Рішення № 43791682, 20.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015№910/4172/15-г

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/4172/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», м. Харків,

до Антимонопольного комітету України, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот», м. Миколаїв,

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача - Ярової Л.І. (довіреність від 20.02.2015 №б/н);

відповідача - Манько О.В. (довіреність від 20.03.2015 №300-122/09-2771);

Новицького М.З. (довіреність від 23.02.2015 №300-122/09-1604);

третьої особи - Дарагана О.Ю. (довіреність від 21.07.2014 №б/н).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (далі - Завод) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 23.12.2014 № 639-р «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі №127-26.4/104-14 (далі - рішення № 639-р).

Позов мотивовано тим, що:

- рішенням № 639-р визнано дії Заводу у вигляді використання без дозволу (згоди) Товариства оформлення етикетки рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії», яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів «Сардини натуральні з добавленням олії», яке раніше почало використовувати у господарській діяльності Товариство, що може призвести до змішування діяльності Заводу з діяльністю Товариства, порушенням, передбаченим статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

- Завод є володільцем свідоцтва України № 189934 на знак для товарів і послуг (комбінований: зображення синього, голубого, зеленого, білого, жовтого та темно-голубого кольорів; словесний «Сардини»), зареєстрований для товарів 29 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП) «сардини»; дата подання заявки - 23.05.2013; дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 26.08.2014;

- відповідно до пункту першого статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки, тому наявність у позивача свідоцтва України на час прийняття оскаржуваного рішення виключала можливість заборони йому використовувати власний знак на товари;

- АМК у рішенні № 639-р встановив, що права заявника (Товариства) на етикетку підтверджуються патентом України № 7344 на промисловий зразок, дія якого закінчилась 05.11.2006, та Договором № 1, укладеним третьою особою та ТОВ «Інтеррибфлот»;

- на думку Заводу, третя особа не довела своїх прав на етикетку згідно з вимогами чинного законодавства, а відповідач незаконно задовольнив його вимоги щодо захисту;

- патент України № 7344 на промисловий зразок було видано не заявнику (Товариство), а ТОВ «Інтеррибфлот»;

- 26.11.2007 у № 19 офіційного бюлетеня «Промислова власність» було опубліковано відомості про припинення дії патенту України № 7344 на промисловий зразок на підставі несплати річного збору; датою припинення дії названого патенту України на промисловий зразок є 05.11.2006;

- в оспорюваному рішенні АМК зазначено про те, що дія патенту України № 7344 закінчилась 05.11.2006, проте з 2004 року до 01.01.2007 року етикетку на рибні консерви використовує у господарській діяльності заявник на підставі Договору № 1, укладеного з ТОВ «Інтеррибфлот»;

- таким чином, з 05.11.2006 до 01.01.2007 Товариство використовувало промисловий зразок, права на який у цей період були нечинними, а тому твердження, вказані відповідачем у рішенні № 639-р про те, що Третя особа використовувала до 01.01.2007 промисловий зразок на підставі Договору № 1 є таким, що суперечить законодавству (статті 467, 1109, 1110 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України);

- у свою чергу, Завод почав використовувати свою етикетку через декілька років після дати припинення виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок як Товариства, так і ТОВ «Інтеррибфлот»;

- крім того, етикетки, зареєстровані як промисловий зразок (10 варіантів) за патентом України № 7344 на промисловий зразок є чорно-білими і охоронялися саме у такому вигляді, тобто кольори не були суттєвими ознаками промислового зразка за названим патентом;

- отже, ні ТОВ «Інтеррибфлот» (ліцензіар), ані Товариство (ліцензіат) у період чинності патенту України № 7344 та Договору № 1 не мають права забороняти будь-якій третій особі використовувати будь-які кольори та їх комбінації, а також будь-які словесні позначення у оформленні етикеток рибних консервів;

- з огляду на наведене вбачається відсутність порушених прав Товариства, тобто відсутній склад правопорушення, що у свою чергу виключає покладення відповідальності на Завод.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2014 порушено провадження у справі; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» (далі - Товариство).

