Рішення № 43776455, 21.04.2015, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/552/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Стратович О.В.

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому , в залі суду , цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 ОСОБА_1 , м. Київ вул. Лескова , 9 , в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ ОСОБА_2 ОСОБА_1 м. Житомир , пл. Перемоги , 10-А , до ОСОБА_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Представник позивача в судове засідання не з? явився але звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутність та уточнення позовних вимог відповідно до яких просить суд стягнути з боржника на користь кредитора заборгованість за кредитним договором у розмірі 1630415,64 гривень , яка складається з : боргу по кредиту 314624,15 гривень ; боргу по відсотках 140327,90 гривень та пені у розмірі 1175463,59 гривень . А також стягнути з боржника судові витрати у розмірі 3654,00 гривень .

Відповідач в судове засідання не з? явився , хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи , не повідомив суд про поважні причини неявки в судове засідання .

Представник відповідача в судове засідання не з? явився але звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутність та звільнення відповідача від сплати пені , яка значно перевищує суму боргу та відсотків за користування кредитом , з врахуванням майнового стану відповідача .

Суд приходить до висновку про розгляд справи у заочному порядку , оскільки сторони не заперечують про такий порядок розгляду справи .

Судом встановлено , що 09.06.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/9874/73/135105 відповідно до якого відповідач отримав від позивача кредит в розмірі 27 360,00 доларів США , для споживчих потреб по програмі « Придбання транспортного засобу » строком на 72 місяці до 09.06.2014 року із сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами .

Позивач свої зобовязання по кредиту виконав повністю , а відповідач свої зобовязання не виконав .

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд дійшов висновку , що між сторонами виникли правовідносини, які врегульовані наступними нормативно-правовими актами , а саме :

Так , відповідно до ст. 526 ЦК України убачається , що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК ; відповідно до ст.530 ЦК зазначено , що якщо у зобовязанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ). Стаття 610 ЦК передбачає , що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання ).

В ст. 509 ЦК зазначено , що зобовязання є правовідношення , в якому одна сторона ( боржник ) зобовязана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязання ; зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності , розумності та справедливості .

В ст.549 ЦК зазначено , що неустойкою ( штрафом , пенею ) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання .

Відповідно до ч.2 ст. 550 ЦК проценти на неустойку не нараховуються .

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу , пені ) зазначено в п.1 ч.2 ст. 258 ЦК .

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові зазначено в ч.3,4 ст. 267 ЦК .

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові в розмірі та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти .

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК наслідками порушення відповідачем зобовязання , щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту .

В п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин » зазначено , що положення ч.3 ст.551 ЦК про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків які нараховуються як неустойка , і не може бути застосовано до сум , які нараховуються згідно із ч.2 ст. 625 ЦК , які мають іншу правову природу . При цьому проценти , які підлягають сплаті згідно з положенням ст.ст. 1054 , 1056-1 , у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу , оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема ступінь виконання зобовязання боржником ; майновий стан сторін , які беруть участь у зобовязанні ; не лише майнові , але й інші інтереси сторін , що заслуговують на увагу ( наприклад , відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання ) .

Положення ст.616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки , які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором , що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може .

В ч.1 ст. 60 ЦПК зазначено , що кожна сторона зобовязана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

В даному випадку позивач надав суду достатньо доказів про невиконання відповідачем умов кредитного договору , що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи , а відповідач в свою чергу не спростували доводи позивача стосовно відшкодування основного боргу .

Суд , розглянувши матеріали справи , дослідивши письмові докази , приходить до висновку , що відповідач (боржник ) не виконав свого зобовязання за кредитним договором , чим спричинили позивачу збиток , який повинен бути відшкодований за рахунок відповідача в примусовому порядку .

Виходячи з обставин справи та відповідних цивільних правовідносин суд приходить до висновку , що позов підлягає до часткового задоволення .

