Рішення № 43771486, 17.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2015Справа №910/2150/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна"

про стягнення 7 812 412,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шило С.М. - юрисконсульт

Ковальчук Ю.М. - начальник юридичного відділу

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 5 614 066,01 грн., пені в сумі 749 977,69 грн., трьох процентів річних у сумі 166 535,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 256 452,38 грн. відповідно до договору виготовлення та поставку товару від 09.09.2013 № 313.

03.04.2015 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

До прийняття рішення у справі, позивач використовуючи своє право передбачене статтею 22 ГПК України надав заяви про збільшення розміру своїх позовних вимог. Судом прийнято до уваги, що згідно пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що стаття 22 ГПК України передбачає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Матеріали справи підтверджують, що фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та трьох процентів річних. Дана заява відповідає вимогам ГПК України, тому приймається судом, у зв'язку з чим, ціна позову по даній справі дорівнює 7 812 412,82 грн. і складається із:

- суми основного боргу в розмірі 5 614 066,01 грн.;

- пені в сумі 496 572,57 грн.;

- інфляційних втрат у розмірі 1 544 428,44 грн.;

- трьох процентів річних у сумі 157 345,80 грн.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином овідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі позивачем заявлені клопотання згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленої суми позову та судового збору, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна" в установах банків: рахунок № 26004300045365 в ПАТ "Форум" та рахунок № 26009010062456 в АТ "Укрексімбанк", а в разі недостатності коштів накладення арешту на майно. Необхідність застосування таких заходів обґрунтовує тим, що заборгованість відповідача досить значна та тривалий час них не погашається, а активи останнього можуть зникнути за час розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Позивачем не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Саме лише припущення про потенційну можливість зникнення активів відповідача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення даної заяви.

Позов мотивовано тим, що 09.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", далі Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патера Україна", далі Замовник, було укладено договір виготовлення та поставку товару № 313, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах Договору виготовити Замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар до прас-листа Виконавця) по узгодженню сторін виконати його доставку на об'єкт: Багатофункціональний спортивно-розважальний комплекс за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 6, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 6.1 Договору товар постачається Замовнику у строки, кількості та на умовах, визначених в заявках Замовника, попередньо узгоджених з Виконавцем.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що ціна товару, що постачається, вказується Виконавцем у накладних на відпуск товару та/або рахунках-фактурах.

Замовник зобов'язаний оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 даного договору (п. 7.6 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, однак відповідачем не було в повному обсязі виконане зобов'язання по оплаті поставленого товару. Факт поставки товару на суму 5 614 066,01 грн. підтверджується видатковими накладними: від 29.01.2014 № 1627; від 30.01.2014 № 2713; від 31.01.2014 № 2886; від 03.02.2014 № 3114; від 04.02.2014 № 3261; від 05.02.2014 № 3544; від 05.02.2014 № 3571; від 06.02.2014 № 3161; від 07.02.2014 № 3554; від 08.02.2014 № 2949; від 09.02.2014 №3298; від 09.02.2014 № 3883; від 13.02.2014 № 4656; від 13.02.2014 № 4910; від 14.02.2014 № 4154; від 14.02.2014 № 4567; від 14.02.2014 № 4774; від 14.02.2014 № 4930; від 15.02.2014 № 4128; від 17.02.2014 № 5033; від 19.02.2014 № 5553; від 20.02.2014 №5766; від 21.02.2014 № 5684; від 23.02.2014 № 5116; від 23.02.2014 № 6017; від 24.02.2014 № 6107; від 25.02.2014 № 6378; від 26.02.2014 № 6362; від 26.02.2014 № 6772; від 27.02.2014 № 6715; від 27.02.2014 № 6812; від 28.02.2014 № 5854; від 28.02.2014 №5913; від 28.02.2014 № 6945; від 28.02.2014 № 7004; від 28.02.2014 № 7016; від 03.03.2014 № 6694; від 04.03.2014 № 7742; від 05.03.2014 № 7362; від 05.03.2014 № 7460; від 06.03.2014 № 7982; від 07.03.2014 № 8215; від 08.03.2014 № 7126; від 12.03.2014 №8769; від 13.03.2014 № 8343; від 14.03.2014 № 9071; від 14.03.2014 № 9179; від 17.03.2014 № 9685; від 17.03.2014 № 9800; від 17.03.2014 № 8713; від 18.03.2014 № 9987; від 19.03.2014 № 9773; від 19.03.2014 № 10021; від 19.03.2014 № 10026; від 19.03.2014 №10243; від 24.03.2014 № 11055; від 25.03.2014 № 11464; від 28.03.2014 № 11982; від 29.03.2014 № 11575; від 31.03.2014 № 12549; від 02.04.2014 № 12550; від 03.04.2014 №13281; від 04.04.2014 № 13383; від 05.04.2014 № 13385; від 08.04.2014 № 13997, товар було прийнято представником Мячиним А.В. за довіреностями. Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Відповідач не розрахувався за поставлений товар, оскільки останній належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, тому за ним утворився борг у розмірі 5 614 066,01 грн., який позивач і намагається стягнути.

Позивач направив відповідачу претензію від 01.09.2014 № 913 з вимогою перерахувати суму заборгованості на свій розрахунковий рахунок. Втім, зазначена вимога залишилася відповідачем без задоволення.

Згідно з п. 8.2 Договору за прострочення платежу Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством. Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 496 572,57 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього інфляційні втрати у розмірі 1 544 428,44 грн. та три проценти річних у сумі 157 345,80 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" надало суду акт звірки взаєморозрахунків від 05.11.2014, згідно якого станом на 01.11.2014 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 614 066,01 грн., акт підписаний двома сторонами та скріплений печатками останніх.

Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання, здійснив поставку товару, яка була прийнята відповідачем. Факт отримання товару підтверджується зведеними накладними: від 31.01.2014 № 122 на фактичний відпуск товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 на суму 3 409 661,18 грн.; від 28.02.2014 №1475 за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 на суму 3 299 926,54 грн.; від 31.03.2014 №1635 за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 на суму 1 253 901,31 грн. та від 30.04.2014 №1691 за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 на суму 45 750,48 грн. Відповідач доказів повної оплати виставлених йому рахунків-фактур в строки передбачені п. 7.6 Договору суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 614 066,01 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договорами, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 8.2 Договорів, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 496 572,57 грн. по кожній накладній окремо відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так як мало місце несвоєчасна оплата за Договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 157 345,80 грн. та інфляційних у розмірі 1 544 428,44 грн. за період з 06.02.2014 по 01.02.2015 також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Патера Україна", згідно вимог ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.04.2015, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 66, 67, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна", 03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5В, код ЄДРПОУ 35265950, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, код ЄДРПОУ 05523398, основний борг у сумі 5 614 066,01 грн., пеню в сумі 496 572,57 грн., три проценти річних у сумі 157 345,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 544 428,44 грн. та судовий збір у розмірі 73 080 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 22.04.2015 року

Суддя Ю.О.Підченко