Рішення № 43782085, 08.04.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2200/14-ц

Провадження № 22-ц/779/678/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І. М.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості та кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання недійсними рамкової угоди №1296 від 08.09.2008 року, договору про надання траншу НОМЕР_2 від 08.09.2008 року та договору іпотеки від 08.09.2008 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 13 лютого 2015 року , -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариства «ПроКредит Банк» звернулось в суд з указаним позовом і зазначало, що 08 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено рамкову угоду № 1296 від 08.09.2008 року згідно п. 2.1 якої, сторони уклали договір про надання траншу НОМЕР_2 від 08.09.2008 року строком на 72 календарних місяці на підставі якого банк надав, а позичальнику отримала кредит у розмірі 18 000 доларів США з сплатою 16 % річних. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 08 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1296-ДП 1 згідно якого, останній поручився перед кредитором за виконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором. Позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору внаслідок чого станом на 14 серпня 2014 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 110721,49 грн., з яких: 54676,12 грн - капітал; 5359,08 грн. - відсотки; 4304,02 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом; 46382,27 грн. - пеня, яку просив стягнути з відповідачів солідарно.

У листопаді 2014 року ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 подав зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» і вказував, що 08 вересня 2008 року між сторонами було укладено рамкову угоду №1296 від 08.09.2008 року та договір про надання траншу НОМЕР_2 року згідно якої позивачка отримала 18000 доларів США. Однак банк, всупереч вимог п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808 не попередив позичальника про валютні ризики під час виконання зобов'язання за кредитним договором, не надав інформацію щодо методик, які використовуються банком для визначення валютного курсу, строків та комісій пов'язаних з конвертацією валюти. Враховуючи викладене, просив визнати недійсними рамкову угоду №1296 від 08.09.2008 року, договір про надання траншу НОМЕР_2 від 08.09.2008 року та договір іпотеки від 08.09.2008 року.

Рішенням Тисменицького районного суду від 13 лютого 2015 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» про стягнення кредитної заборгованості задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» 110721 грн. 49 коп. заборгованості за договором про надання траншу НОМЕР_2 від 8.09.2008 року та 1107 грн. 23 коп. судового збору.

Цим же рішенням відмовлено ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що рамкова угода №2196 від 08.09.2008 року та договір про надання траншу №13.6396 від 08.09.2008 року були укладені в порушення вимог закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, так як банк не попередив, що валютні ризики під час виконання зобов'язання за кредитним договором несе споживач, не надав інформацію щодо методик, які використовуються банком для визначення валютного курсу, строків та комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами користування ними. Крім того, суд не врахував, що розрахунок пені заявленої до стягнення в розмірі 46382,27 грн. значно перевищує суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 54676,12 грн. і помилково не застосував ч.3 ст.551 ЦК України.

У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

Представник ПАТ «ПроКредитБанк» апеляційну скаргу не визнав, вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належно не виконують умови рамкової угоди №1296 від 08.09.2008 року та договору про надання траншу НОМЕР_2 від 08.09.2008 року внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 110721,49 грн., з яких: 54676,12 грн - капітал; 5359,08 грн. - відсотки; 4304,02 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом; 46382,27 грн. - пеня.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що за змістом договору про надання траншу НОМЕР_2 від 08.09.2008 року, цільове призначення кредиту - відповідачка отримала кредит для задоволення особистих неспоживчих потреб. Тобто, між сторонами виникли договірні відносини, тому вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини між сторонами не поширюються. Крім того, згідно гарантій та підтвердження, які містяться у договорі про надання траншу, перед підписанням зазначеного договору ОСОБА_2 належно і у доступній формі ознайомилась з усіма умовами договору, рамкової угоди, тарифами кредитора.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст.553,554 ЦПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Судом установлено, що 08 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено рамкову угоду № 1296 від 08.09.2008 року на підставі п. 2.1 якої, сторони уклали договір про надання траншу НОМЕР_2 від 08.09.2008 року згідно якої банк надав, а позичальнику отримав кредит у розмірі 18 000 доларів США з сплатою 16 % річних. .

Також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1296-ДП від 08 вересня 2008 року за змістом якої поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх його зобов'язань за кредитним договором до повного їх припинення.

Відповідно із умовами зазначеного кредитного договору сплата основної суми кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачі належно не виконують свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 14 серпня 2014 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 110721,49 грн., з яких: 54676,12 грн - капітал; 5359,08 грн. - відсотки; 4304,02 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом; 46382,27 грн. - пеня (а.с. 10-11)

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції вірно вважав, що є підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» та правильно керувався умовами договору і ст. ст. 553, 554,1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, стягуючи з відповідачів 46382,27 грн. пені за прострочення виконання кредитного договору, суд першої інстанції не врахував співмірності заборгованості за кредитним договором та розміру пені, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає за можливе зменшення розміру пені до 4 600грн.(46382,27 - 41782,27 = 4600). Отже, загальна суму підлягає стягненню у розмірі 68939,22. грн. (110721,49 - 41782,27 = 68939,22).

Крім того, стягуючи солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» 1107 грн. 23 коп. судового збору, суд не врахував вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України згідно якої, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Солідарне стягнення суми судових витрат, які відповідно ч.1 ст.79 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи законом не передбачено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

За таких обставин оскаржуване рішення суду слід змінити щодо стягнення пені та в частині стягнення судових витрат й стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 4600 грн. пені та судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В решті рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Тисменицького районного суду від 13 лютого 2015 року в частині стягнення пені та судових витрат змінити і зменшити розмір пені за користування кредитом до 4 600 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер в користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ідентифікаційний код ЄДР 21677333 заборгованість за договором про надання траншу НОМЕР_2 від 08.09.2008 року в розмірі 68939,22 грн., з яких: 54676,12 грн - капітал; 5359,08 грн. - відсотки; 4304,02 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом; 4600 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» по 344 грн. 69 коп. з кожного судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.Д. Фединяк

Судді Я.Д.Горблянський

Р.Й.Матківський