Рішення № 43790711, 22.04.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2015 р. Справа № 902/333/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "СІС Груп", м.Одеса

до: Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес", с.Ксаверівка Вінницького району Вінницької області

про стягнення 455 027 грн 49 коп. попередньої оплати та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 13/11-07 від 13.11.2014 р.

За участю секретаря судового засідання Солоненко Т.В.

За участю представників:

позивача: Покотило Владислав Миколайович, довіреність від 02.03.2015 р., паспорт серії АВ № 207706 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 03.05.01 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Приватним підприємством "СІС Груп" подано позов до Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" про стягнення 455 027,49 грн за заборгованості за договором купівлі-продажу № 13/11-07 від 13.11.2014 р., з яких 419 142,04 грн попередньої оплати, 35 885,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 18.03.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/333/15 та призначено до розгляду на 02.04.2015 р.

Ухвалою від 02.04.2015 р. розгляд справи відкладено до 22.04.2015 р. в зв'язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

Відповідач в засідання суду 22.04.2015 р. повторно не з'явився, витребуваних доказів не надав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про його дату, час та місце повідомлявся належним чином - ухвалою від 02.04.2015 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією і факт отримання якої підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення та відповідним витягом з офіційного веб-сайту УДППЗ "Укрпошта" з ресурсу "Відслідкувати".

Окрім того уповноважений представник відповідача (бухгалтер Миколюк Любов Анатоліївна) повідомлявся про судове засідання телефонограмою від 21.04.2015 р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень повторно не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 22.04.2015 р. оголошувалась перерва в межах дня з метою надання представнику позивача часу для оформлення в письмовому вигляді супровідного листа та заяви.

По закінченні перерви представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині вимоги про стягнення 35 885,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

13.11.2014 р. між Приватним підприємством "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" (Продавець) та Приватним підприємством "СІС Груп" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 13/11-07 згідно п.п.1.1, 2.1 якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар (зернова культура - кукурудза) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (а.с.8-9, т.1).

Згідно п.3.1 Договору Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі протягом 3 днів з моменту оплати.

Ціна за одиницю товару вказується в накладній або рахунку-фактурі. Покупець здійснює оплату на умовах попередньої оплати за товар (п.п.4.1, 4.2 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи Покупець перерахував Продавцю на підставі рахунків-фактур від 13.11.2014 р. та від 20.11.2014 р. згідно платіжних доручень № 192 від 13.11.2014 р., № 260 від 17.11.2014 р., № 305 від 18.11.2014 р., № 347 від 20.11.2014 р. 854 203,05 грн (а.с.10-13, т.1).

На підтвердження перерахування грошових коштів позивач надав суду також довідку АБ "Південний" № 18-14933БТ від 01.04.2015 р. та відповідну банківську виписку.

Продавець в свою чергу передав Покупцю товар на суму 435 061,01 грн, що підтверджується видатковими накладними №№ 61-62 від 13.11.2014 р.. № 63 від 15.11.2014 р., № 64 від 16.11.2014 р., № 65 від 17.11.2014 р., №№ 66-67 від 18.11.2014 р. (а.с.14-20, т.1).

За твердженням позивача взяте на себе за договором № 13/11-07 від 13.11.2014 р. зобов'язання щодо передачі товару у визначені строки - на протязі 3 днів з моменту оплати - відповідачем не було виконано.

Непоставка Товару Продавцем (відповідачем) в обумовлені договором строки спонукала звернутись Покупця (позивача) з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 13/11-07 від 13.11.2014 р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом раніше вже вказувались строки поставки товару за договором № 13/11-07 від 13.11.2014 р.

Зокрема зазначалось, що відповідно до п.3.1 Договору Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі протягом 3 днів з моменту оплати.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

На момент проведення судового засідання 22.04.2015 р. матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару на залишок попередньої оплати на суму 419 142,04 грн, а також доказів повернення попередньої оплати.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за оплачений, але не поставлений Товар становить 419 142,04 грн.

Виходячи із встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів в розмірі 419 142,04 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При прийнятті рішення за вказаною позовною вимогою судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. № 3-127гс11, яка в силу статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

В засіданні суду розглянуто заяву позивача від 22.04.2015 р. про відмову від позову в частині вимог про стягнення 35 885,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 23.11.2014 р. по 04.03.2015 р.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 35 885,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 23.11.2014 р. по 04.03.2015 р. приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано представником позивача (Покотило В.М.) у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 02.03.2015 р.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 35 885,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 23.11.2014 р. по 04.03.2015 р. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів поставки товару чи повернення грошових коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, видаткові накладні тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині вимоги про стягнення 35 885,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 23.11.2014 р. по 04.03.2015 р.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

22.04.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес", вул.Колгоспна, 45, с.Ксаверівка, Вінницький район, Вінницька область, 23220 (ідентифікаційний код - 03733915) на користь Приватного підприємства "СІС Груп", вул.Жуковського, 6, офіс, 4, м.Одеса, 65014 (ідентифікаційний код - 36850836) - 419 142 грн 04 коп. - боргу, 8 382 грн 84 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 35 885 грн 45 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Провадження в частині стягнення 35 885 грн 45 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 квітня 2015 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Колгоспна, 45, с.Ксаверівка, Вінницький район, Вінницька область, 23220.