Позивач 23.03.2015 подав суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеррибфлот» (далі - ТОВ «Інтеррибфлот»).

АМК 23.03.2015 подав суду відзив на позов, в якому зазначив таке:

- рішення № 639-р прийнято АМК у межах визначених законом повноважень, у порядку, визначеному чинним законодавством України, з правильним застосуванням норм матеріального права, з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи;

- з 2001 року реалізовуються на українському ринку рибні консерви «Сардини натуральні з добавленням олії» з етикеткою, розробником якої є ТОВ «Інтеррибфлот» за участю маркетологів Товариства;

- з 2004 року по 01.01.2007 зазначену етикетку на рибні консерви використовує у господарській діяльності Товариство на підставі ліцензійного договору від 12.01.2004 № б/н (далі - Договір № 1), укладеного з ТОВ «Інтеррибфлот»;

- зовнішнє оформлення етикетки рибних консервів сардини виробництва Товариства, зокрема включає такі основні елементи: світло-блакитний загальний фон; темно-блакитна смуга у нижній частині; темно-блакитне коло у центрі із зображенням корабля, з двох боків від якого великими синіми літерами написана назва продукції «САРДИНИ».

- з 2004 року по теперішній час зовнішнє оформлення етикетки майже не змінювалось, змінювався лише технічний текст та значки на етикетці;

- рибні консерви із сардини виробництва Товариства з зазначеною етикеткою реалізуються на всій території України, відомі споживачам і користуються у них попитом, про що свідчить збільшення обсягів реалізації рибних консервів;

- у 2013 році третій особі стало відомо, що у торговельних мережах України з'явилися рибні консерви з сардини виробництва Заводу, оформлення етикеток яких, на думку Товариства, є схожим з оформленням етикеток рибних консервів з сардини виробництва третьої особи, що може призвести до змішування діяльності Товариства та Заводу;

- позивач і третя особа діють на одному товарному ринку - консервування риби, тобто ці товариства є конкурентами;

- Завод здійснює виробництво та реалізацію рибних консервів з сардини з травня 2013 року;

- зовнішнє оформлення етикетки рибних консервів «Сардина атлантична» виробництва позивача включає такі основні елементи: світло-блакитний загальний фон; темно-блакитна смуга у нижній частині; темно-блакитне коло у центрі із зображенням глобуса, ліворуч від якого великими синіми літерами написана назва продукції «САРДИНА»;

- етикетки, які використовують Завод і Товариство, є схожими настільки, що споживач може сплутати продукцію позивача і третьої особи;

- положення статті 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» забезпечують захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання ділової репутації не на підставі охоронного документа, до прикладу, патенту на промисловий зразок чи свідоцтва на знак для товарів і послуг, а виходячи з першості у використанні будь-якого позначення чи сукупності позначень у господарській діяльності, що забезпечують індивідуалізацію діяльності відповідного суб'єкта господарювання з-поміж інших;

- у статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, до якої Україна приєдналась 25.12.1991, зазначено, що підлягають забороні всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;

- АМК встановлено і не заперечується позивачем те, що Товариство з 2004 року і по теперішній час виробляє та реалізовує рибні консерви з сардини з етикеткою, зазначеною вище;

- саме такий дизайн зовнішнього оформлення етикеток рибної продукції забезпечує продукції третьої особи розпізнавальну здатність і є добре відомою для споживачів;

- Товариство не надавало дозволу (згоди) Заводу на використання оформлення етикетки рибних консервів з сардини виробництва відповідача, яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів з сардини, виробництва третьої особи, що може призвести до змішування діяльності Заводу з діяльністю Товариства.