Такий висновок суд обґрунтовує наступними обставинами , а саме :

Відповідно до ст. 257 ЦК України та п. 14.7 Кредитного договору до всіх правовідносин , повязаних з укладанням та виконанням цього Договору , застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки . Але відповідач погоджується з цивільним позовом і просить суд звільнити його від сплати пені за користування кредитом .

Відповідно до п.1.1.2 Договору , кошти за кредитним договором були надані відповідачу на споживчі цілі . тобто даний кредит є споживчим .

Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 року « Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів » розяснено , що до відносин , які регулюються Законом України « Про захист прав споживачів » відносяться і ті , що виникають із догворів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян , у тому числі про надання кредитів , відкриття й ведення рахунків , проведення розрахункових операцій .

Крім того суд бере до уваги висновки викладені в рішенні Конституційного суду України № 15-р/п2011 від 10.11.2011 року у справі № 1-26/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22,23 статті 1 , статті 11 , частини восьмої статті 18 , частини третьої статті 22 Закону України « Про захист прав споживачів » у взаємозвязку з положенням частини четвертої статті 42 Конституції України ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг ) про поширення правовідносин між кредитодавцем та позичальником ( споживачем ) за договором про надання споживчого кредиту , що виникають як під час укладення , так і під час виконання такого договору положень п.п. 22,23 , ст.1 , ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів » .

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів » несправедливим є , зокрема , умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації ( понад пятдесят відсотків вартості продукції ) у разі невиконання ним зобовязань за договором .

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість застосування положень п.5 ч.3 ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів » при визначенні розміру пені, оскільки визначений позивачем розмір останньої є непропорційно великим в порівнянні з розміром заборгованості по кредиту .

Виходячи з розрахунку наданого позивачем у матеріалах справи , прострочена сума боргу відповідно по тілу кредиту та відсоткам станом на 14.11.2014 року становить : 314624,15 грн. + 140327,90 грн. = 454952,05 грн.

Таким чином , розмір пені , що підлягає стягненню з відповідача терміном за один рік , з 24.11.2013 року по 24.11.2014 становить 43939,70 грн. : 2 = 21 969,85 грн. , як пятдесят відсотків від розміру заборгованості по кредиту та відсотках .

Керуючись вимогами: Рішенням Конституційного суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року ; Постановою Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин » ; п.5 ч.3 ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів » ; п.1 ч.2 ст. 258 , ч. 3 , 4 ст. 267 , ч.1, 3 ст. 509 , ст. 526 , ч.1 ст.543 , 549 , ст.ст. 550,536,625 , ч.1 ст. 554 , ч.3 ст.551 , ч.1 ст. 1054 ЦК України ; ст.ст. 10,11,60,88,212-215, 224-228 , 218 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 ОСОБА_4 , м. Київ вул. Лескова , 9 , в особі Житомирської обласної дирекції АТ ОСОБА_2 ОСОБА_4 м. Житомир , пл. Перемоги , 10-А , до ОСОБА_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3 , мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( ІПН НОМЕР_1 ) , на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 ОСОБА_4 , м. Київ вул. Лескова , 9 , в особі Житомирської обласної дирекції АТ ОСОБА_2 ОСОБА_4 м.Житомир , пл. Перемоги , 10-А , на рахунок № 29099160 МФО 311528 код по ЄДРПОУ 20404691 : заборгованість за кредитом , яка складається :

а всього на загальну суму : 476921,90 грн .

Стягнути з ОСОБА_3. , на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 ОСОБА_4 , м. Київ вул.Лескова , 9 , в особі Житомирської обласної дирекції АТ ОСОБА_2 ОСОБА_4 м.Житомир , пл. Перемоги , 10-А , на рахунок № 29099160 МФО 311528 код 20404691 3654,00 гривень судового збору .

В решті позову відмовити за безпідставністю позовних вимог .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області , через Олевський районний суд Житомирської області , протягом десяти днів з дня його проголошення .

Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії .

Суддя:

ОСОБА_5