Рішення № 43780141, 08.04.2015, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/3136/2012

Провадження 2/0202/408/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 квітня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Галаган А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у лютому 2012 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1359 від 14.05.2003 року у розмірі 1077647,94 грн.; з ПАТ «Акцент - банк», ОСОБА_1 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № 1359 від 14.05.2003 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит 19520,00 дол. США., зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 13,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.05.2008 року. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв'язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред'явленим до стягнення боргом.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2012 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була задоволена.

Ухвалою суду від 23 липня 2014 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2012 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

При новому розгляді справи представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив суд застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності та відмовити в задоволені позову.

Представник відповідача ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору №1359 про відкриття картрахунку НОМЕР_1 і встановлення кредитного ліміту «VISA ELECTRON SERVISE» від 14.05.2003 року укладеного між позивачем ПАТ КБ « ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 останньому було відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку, та надано кредит на картковий рахунок в сумі 19520 дол. США на термін 60 місяців по 13 травня 2008 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк", договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ " Акцент-банк" зобов'язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 1359 від 14.05.2003 року , розмір відповідальності 10000 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ КБ « ПриватБанк» посилається на те, ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав внаслідок чого заборгованість за договором № 1359 від 14.05.2003 року станом на 13.01.2012 р. склала 136126,15 дол. США в тому числі 19520,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 35617,85 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 80988,30 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Заперечуючи обставини позову, представник відповідача ОСОБА_1 просив застосувати до позовних вимог банку строк позовної давності. Вказав, що про існуючу заборгованість за кредитним договором позивачу було достовірно відомо ще до подачі ним позовної заяви до Лохвицького районного суду Полтавської області 24.06.2005 року, строк дії договору був встановлений до 13 травня 2008 року, а з даним позовом позивач звернувся до Індустріального районного суду 16.02.2012 року.

Згідно з рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2005 року по цивільній справі за позовною заявою ЗАТ КБ « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, в сумі 126726,43 грн. та державного мита в сумі 1267,26 грн. позовні вимоги ПАТ КБ « ПриватБанк» задоволені.

Згідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, про що сторони дійшли згоди у договорі поруки № 1 від 29.04.2005 року та не суперечить положенням ст. 6 ЦК України

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із матеріалів справи Договір №1359 був укладений 14.05.2003 року строк дії договору до 13.05.2008 року, однак позивач скористався своїм правом та звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, та яка відповідно до ухваленого рішення від 24 червня 2005 року стягнена в повному розмірі і на даний час виконавчий лист перебуває на виконанні (а.с.68,69), а з даною позовною заявою про стягнення заборгованості позивач звернувся тільки у лютому 2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Представником позивача в ході розгляду справи позовні вимоги не уточнювалися та суду не надано жодної інформації щодо виконання рішення Лохвицького районного суду Полтавської області.

Відповідно до ч.2,3,4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням положень ст.257 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності до вимог слід застосувати позовну давність.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо зміни тривалості позовної давності, зупинення перебігу позовної давності чи переривання перебігу позовної давності, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, та вимушений в позові відмовити зв'язку зі сплавом строку позовної давності.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 258, 267, 525, 526, 530, 554,610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 7, 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П.Слюсар