23.03.2015 Товариство подало суду відзив на позовну заяву, в якому вказало таке:

- з 2001 року на українському ринку реалізуються рибні консерви «Сардини натуральні з добавленням олії» з етикеткою, розробленою ТОВ «Інтеррибфлот» та захищеною патентом України № 7344 на промисловий зразок, який припинив дію у 2007 році;

- Товариство реалізує в Україні сардини з етикеткою з 2004 року;

- 12.01.2004 третьою особою та ТОВ «Інтеррибфлот» укладено Договір № 1, відповідно до умов якого Товариство набуло право на реалізацію в Україні «Сардини натуральної з додаванням олії» з етикеткою, захищеною патентом України № 7344 на промисловий зразок; названий договір діяв до 01.01.2007;

- 03.01.2007 Товариством і ТОВ «Інтеррибфлот» укладено ліцензійний договір № б/н (далі - Договір № 2), за умовами якого Договір набирає чинності з дня його підписання та діє весь час використання етикетки третьою особою;

- в діях позивача є ознаки недобросовісної конкуренції, а тому рішення № 639-р прийняте відповідачем є правомірним та обґрунтованим.

20.04.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи звіту про результати опитування, анкетування та інформування та письмові пояснення, в яких вказав таке:

- відповідачем не доведено факту схожості позначень до ступеня змішування, які використовує у своїй господарській діяльності Завод, оскільки позивачем використовуються інші позначення (графічні позначення); Завод вважає, що відсутній акт недобросовісної конкуренції;

- в підтвердження несхожості до ступеню змішування етикеток Заводу та Товариства позивач подав висновок від 27.02.2015 № 578 експертного дослідження в сфері інтелектуальної власності та висновок від 19.12.2014 науково-правової експертизи щодо відповідності законодавству України, об'єктивності, обґрунтованості подання АМК від 28.11.2014 зі справи № 227-26.4/104-14;

- раніше почав використовувати позначення, яке, за твердженням АМК, є схожим з позначенням позивача (першим ввів у цивільний оборот позначення на етикетці) саме ТОВ «Інтеррибфлот», а не Товариство;

- матеріали, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, не містять доказів того, що саме третя особа є виробником продукції, яка позначається етикеткою, що, на думку відповідача, є схожою до ступеня змішування з етикеткою позивача.

Позивач у судовому засіданні 20.04.2015 підтримав клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ТОВ «Інтеррибфлот».

Клопотання мотивовано тим, що: виробником продукції з етикеткою, яка, на думку відповідача, є схожою з етикеткою продукції позивача, є ТОВ «Інтеррибфлот», яке зверталося до АМК із заявою про залучення в якості другого заявника зі справи, проте відповідач залишив названу заяву без задоволення; оскільки виробником продукції є ТОВ «Інтеррибфлот», тому рішення суду з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки названої особи.

Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до частин першої і другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін; у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання позивача про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки заявник документально не підтвердив того, що виробником продукціє є саме ТОВ «Інтеррибфлот».

Також, Заводом не надано суду жодних доказів юридичного інтересу в даній справі, а також не мотивовано, чим рішення з даної справи, враховуючи її обставини, може вплинути на права і обов'язки ТОВ «Інтеррибфлот».

У судовому засіданні 20.04.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги про визнання недійсним рішення № 639-р підтримав у повному обсязі.

Представники АМК та Товариства у судовому засіданні 20.04.2015 проти задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення № 639-р заперечили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У частині перші статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» зазначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення в тому числі про визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; накладання штрафів тощо.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 639-р:

- визнано дії Заводу у вигляді використання без дозволу (згоди) Товариства оформлення етикетки рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії», яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів «Сардини натуральні з добавленням олії», яке раніше почало використовувати у господарській діяльності Товариство, що може призвести до змішування діяльності Заводу з діяльністю Товариства, порушенням, передбаченим статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (пункт 1);

- за наведене у пункті 1 порушення на Завод накладено штраф у сумі 400 000 грн. (пункт 2);

