Рішення № 43792078, 21.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа № 918/297/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) до товариства з обмеженою відповідальністю "Дарчик Захід" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 13 241 грн. 39 коп.,

за участі представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року Підприємець звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 113, укладеного 20 грудня 2013 року між позивачем та Товариством, останньому згідно видаткових накладних було передано у власність продукти харчування на загальну суму 144 255 грн. 70 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 10 667 грн. 90 коп., останній, посилаючись на статті 530, 625, 694, 712, 1054-1057 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25 березня 2015 року порушено провадження у справі № 918/297/15 та призначено її до розгляду на 7 квітня 2015 року.

Ухвалою суду від 7 квітня 2015 року розгляд справи відкладено на 21 квітня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 16 квітня 2015 року № 201 (а.с. 51-52), згідно якої останній просив стягнути з відповідача 10 667 грн. 90 коп. основного боргу, 2 773 грн. 65 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 122 грн. 74 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Позивач про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника у призначене судове засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова).

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33013, місто Рівне, вулиця Крейдяна, будинок 19-Б. Копії вказаних судових документів були завчасного отримані останнім, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення даних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи Товариства (а.с. 35, 48).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень та додаткових документів.

З огляду на те, що Товариству надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів, і явка уповноважених представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи, що в матеріалах справи наявні документи, необхідні для повного та всебічного розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів їх оригіналам, поданим суду для огляду представником позивача у судовому засіданні 7 квітня 2015 року, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2013 року між Товариством та позивачем був укладений договір поставки № 113, за умовами якого, з урахуванням протоколу розбіжностей до цього правочину, Підприємець зобов'язався передати у власність відповідачу ковбасні вироби, копченості та інші м'ясопродукти, а останній, у свою чергу, - прийняти та своєчасно оплатити вартість вказаного товару на умовах, передбачених даною угодою (а.с. 8-10).

Цей договір, а також протокол розбіжностей до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.2 спірного договору передбачено, що конкретний перелік та кількість товару (партії товару) зазначається у видаткових накладних.

У пункті 2.1 цієї угоди сторони погодили, що кількість та асортимент товару визначається у заявках-замовленнях, наданих покупцем.

За пунктом 3.1 договору постачальник продає товар по договірних, узгоджених між сторонами цінах з урахуванням ПДВ, які вказуються в накладних та рахунку-фактурі на відпуск товару.

Відповідно до пункту 3.2 цієї угоди розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу терміном не більше 27 календарних днів з моменту видачі товару покупцю. Датою оплати товару вважається дата фактичного надходження коштів у касу постачальника або на його розрахунковий рахунок.

Поставка вважається виконаною з моменту передачі покупцеві або перевізнику товару (партії товару) та супровідних документів (пункт 4.4 спірної угоди).

Відповідно до пунктів 9.1, 9.4 цього договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між сторонами. Якщо жодна із сторін письмово не заявила іншій стороні про бажання припинити дію цього договору, то останній продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу продукти харчування на загальну суму 144 255 грн. 70 коп. (у т.ч. ПДВ). Вказана поставка була здійснена за наступними видатковими накладними: від 23 грудня 2013 року № К-00007341 на суму 22 940 грн. 39 коп., від 26 грудня 2013 року № К-00007441 на суму 10 774 грн. 92 коп., від 28 грудня 2013 року № К-00007503 на суму 10 451 грн. 29 коп., від 3 січня 2014 року № К-00000030 на суму 12 663 грн. 82 коп., від 5 січня 2014 року № К-00000044 на суму 7 877 грн. 74 коп., від 9 січня 2014 року № К-00000072 на суму 6 943 грн. 14 коп., від 13 січня 2014 року № К-00000224 на суму 5 474 грн. 97 коп., від 16 січня 2014 року № К-00000348 на суму 3 593 грн. 41 коп., від 20 січня 2014 року № К-00000440 на суму 4 936 грн. 16 коп., від 23 січня 2014 року № К-00000620 на суму 4 506 грн. 03 коп., від 27 січня 2014 року № К-00000725 на суму 4 188 грн. 01 коп., від 3 лютого 2014 року № К-00001012 на суму 6 783 грн. 03 коп., від 6 лютого 2014 року № К-00001152 на суму 9 724 грн. 30 коп., від 10 лютого 2014 року № К-00001288 на суму 5 166 грн. 98 коп., від 17 лютого 2014 року № К00001559 на суму 10 462 грн. 95 коп., від 24 лютого 2014 року № К-00001820 на суму 7 862 грн. 68 коп. та від 3 березня 2014 року № К-00002113 на суму 9 905 грн. 88 коп. Зазначений факт підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями підписаних між сторонами вищенаведених видаткових накладних (а.с. 11-19), а також рядом оригіналів даних товаророзпорядчих документів (а.с. 53-56).

