договору передбачено, що позивач передає відповідачу з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року обсягом до 1457 тис. куб м.

Оплата за газ, відповідно до п. 6.1. Договору здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов вказаного договору, позивачем було поставлено відповідачу протягом січня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 1651647,48 гривень, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31 березня 2013 року, від 31 березня 2013 року, від 31 березня 2014 року, від 30 квітня 2013 року, від 31 жовтня 2013 року, від 24 січня 2014 року, від 24 січня 2014 року, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

У вказаних актах зазначений договір №13/2658-ТЕ-32 від 31 жовтня 2013 року, що підтверджує те, природний газ поставлявся саме на виконання цього договору.

Проте відповідач в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав несвоєчасно, внаслідок позивачем були нараховані 3% річних, інфляційні витрати та пеня.

Під час розгляду справи, відповідачем до матеріалів справи наданий договір №110/30 про організацію взаєморозрахунків, укладений між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово - комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Борівським комунальним підприємством теплових мереж, смт. Борова та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до якого, сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

Відповідно до цього договору, Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" Головному управлінню Державної казначейської служби України в Харківській області в сумі 1016450,03 гривень, та в результаті відповідач перераховує позивачу кошті в сумі 1016450,03 гривень, у тому числі 3698689 гривень для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік за договором від 26 жовтня 2012 року №14/6436/12, у тому числі податок на додану вартість 169408,34 гривень; для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28 грудня 2012 року №113/2658-ТЕ-32. Пунктом 9 договору сторони погодили, що у графі платіжного доручення "призначення платежу" додатково зазначають пункт 24 ст.14 та п.2 ст.16 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік, а також номер договору.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України, та ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст.193,198 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, проте суд звертає увагу на те, що Договором №110/30 про організацію взаєморозрахунків від 12 лютого 2014 року, був змінений порядок та строк виконання зобов'язання за Договором №13/2658-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року.

Таким чином, судом встановлено, що на час винесення рішення по справі, відповідачем повністю погашена заборгованість за газ, на виконання Договору №110/30 про організацію взаєморозрахунків від 12 лютого 2014 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т.с.1 а.т.93-96).

Однак, судом встановлено, що частина основної заборгованості за газ погашена відповідачем на виконання спірного договору за рахунок власних коштів.

Таким чином, укладанням вищевказаного договору про організацію взаєморозрахунків та добровільною оплатою відповідачем, сторони припинили зобов'язання по сплаті основного боргу, за період, визначений позивачем для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вищезазначеним договором про організацію взаєморозрахунків сторони також погодили, що після виконання цього договору вони не будуть мати одна до одної жодної претензій стосовно предмету договору.

Отже, розглянувши надані суду докази, суд встановив, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 11277,13 гривень 3% річних та 1442,28 гривень інфляційних витрат, обґрунтовані і підлягають задоволенню, в іншій частині - суд відмовляє.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 85754,35 гривень пені.

На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не сплатив на користь позивача борг, у зв'язку з чим у останнього виникло право на стягнення пені.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що Договором №110/30 про організацію взаєморозрахунків від 12 лютого 2014 року, був змінений порядок та строк виконання зобов'язання за Договором № 13/2658-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року.

Також, суд приймає до уваги особливості здійснення господарської діяльності у сфері купівлі-продажу газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійним організаціям та національними творчими спілками та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в цій галузі, вбачається, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за придбаний природний газ, що може свідчити про відсутність вини з боку відповідача, та що, в свою чергу, виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і відповідно до пункту 10 якого сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а в пункті 15 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2014 року у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та №5011-35/1533-2012-19/522-2012.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що нарахована позивачем пеня в сумі 37998,04 гривень відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства і підлягає стягненню, в іншій частині слід відмовити.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 1994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18 вересня 1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.З ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені та зазначає, що на момент розгляду справи він повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, крім того просить врахувати причини неналежного виконання зобов'язання, невідповідність розміру пені та штрафу наслідкам порушення, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Відповідач акцентує увагу на тому, що порушення зобов'язання відповідача не потягло значних збитків для позивача, проте сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям.

В обґрунтування тяжкого фінансового стану позивач надав до матеріалів справи: звіти про фінансовий стан разом з балансами та іншими річними фінансовими формами за 2012 -2014 роки; звіти про витрати про виробництво та фінансові показники діяльності підприємств надання послуг теплопостачання за січень - грудень 2013 року ; звіти з праці по підприємству та його підрозділам за січень 2013 року - червень 2014 року.

Враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, відповідач є бюджетною установою, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; по-друге, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором №132658-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 12 лютого 2013 року по справі № 5023/1097/12.

Суд вважає, що в ситуації, що склалася, є доцільним часткове задоволення заяви відповідача про зменшення пені, оскільки при цьому враховуються й інтереси стягувача. Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, та вважає за доцільне зменшити її розмір на 50%. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 18999,02 гривень пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Також, суд звертає увагу сторін, що у відповідності до ч.4 п.3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011 року, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За таких обставин, суд, керуючись ст. 193, 218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж (63801, Харківська область, Борівський район, вул.Поштова, 3, р/р № 26038300135484 у Філії- Харківське обласне управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 32468926) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, р/р №26002301921 в АТ "Ощадбанк" м.Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 18999,02 гривень пені, 1442,28 гривень інфляційних витрат, 11277,13 гривень суми 3% річних та 1014,35 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 66755,33 гривень пені, 34160,66 гривень інфляційних витрат, 15123,29 гривень 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/3493/14