- зобов'язано Завод припинити використання у господарській діяльності оформлення етикеток рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії», яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів «Сардини натуральні з добавленням олії», яке раніше почало використовувати Товариство (пункт 3).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 639-р в межах зазначеного строку (23.02.2015), оскільки рішення № 639-р прийнято 23.12.2014.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Завод просив суд визнати недійсним рішення № 639-р, посилаючись на прийняття АМК оскаржуваного рішення за недоведеності обставин, які мають значення для справи і які відповідач визнав встановленими, невідповідності висновків викладених у рішенні № 639-р обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, а саме позивач зазначав про таке:

- Завод є володільцем свідоцтва України № 189934 на знак для товарів і послуг (комбінований: зображення синього, голубого, зеленого, білого, жовтого та темно-голубого кольорів; словесний «Сардини»), зареєстрований для товарів 29 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП) «сардини»; дата подання заявки - 23.05.2013; дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 26.08.2014;

- відповідно до пункту першого статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки, тому наявність у позивача свідоцтва України на час прийняття оскаржуваного рішення виключала можливість заборони йому використовувати власний знак на товари;

- АМК у рішенні № 639-р встановив, що права заявника (Товариства) на етикетку підтверджуються патентом України № 7344 на промисловий зразок, дія якого закінчилась 05.11.2006, та Договором № 1, укладеним третьою особою та ТОВ «Інтеррибфлот»;

- на думку Заводу, третя особа не довела своїх прав на етикетку згідно з вимогами чинного законодавства, а відповідач незаконно задовольнив його вимоги щодо захисту;

- патент України № 7344 на промисловий зразок було видано не заявнику (Товариство), а ТОВ «Інтеррибфлот»;

- 26.11.2007 у № 19 офіційного бюлетеня «Промислова власність» було опубліковано відомості про припинення дії патенту України № 7344 на промисловий зразок на підставі несплати річного збору; датою припинення дії названого патенту України на промисловий зразок є 05.11.2006;

- в оспорюваному рішенні АМК зазначено про те, що дія патенту України № 7344 закінчилась 05.11.2006, проте з 2004 року до 01.01.2007 року етикетку на рибні консерви використовує у господарській діяльності заявник на підставі Договору № 1, укладеного з ТОВ «Інтеррибфлот»;

- таким чином, з 05.11.2006 до 01.01.2007 Товариство використовувало промисловий зразок, права на який у цей період були нечинними, а тому твердження, вказані відповідачем у рішенні № 639-р про те, що третя особа використовувала до 01.01.2007 промисловий зразок на підставі Договору № 1 є таким, що суперечить законодавству (статті 467, 1109, 1110 ЦК України);

- у свою чергу, Завод почав використовувати свою етикетку через декілька років після дати припинення виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок як Товариства, так і ТОВ «Інтеррибфлот»;

- крім того, етикетки, зареєстровані як промисловий зразок (10 варіантів) за патентом України № 7344 на промисловий зразок є чорно-білими і охоронялися саме у такому вигляді, тобто кольори не були суттєвими ознаками промислового зразка за названим патентом;

- отже, ні ТОВ «Інтеррибфлот» (ліцензіар), ані Товариство (ліцензіат) у період чинності патенту України № 7344 та Договору № 1 не мають права забороняти будь-якій третій особі використовувати будь-які кольори та їх комбінації, а також будь-які словесні позначення у оформленні етикеток рибних консервів;

- з огляду на наведене вбачається відсутність порушених прав Товариства, тобто відсутній склад правопорушення, що у свою чергу виключає покладення відповідальності на Завод.

Доводи позивача є необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідач отримав заяву Товариства від 19.02.2014 № б/н про недобросовісну конкуренцію у діях Заводу під час виробництва та реалізації рибних консервів.

