Рішення № 43771489, 17.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2015Справа №910/2377/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємства "ТВІН"

до відповідача Приватного підприємства "Травал"

про стягнення 60 312,23 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "ТВІН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного підприємства "Травал" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 44 351,17 грн., пені в сумі 1 639,88 грн., штрафу в розмірі 11 087,80 грн., трьох процентів річних у сумі 306,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 927,18 грн. відповідно до договору поставки товару від 13.11.2013 №1042.

01.04.2015 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач наполягав на заявлених позовних вимогах, просить позов задовольнити.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 13.11.2013 між Приватним підприємством "ТВІН", далі Постачальник, та Приватним підприємством "Травал", далі Покупець, було укладено договір поставки товару № 1042, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується постачати продукти харчування, зокрема, ковбасні та м'ясні вироби власного виробництва з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах договору.

Згідно з п. 1.3 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю повноважних представників Постачальника і Покупця з підписанням акту приймання-передачі та/або здійснення запису на товарно-транспортній накладній про прийняття товару.

Згідно п. 6.3 Договору оплата товару здійснюється на умовах з відстроченням платежу на 28 календарних днів з моменту переходу права власності, відповідно до п. 1.3 цього договору.

Пунктом 8.1 Договору визначено обов'язок Покупця прийняти і розрахуватися за поставлений товар у строки визначені п. 6.3 Договору.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання договірних зобов'язань (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 65 651,17 грн., але відповідачем оплачено даний товар частково, а саме в сумі 21 300 грн. Товар в сумі 44 351,17 грн., поставка якого підтверджується видатковими накладними, було прийнято представником Покупця, про що свідчить його підпис на кожній видатковій накладній. Відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг у розмірі 44 351,17 грн., який позивач і намагається стягнути.

Згідно з п. 11.2 Договору у випадку невиконання Покупцем зобов'язань, передбачених пунктами 1.1, 6.3, 8.1 Договору протягом 3-х банківських днів з моменту їх настання, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику неустойку (штраф, пеню).

Розмір штрафу обчислюється у 25% відсотках від суми невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов'язання (п. 11.2.1 Договору). Розмір пені обчислюється у відсотках від несвоєчасного виконання платежу за кожен день прострочення виконання Покупцем свого зобов'язання та вдвічі перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 11.2.2 Договору). Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 1 639,88 грн. та штрафу в розмірі 11 087,80 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 306,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 927,18 грн. за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач надав суду акт звіряння взаємних розрахунків за Договором, згідно якого основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.06.2014 становить 42 787,86 грн., акт підписаний двома сторонами та скріплений печатками останніх та надав акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2013-12.11.2014, згідно якого основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12.11.2014 становить 44 351,17 грн., акт підписаний лише позивачем.

Відповідно до п. 8.9 Договору Покупець зобов'язаний проводити звіряння розрахунків з Постачальником не рідше ніж один раз в квартал. Покупець зобов'язаний підписати акт звірки, наданий Постачальником протягом 14 календарних днів з моменту його отримання. У випадку не підписання акту звірки або мотивованого письмового заперечення на нього, акт звірки приймається сторонами у редакції Постачальника.

Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання, здійснив поставку товару, яка була прийнята відповідачем. Факт отримання товару підтверджується наданими видатковими накладними. Відповідач доказів повної оплати в строки передбачені Договором суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44 351,17 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договорами, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 11.2.2 Договору, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1 639,88 грн. по кожній накладній окремо відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв'язку з неналежним виконанням свого зобов'язання, передбачений п. 11.2.1 Договору штраф у розмірі 25% від суми невиконання зобов'язання підлягає задоволенню в сумі 11 087,80 грн.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так як мало місце прострочення оплати поставки за договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 306,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 927,18 грн. за весь період прострочення, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача у справі - Приватне підприємство "Травал", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.04.2015, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 232, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "ТВІН" до Приватного підприємства "Травал" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Травал", 03187, м. Київ, вул. Теремківська, буд. 2А, кв. 92, код ЄДРПОУ 38515342, на користь:

- Приватного підприємства "ТВІН", 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7А, код ЄДРПОУ 21667352, основний борг у сумі 44 351,17 грн., пеню в сумі 1 639,88 грн., штраф у розмірі 11 087,80 грн., три проценти річних у сумі 306,20 грн., інфляційні втрати у сумі 2 927,18 грн. та судовий збір у розмірі 1 827 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 22.04.2015 року

Суддя Ю.О.Підченко