Рішення № 43780118, 20.04.2015, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9985/13-ц

2/212/68/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1 в складі;

Головуючого судді; ВОДОП 'ОСОБА_2 , при секретарі ; ОСОБА_3,

розглянувши за участю позивача ОСОБА_4, його представника - адвоката ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_6 , її представника ОСОБА_7, у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_1 цивільну справу за позовом;

ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про розподіл спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя -

В С Т А Н О В И В ;

До Жовтневого районного суду міста ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод в праві користування власністю.

В обґрунтування свого уточненого позову (який надійшов до суду 17 лютого 2014 року) позивач по справі зазначив, що 02 жовтня 1999 року між ним і відповідачкою по справі виконкомом Христофорівської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області був зареєстрований шлюб.

Від цього шлюбу він з відповідачкою по справі мають двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне життя у нього з відповідачкою по справі не склалося та рішенням Жовтневого районного суду мыста ОСОБА_1 від 23 листопада 2012 року їх шлюб було розірвано.

За час проживання у шлюбі ними була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 в Жовтневому районі міста ОСОБА_1. Так як при укладенні договору купівлі-продажу квартири з його згоди покупцем була зазначена ОСОБА_6, то і право власності на спірну квартиру в КП ДОР «Криворізьке БТІ» було зареєстровано на ім'я ОСОБА_6.

20 жовтня 2013 року він повернувся з роботи додому, але колишня дружина разом зі своїм знайомим стала вимагати, щоб він звільнив квартиру АДРЕСА_1 в Жовтневому районі міста ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що вона являється єдиною власницею квартири і він не має ніякого права проживати в ній.

При цьому вони насильно відібрали у нього ключі від замка вхідних дверей, виставили його за двері і заборонили з'являтися в квартиру. У добровільному порядку відповідачка в справі це питання не бажає вирішувати.

Тому він в уточненому позові просить суд;

Квартиру АДРЕСА_2 в Жовтневому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області визнати його та відповідачки по справі спільною сумісною власністю;

Визнати за ним, право власності на частину квартири АДРЕСА_2 в Жовтневому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області;

Усунути перешкоди в праві користування ним власністю 1/2 частиною квартири АДРЕСА_3 в Жовтневому районі міста ОСОБА_1 зобов'язавши відповідачку по справі повернути йому ключі від замка вхідних дверей вищезазначеної квартири та не перешкоджати йому вільно користуватися квартирою;

Стягнути з відповідачки по справі на його користь витрати по справі судовий збір в сумі 344 гривні 10 копійок та витрати на правову допомогу в суді в сумі 3000 гривень.

Позивач відмовився від своїх раніше заявлених позовних вимог щодо розподілу рухомого майна, нажитого з відповідачкою у справі під час шлюбу.

Позивач та його представник, в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідачки у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала та подала уточнену зустрічну позовну заяву (датована 20 квітня 2015 року) до позивача по справі про розподіл майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя у якій зазначила, що основною причиною того, що відповідачка по справі звернулася до суду з позовною завою про розірвання шлюбу було те, що позивач по справі неодноразово застосовував до своєї дружини фізичну силу, при чому, все це він робив в присутності дітей, лякаючи їх та спричиняючи їм моральні страждання. Заради збереження родини відповідачка по справі все це довгий час терпіла і не зверталася до відповідних органів за захистом, так як не хотіла виносити на загальний осуд сімейні справи. Однак, позивач по справі міг застосовувати фізичну силу і по відношенню до дітей. Так через запальний характер і неврівноважену поведінку по відношенню до всіх членів родини, діти просто почали боятися батька. Крім того сплата комунальних платежів за чотирьох зареєстрованих осіб та всі основні витрати, у тому числі по утриманню дітей, були покладені на відповідачку по справі.

Ключі від квартири завжди залишалися у позивача по справі, тому він міг за нагоди прийти до помешкання, поспілкуватися з дітьми, або залишитись в ньому, і ніхто йому в цьому не перешкоджав.

06 жовтня 2013 року, близько 12 години 00 хвилин, знаходячись у квартирі за адресою: вулиця Електрозаводська, 16/32, перебуваючи у поганому настрої через суперечку стосовно побутових питань, позивач по справі почав бити відповідачку по справі руками в обличчя, по голові та рукам, чим були їй спричинені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в слизову оболонку верхньої губи, синців і саден верхніх кінцівок. При чому побиття відбувалося на очах у дітей, через що вони отримали черговий нервовий стрес.

В зв'язку з тим, що відповідачка по справі на той час вже не була дружиною позивача по справі, то не стала приховувати факт чергового насильства з його боку, а 07 жовтня 2013 року звернулася до відділення судово-медичної експертизи Криворізького міжрайонного відділу ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» з заявою про проведення судово-медичного дослідження (обстеження), про що свідчить копія висновку спеціаліста №2534.

Крім того, 14 жовтня 2013 року відповідачка в справі звернулася до Жовтневого РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з завою про вчинення кримінального правопорушення за фактом побиття.