Розпорядженням АМК від 08.07.2014 № 05/95-р розпочато розгляд справи № 127-26.4/104-14 за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

В ході розгляду справи № 127-26.4/104-14 було встановлено таке:

- Товариство зареєстроване 07.09.2001, основним видом його економічної діяльності є перероблення та консервування риби, зокрема рибної консервної продукції «Сардини натуральні з добавленням олії», «Бички у томатному соусі», «Сардина атлантична бланшована в олії», «Кілька чорноморська нерозібрана у томатному соусі» тощо;

- з 2001 року на українському ринку реалізуються рибні консерви «Сардини натуральні з добавленням олії» з етикеткою, розробником якої є ТОВ «Інтеррибфлот» за участю маркетологів третьої особи;

- з 2004 року до 01.01.2007 зазначену етикетку на рибні консерви використовує у господарській діяльності Товариство на підставі Договору № 1, укладеного з ТОВ «Інтеррибфлот».

- після закінчення строку дії Договору № 1 третя особа продовжувала виробляти та реалізовувати рибні консерви «Сардини натуральні з добавленням олії»;

- зовнішнє оформлення етикетки рибних консервів з сардини виробництва Товариства, зокрема включає такі основні елементи: світло-блакитний загальний фон; темно-блакитна смуга у нижній частині; темно-блакитне коло у центрі із зображенням корабля, з двох боків від якого великими синіми літерами написана назва продукції «САРДИНИ»;

- у період з 2004 року по теперішній час зовнішнє оформлення етикетки майже не змінювалось; змінювався лише технічний текст та значки на етикетці;

- рибні консерви з сардини виробництва третьої особи з зазначеною етикеткою реалізуються на всій території України;

- рибні консерви з сардини виробництва Товариства, що тривалий час виробляються та реалізуються ним відомі споживачам і користуються у них попитом, про що свідчить збільшення обсягів реалізації рибних консервів третьої особи;

- просуванням та рекламуванням продукції Товариства займаються самостійно третя особа та контрагенти, яким поставляється продукція;

- тривале безперервне виробництво та реалізація рибних консервів «САРДИНИ» виробництва Товариства, обізнаність про цю продукцію споживачів сприяли набуттю третьою особою ділової репутації та зростанню обсягів продажу зазначеної продукції в Україні;

- у 2013 році Товариству стало відомо, що в торговельних мережах України з'явилися рибні консерви з сардини виробництва Заводу, оформлення етикеток яких є схожим з оформленням етикеток рибних консервів з сардини виробництва третьої особи, що може призвести до змішування діяльності Товариства та позивача;

- третя особа отримувала листи від своїх контрагентів (товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибоконсервний комбінат», товариство з обмеженою відповідальністю «Море співдружності», товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСІОН» та товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ «Афіна»), в яких зазначається, що у торговельних точках на території України реалізуються рибні консерви з сардини, виробництва позивача з етикеткою, яка є схожою до ступеня змішування з етикеткою рибної продукції з сардини виробництва Товариства;

- Завод зареєстровано 30.09.2003, основним видом його діяльності є перероблення та консервування риби, зокрема рибної консервної продукції «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії», «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії Ексклюзив», «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії» тощо;

- позивач і третя особа діють на одному товарному ринку, а саме консервування риби, тобто є конкурентами;

- Завод здійснює виробництво та реалізацію рибних консервів з сардини з травня 2013 року;

- зовнішнє оформлення етикетки рибних консервів з сардини виробництва позивача включає такі основні елементи: світло-блакитний загальний фон; темно-блакитна смуга у нижній частині; темно-блакитне коло у центрі із зображенням глобуса, ліворуч від якого великими синіми літерами написана назва продукції «САРДИНА».

Під час розгляду справи № 127-26.4/104-14 АМК встановив, що аналіз зовнішнього оформлення етикеток рибних консервів «Сардини натуральні з добавленням олії» виробництва Товариства та зовнішнього оформлення етикеток рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії» виробництва Заводу свідчить про те, що зазначені етикетки є схожими: за загальною композицією (оформлення етикетки), кольоровою гамою (загальний фон), розміщенням основних написів, окремих елементів, назви продукту та шрифтів.

