Рішення № 43772887, 01.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3044/15

Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Мартинової К.П., Оверіної О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Желєзнова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимог за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 року,-

встановила :

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та відповідачем в особі Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", що є правонаступником Акціонерного комерційного банку "Райффайзен банк Україна", Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", були укладені кредитні договори №МL-500/117/2005 від 23.11.2005 року та №МL-500/187/2007 від 06.11.2007року. 26.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" були укладені договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ "ОТП Банк" продав, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" купив кредитний портфель, на підставі якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набув усі права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами позивача, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до позивача щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до позивача щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до позивача щодо сплати штрафних санкцій. 26.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" був укладений договір про відступлення права вимоги, на підставі якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набув як фактор сукупність прав, належних ПАТ "ОТП Банк" за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно позивача, зокрема по вищезгаданим кредитним договорам. ОСОБА_2 просив суд визнати вищевказані договори від 26 листопада 2010 року про відступлення права вимоги та купівлі-продажу кредитного портфелю частково недійсними, обґрунтовуючи свої вимоги тими обставинами, що він погасив усі зобов'язання за кредитним договором №МL-500/117/2005 від 23.11.2005 року, ще у 2007 році, а тому банк не мав права продавати та або відступати право вимоги по вже погашеному кредиту. Також позивач просив суд визнати недійсними пункти 4.1.2 та 4.1.3 Кредитного договору МL-500/187/2007 від 06 листопада 2007 року, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 з підстав покладеної відповідачем ПАТ "ОТП Банк" на ОСОБА_2 подвійної відповідальності за одне і теж саме порушення. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано недійсними пункти 4.1.2 та 4.1.3 Кредитного договору № МL-500/187/2007 від 06 листопада 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ: 21685166) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1). Визнано недійсним договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в частині продажу (відчуження) права вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 26.11.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у позивних вимогах.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 23 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзен банк Україна", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", що підтверджується ст. 1 Статуту Банку (далі - "Банк") та ОСОБА_2 (далі - "позивач") був укладений Кредитний договір № МL-500/117/2005 (далі - "Кредитний договір"), за умовами якого позивачеві було надано кредит в розмірі 22.000,00 (двадцять дві тисячі) доларів США. Кредит надавався позивачу із кінцевим строком погашення до 23 листопада 2020 року, з метою придбання ним нерухомості у вигляді приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що житловий будинок № 64, що належав ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був предметом іпотеки за кредитним договором № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року.

Договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 12 вересня 2007 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Рєкою Людмилою Анатоліївною зареєстрованого в реєстрі під номером 3218, приватний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_5 (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно), тобто належить йому на праві власності, який був реалізований позивачем після повного дострокового виконання ним зобов'язань за Кредитним договором № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року, що підтверджує лист Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" про розрахунок від 11.09.2007 року за №500-11-1/3511. Водночас, договір купівлі-продажу житлового будинку №64, що належав ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Рєкою Людмилою Анатоліївною, після вилучення нотаріусом заборони на відчуження за відповідним листом банку про розрахунок, який є чинний та не спростований будь-якими доказами наявними у матеріалах справи. Відповідно до п.4 частини №1 базових умов кредитування, визначення термінів кредитного договору № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року визначено, що боргові зобов'язання це зобов'язання позичальника, тобто позивача ОСОБА_2 перед банком щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом, сплати комісій, штрафних санкцій та інших платежів (якщо такі матимуть місце). Відповідно до умов ст. 546 ЦК України, в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, триманням, завдатком. Згідно ч.1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Пунктом 1 ч.1 ст. 293 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Відповідно до п.7.2. заключних положень договору № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року договір набуває чинності з моменту підписання сторонами обох частин цього договору, включаючи усі додатки до нього і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору у повному обсязі. Згідно ч.1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в частині продажу (відчуження) права вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року та в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 26.11.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року, районний суд виходив з того, зобов'язання позивача ОСОБА_2 як боржника за Кредитним договором № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року та відповідача Банку як кредитора є припиненими, а кредитний договір втратив свою чинність з моменту видання позивачу ОСОБА_2 Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" листа про розрахунок від 11.09.2007 року за №500-11-1/3511, який суд розцінив як документ про одержання виконання зобов'язань ОСОБА_2 в повному обсязі. Такий висновок суду ґрунтується на законі відповідає фактичним обставинам справи.