Так враховуючи вищевикладене, представник відповідачки по справі вважає, що уточнені позовні вимоги щодо визнання за позивачем по справі права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в Жовтневому районі міста ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, у своєму зустрічному уточненому позові позивачка просить суд:

- визнати квартиру АДРЕСА_4 в Жовтневому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області спільною сумісною власністю позивача та відповідачки по справі;

- відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог позивача по справі щодо визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в Жовтневому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- визнати за позивачем по справі право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 в Жовтневому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- визнати за відповідачкою по справі право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 в Жовтневому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- відмовити позивачу в справі в задоволенні уточнених позовних вимог щодо усунення перешкоди в праві користування ним власністю 1/2 частиною квартири АДРЕСА_2 в Жовтневому районі міста ОСОБА_1, зобов'язавши відповідачку по справі повернути ключі від замка вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 в Жовтневому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та не перешкоджати вільно користуватися квартирою;

- відмовити позивачу в справі в задоволенні уточнених позовних вимог щодо стягнення з відповідачки в справі на його користь витрати по справі - сплаченої суми судового збору та витрати на правову допомог в сумі - 3000 грн.;

- стягнути з позивача на користь відповідачки в справі судові витрати, а саме; - судовий збір у сумі 1055 гривень 70 копійок, та витрати на правову допомогу у сумі - 5000 гривень;

Дослідивши матеріали цієї цивільної справи, заслухавши позивача та його представника та відповідачку та її представника, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача в справі про поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод в праві користування власністю повинні бути задоволені у повному обсязі. А уточнений зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 02 жовтня 1999 року між позивачем ОСОБА_4 і відповідачкою ОСОБА_6 виконкомом Христофорівської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області був зареєстрований шлюб, а рішенням Жовтневого районного суду міста ОСОБА_1 від 23 листопада 2012 року шлюб було розірвано.

У відповідності з ч.1 ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сторони у своїх уточнених вимогах відмовились від розподілу належного їм рухомого майна і просили суд вирішити їх спір тільки щодо розподілу квартири, а саме визнання частки кожного з них на це спірне житло.

Оскільки, спірна квартира АДРЕСА_1 в Жовтневому районі міста ОСОБА_1 була придбана під час перебування у шлюбі у 2003 році вона є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і кожний з них має право, на думку суду на 1/2 частину цієї квартири. Основним мотивом, яким керувалась відповідачка, не визнаючи позов ОСОБА_4, є те що вона не зможе нормально мешкати в одній квартирі з позивачем у справі, так як він грубо ставився до неї та дітей. При цьому відповідачкою у справі не надано суду належних доказів на підтвердження цих її доводів.

Відповідачка в справі під час судового розгляду визнала за позивачем право на житло у спірній квартирі, однак вважає, що йому повинно бути виділено тільки 1\4 частина спірної квартири. При цьому вона свої вимоги мотивувала тим, що позивач має велику заборгованість по сплаті аліментів на дітей. При цьому, відповідачка суду зазначила, що в даний час вона працює і живе разом з дітьми в місті Києві. А спірна квартира ніким не зайнята. За 1/4 частку цієї квартири відповідачка готова, як вона зазначила у судовому засіданні, сплатити кошти позивачу у справі.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Суд вважає, що у задоволенні позовних вимог за уточненим зустрічним позовом про розподіл майна, повинно бути відмовлено, так як доводи відповідачки в справі спростовані наданими суду документами щодо сплати аліментів позивачем на утримання їх дітей.

Так ОСОБА_4 за 19 місяців період - з вересня 2012 року по 01 березня 2014 року сплатив аліментів на утримання 2-х дітей у сумі 32921 гривень 10 копійок. Тобто приблизно по 1732 гривні в місяць на двох дітей, і відповідно по 866 гривень в місяць на одну дитину.

У звязку з чим суд не вважає, що позивач не сплачує аліменти на утримання дітей і тому не вбачає підстав для застосування ч.3 ст. 70 СК України, а саме; щодо збільшення ОСОБА_6 права власності до 3/4 частки майна за адресою: АДРЕСА_5 з урахуванням прав на житло неповнолітніх дітей.

Суд також не вбачає підстав для відмови позивачу у задоволенні його вимог щодо усунення перешкод ОСОБА_4 у праві користування його власністю 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 , так як ним надано суду докази тому, що він в даний час не має можливості потрапити до спірної квартири. Крім того, допитані судом свідки підтвердили у судовому засіданні доводи позивача відносно того, що відповідачка зі своїми знайомими перешкоджала йому користуватись квартирою та силою забрала у нього ключі від квартири.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути судові витрати по справі з відповідачки у справі на користь позивача, так як позовні вимоги суд задовольняє , а вимоги відповідачки щодо розподілу квартири ні.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_4 у повному обсязі та визнати за ним право на спірну квартиру у рівній частці з відповідачкою, тобто кожному по 1/2 частині спірної квартири.

А щодо зустрічного позову ОСОБА_6, то суд не вбачає підстав для його задоволення відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України.

На підставі викладеного і керуючись ч.1 ст. 60, ст.70, 71, Сімейного кодексу України, ч.3 ст. 368, 370, 372 Цивільного кодексу України, ст. 64, 65 Житлового кодексу України, ст.88, 212-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В ;

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

Визнати квартиру АДРЕСА_7 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_4, та ОСОБА_6 право власності на 1/2 частини за кожним квартири АДРЕСА_7.

Усунути перешкоди ОСОБА_4 у праві користування власністю 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 , зобовязавши ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вільному користуванні часткою вказаної вище квартири.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі, а саме; -344 гривні 10 копійок сплати судового збору, та 3000 гривень за надання правової допомоги. Усього стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 3344 гривні 10 копійок.

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя.

На рішення суду може бути усіма учасниками процесу та зацікавленими особами подана апеляційна скарга на протязі 10 днів, з дня виготовлення повного тексту цього рішення, в палату з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1.

Суддя: С. М. Водоп"янов