Позивач не заперечує схожість етикеток, які використовуються Заводом та Товариством для маркування своєї продукції, що реалізовується на всій території України.

У торговельних мережах України присутні рибні консерви, в тому числі «Сардина», «Сардини» інших виробників.

Аналіз зовнішнього оформлення етикеток цих рибних консервів свідчать про те що, кожній етикетці продукції притаманне оригінальне зовнішнє оформлення кожної етикетки, основний фон та оформлення етикетки, розміщення основних написів та зображень, окремих елементів, шрифту у назві продукції, використання відповідної гами кольорів, що забезпечує розпізнавальну здатність кожної продукції, визначає оригінальність дизайну етикеток та відрізняє продукцію одного виробника від іншого виробника і виключає їх змішування.

Зовнішнє оформлення інших етикеток продукції, яку виробляє Завод, суттєво відрізняються від зовнішнього оформлення етикетки рибної консерви з сардини виробництва позивача та зовнішнього оформлення етикетки з сардини виробництва Товариства, оскільки ці етикетки мають своє оригінальне оформлення, яке не може призвести до змішування з продукцією третьої особи.

Матеріалами справи № 127-26.4/104-14 підтверджено, що ціна на зазначену продукцію позивача і третьої особи в торговельних мережах майже однакова.

Оспорюваним рішенням АМК було встановлено, що присутність в торговельних мережах продукції Заводу з зовнішнім оформленням етикетки рибних консервів з сардина виробництва позивача, яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів з сардини виробництва третьої особи, може призвести до того, що споживач може сплутати продукцію Заводу з продукцією Товариства, і придбати продукцію позивача замість продукції третьої особи. Таким чином, може відбутися змішування діяльності названих підприємств.

Такий висновок АМК було підтверджено опитуванням споживачів із різних регіонів, яке було проведено відповідачем під час розгляду справи № 127-26.4/104-14.

Що ж до відсутності складу правопорушення, то слід зазначити таке.

Відповідно до статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, до якої Україна приєдналась 25.12.1991 підлягають забороні всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.

Судом встановлено, що Товариство почало набагато раніше за позивача використовувати етикетку для маркування консерви з сардини у господарській діяльності, отже дії позивача з реєстрації торговельної марки фактично вже свідчать про недобросовісність останнього.

Відповідно до статті 13 ЦК України не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Наведені позивачем доводи про наявність у нього зареєстрованої належним чином торговельної марки (свідоцтво України № 189934 на знак для товарів і послуг), не є підставою для звільнення від відповідальності за законодавством про захист від недобросовісної конкуренції за використання позначення, яке схоже з тим, яке третя особа почала використовувати у своїй господарській діяльності значно раніше за Завод.

Товариство не надавало дозволу (згоди) Заводу на використання оформлення етикетки рибних консервів з сардини, виробництва позивача, яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів з сардини, виробництва третьої особи, що може призвести до змішування діяльності названих підприємств.

Відповідно до пункту 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 15 1, 16, 17 і 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

Судом встановлено, що Товариство раніше за позивача почало маркувати рибну продукцію з сардин етикеткою.

Використання Заводом етикетки схожої на етикетку, яку використовую Товариство може створити у невизначеного кола осіб враження взаємопов'язаності конкурентів або навіть призвести до ототожнення ними продукції позивача та третьої особи, що в свою чергу може призвести до змішування з діяльністю Заводу та Товариства.

Господарським судом міста Києва взято до уваги приписи частини першої статті 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 32 ГПК України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пунктом 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження АМК від 14.02.2011 № 84-р), встановлено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 названих Правил встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону, у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Отже, з встановлених у даній справі обставин вбачається, що Заводом не подано суду докази на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним рішення № 639-р у розумінні статті 59 Закону, натомість АМК підтверджено обставини, наведені в рішенні № 639-р, а тому зазначене рішення є законним і обґрунтованим.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015.

Суддя О. Марченко