Не обґрунтованими є доводи апелянта про застосування строків позовної давності оскільки, а ні Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", а ні Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" не було належним чином повідомлено про, укладення договору про купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 року та відступлення права вимоги, таким чином строк позовної давності пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.

Крім того необхідно вказати, що доводи апелянта щодо не неналежності доказів погашення заборгованості за кредитом, спростовані самим апелянтом в судовому засідання апеляційного суду, де представник пояснила, що єдиною підставою для відмови у задоволенні позову стосовно кредитного договору № МL-500/117/2005 від 23 листопада 2005 року, є порушення строків позовної давності, а тому рішення в цій частині необхідно залишити без змін.

Разом з тим не можна погодитись з рішенням суду в решті висновків, які не відповідають обставинам справи, судом допущене не правильно застосовано норми матеріального права, що призвело до не правильного вирішення справи.

Так, задовольняю позов про визнання недійсними пункти 4.1.2 та 4.1.3 Кредитного договору № МL-500/187/2007 від 06 листопада 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що на позичальника покладено подвійну відповідальність за одне і теж саме порушення, а саме разом з пенею, передбаченою пунктом 4.1.1 Кредитного договору, яка нараховується за кожен день прострочки, через 15 календарних днів за це саме порушення додатково нараховується штраф у відповідності до п. 4.1.2, а через 30 днів додатково, крім пені і першого штрафу, нараховується другий штраф відповідно до п. 4.1.3., а тому зазначені пункти договору необхідно визнати не дійсними.

Проте такий висновок суду суперечить виниклим правовідносинам виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3, ч.1 ст. 3 ЦК України для цивільно-правових відносин застосовується принцип свободи договору. Так, п. 1.4 Кредитного договору № МL-500/187/2007 від 06 листопада 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та ОСОБА_2, було визначено порядок користування кредитом, згідно якого із застереженнями до п.1.4.1.5.4 підписання Кредитного договору позивач висловив свою цілковиту згоду та обізнаність з порядку користування кредитом, у п. 7.2 Кредитного договору зазначається, підписанням цього договору сторони підтверджують, що будь-які умови договору є істотними та підлягають виконанню, у порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пеню) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Враховуючи той факт, що підписання оспорюваного кредитного договору ОСОБА_2 висловив свою цілковиту згоду з його положеннями та прийняв на себе зобов'язання щодо відповідальності за порушення його умов, на позивача у повному обсязі покладені цивільно-правові наслідки невиконання умов цього договору.

Так, ст. 4 Кредитного договору визначається відповідальність позичальника та конкретизовані правові наслідки порушення умов договору щодо несвоєчасності сплати планових платежів за кредитом. П. 4.1.1 передбачена пеня в розмірі 1% від суми несвоєчасно сплачених коштів; п. 4.1.2 - штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених більш ніж на 15 днів боргових зобов'язань; п. 4.1.3 - штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених більш ніж на 30 днів боргових зобов'язань, який сплачується додатково до сум, нарахованих у порядку, передбаченим, п. 4.1.1 та п. 4.1.2 Кредитного договору. Ст. 550 ЦК України вказано єдиний випадок, коли кредитор втрачає права на отримання неустойки (ст. 617 ЦК України невиконання зобов'язання в наслідок непереборної сили).

Отже, у кредитному договорі № МL-500/187/2007 від 06 листопада 2007 року, сторонами було погоджено відповідальність за порушення зобов'язань щодо сплати позичальником чергових платежів у виді двох різних видів неустойки, а тому рішення в частині визнання недійсними пунктів 4.1.2 та 4.1.3 Кредитного договору № МL-500/187/2007 від 06 листопада 2007 року, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволені цих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, п.2 ч.1 ст. 307, 308, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ОТП Факторинг Україна" - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 року в частині визнання недійсними пунктів 4.1.2 та 4.1.3 Кредитного договору № МL-500/187/2007 від 06 листопада 2007 року - скасувати та в цій частині ухвалити нове.

У задоволенні позову про визнання недійсними пунктів 4.1.2 та 4.1.3 Кредитного договору № МL-500/187/2007 від 06 листопада 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та ОСОБА_2 - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.В.Оверіна

К.П.Мартинова