Водночас частина поставленої Товариству спірної продукції на загальну суму 11 394 грн. 36 коп. була повернута останнім Підприємцю за накладними на повернення товару від 28 лютого 2014 року № 21 на суму 580 грн. 69 коп., від 17 лютого 2014 року № 17 на суму 541 грн. 80 коп., від 24 лютого 2014 року № 19 на суму 459 грн. 73 коп., від 24 лютого 2014 року № 20 на суму 648 грн. 61 коп., від 28 лютого 2014 року № 22 на суму 685 грн. 18 коп., від 10 лютого 2014 року № 16 на суму 108 грн. 71 коп., від 17 лютого 2014 року № 18 на суму 387 грн. 69 коп., від 5 лютого 2014 року № 14 на суму 226 грн. 24 коп., від 10 лютого 2014 року № 15 на суму 216 грн. 12 коп., від 27 січня 2014 року № 10 на суму 311 грн. 69 коп., від 31 січня 2014 року № 11 на суму 236 грн. 52 коп., від 31 січня 2014 року № 14 на суму 803 грн. 68 коп., від 5 лютого 2014 року № 13 на суму 531 грн. 44 коп., від 26 грудня 2013 року № 76 на суму 1 064 грн. 62 коп., від 3 січня 2014 року № 1 на суму 109 грн. 97 коп., від 9 січня 2014 року № 2 на суму 243 грн. 54 коп., від 5 лютого 2014 року № 13 на суму 2 978 грн. 67 коп., від 22 січня 2014 року № 7 на суму 250 грн. 81 коп., від 23 січня 2014 року № 8 на суму 516 грн. 18 коп., від 15 січня 2014 року № 2 та від 20 січня 2014 року № 5 на суму 201 грн. 03 коп. Копії цих накладних також наявні у матеріалах справи (а.с. 20-25).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки від 20 грудня 2013 року № 183 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Водночас судом встановлено, що всупереч умовам вищенаведеної угоди Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений строк виконало лише частково, сплативши Підприємцю 122 193 грн. 75 коп. та заборгувавши таким чином останньому, з урахуванням вартості повернутого товару, 10 667 грн. 59 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту позовної заяви Підприємця та поданої ним заяви про уточнення позовних вимог від 16 квітня 2015 року № 201 вбачається, що останній просив суд стягнути з відповідача 10 667 грн. 90 коп. основного боргу.

У той же час, як було встановлено судом, Товариство, з урахуванням проведених ним часткових погашень суми заборгованості за спірним договором та вартості повернутого позивачу товару, заборгувало останньому 10 667 грн. 59 коп.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що сума основного боргу Товариства у розмірі 10 667 грн. 59 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємця до Товариства в частині стягнення з відповідача вищезазначеної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Водночас у задоволенні позовних вимог Підприємця про стягнення з Товариства 0 грн. 31 коп. основного боргу слід відмовити.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач на підставі статті 625 ЦК України, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 квітня 2015 року № 201, також просив суд стягнути з Товариства 2 773 грн. 65 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 10 667 грн. 90 коп. у період з 30 жовтня 2014 року по 19 березня 2015 року. Крім того, позивач просив стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 122 грн. 74 коп., нарахованих на вищезазначену суму заборгованості у період з 30 жовтня 2014 року по 19 березня 2015 року.

Як було встановлено судом, сума основного боргу Товариства перед позивачем за товар, поставлений за договором поставки від 20 грудня 2013 року № 183, становить 10 667 грн. 59 коп. Відтак, суд дійшов висновку, що вищезазначені компенсаційні виплати слід нараховувати у вказаний Підприємцем період саме на суму заборгованості у розмірі 10 667 грн. 59 коп.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що сума інфляційних втрат, нарахованих у період з 30 жовтня 2014 року по 19 березня 2015 року на вищезазначену суму основного боргу, становить 2 805 грн. 58 коп., а сума трьох процентів річних, нарахованих на дану суму боргу у вищенаведений період, складає 123 грн. 63 коп.

У той же час відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, господарський суд має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Отже, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов та відповідного клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Водночас право позивача на зміну предмета або підстави позову, передбачене частиною 4 статті 22 ГПК України, може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.12 Постанови.

Враховуючи той факт, що позивачем не було подано відповідної заяви про зміну позовних вимог щодо нарахування сум вищевказаних компенсаційних виплат, зокрема, щодо зміни періоду їх нарахування, суд позбавлений можливості вийти за межі періодів, визначених Підприємцем у позовній заяві, та здійснює розгляд позовних вимог у межах початкових та кінцевих дат їх нарахування, визначених самими позивачем.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням Товариством розрахунків за спірним договором не перевищує розрахованого судом обґрунтованого до стягнення з відповідача розміру цих компенсаційних виплат у даний період на дійсну суму заборгованості відповідача, позовні вимоги про стягнення з Товариства 2 773 грн. 65 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 122 грн. 74 коп. підлягають задоволенню.

Відтак даний позов підлягає частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дарчик Захід" (33013, місто Рівне, вулиця Крейдяна, будинок 19-Б, ідентифікаційний код: 38503269) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45601, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 10 667 (десять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 59 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 74 коп., 2 773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 65 коп. інфляційних втрат, а також 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 96 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 квітня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко