Ухвала суду № 43767269, 21.04.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/5687/14-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 55 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр», за участю третьої особи - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр» Кузьміна Дениса Леонідовича про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр» в особі ліквідатора Кузьміна Дениса Леонідовича на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 10 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.07.2014р., просив стягнути з ТзОВ «Елкопласт-Укр» невиплачені грошові кошти при звільненні і розмірі 6730,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 37200,24 грн. та моральну шкоду в розмірі 5700,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 грудня 2013 року був звільнений з посади заступника директора ТОВ «Елкопласт-Укр» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Проте, відповідачем заборгованість по заробітній платі на день звільнення йому невиплачена.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 10 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Елкопласт-Укр» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 6730,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25.12.2013 р. по день винесення рішення, а саме - 10.07.2014 року в розмірі 37200,24 грн. без відрахувань податків та зборів, на відшкодування моральної шкоди 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр» в особі ліквідатора Кузьміна Дениса Леонідовича подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в даній частині змінити, стягнувши з ТОВ «Елкопласт-Укр» на користь позивача 30481 грн. 44 коп. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Судом першої інстанції в основу розрахунку для визначення розміру середньоденного заробітку позивача покладено довідку про середню заробітну плату № 54014 від 25.12.2013р., яка є неналежним доказом у справі, так як видавалась не ліквідатором підприємства - Кузьмін Д.Л., який є єдиною уповноваженою особою ТОВ «Елкопласт-Укр», а тому зазначені в ній відомості не можна вважати достовірними.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 19.08.2013 року (наказ № 109-к від 16.08.13р.) був прийнятий на посаду заступника директора ТОВ «Елкопласт-Укр». З 25.12.2013 року був звільнений з посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства (наказ № 3 від 25.12.2013р.).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно застосував норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України за змістом яких - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення за відсутності спору про їх розмір. В разі спору про розмір сум, до виплати підлягають не оспорювані суми. А також обов'язок при відсутності спору про розмір сум, що належать до виплати - виплатити працівнику середній заробіток по день фактичного розрахунку.

Висновки суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення середнього заробітку за затримку у проведені розрахунку при звільнення до дня постановлення рішення є вірними з врахуванням наведених вище норм, та в тому числі на підставі роз'яснень, що містяться у п. 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - за яким установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи-по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем на час ухвалення рішення не проведено, що не спростовано відповідачем. І доказів наявності поважної причини порушення вимог чинного законодавства відповідач суду не надав. Тому суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, починаючи з дати звільнення позивача і по день винесення рішення у справі.

Також, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно визначив розмір середнього заробітку, який необхідно стягнути на користь позивача, за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Визначаючи до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 в сумі 37200,24 грн., суд виходив із нарахованої позивачу заробітної плати за останні два відпрацьовані місяці - жовтень та листопад 2013 року, відповідно 6200 грн. та 6200 грн., зазначивши, що кількість робочих днів у цьому періоді становить 44, середньоденна заробітна плата за цей період складає : (6200 грн. + 6200 грн.) : 44 = 281,82 грн., а тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26 грудня 2013 року по 10 липня 2014 року (132 робочих дні) становить 37200,24 грн. (281,28 грн. х 132 робочих дні).

Колегія суддів вважає, що при обрахування середньоденного заробітку суд обґрунтовано поклав в основу розрахунку заробітну плату позивача за два місяці, що передували звільненню в розмірі 12400 грн., відповідно до довідки про середню заробітну плату № 54014 від 25.12.2013р. (а.с.15). Вищевказаний розмір заробітної плати позивача підтверджується також випискою із облікової картки застрахованої особи (форми ОК-7) Управління пенсійного фонду України в м.Житомирі за 2013 рік та копією Податкового розрахунку сум нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N) за 4 квартал 2013 року, який надійшов до ЖОДПІ від ТОВ «Елкопласт-УКР», які були отримані судом під час апеляційного розгляду справи у відповідності до ч.3 ст.303 ЦПК України.

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо визначення середньоденного заробітку позивача в розмірі 230,92 грн. (5080,28 грн. + 5080,28 грн.) : 44), виходи із його заробітної плати за жовтень та листопад 2013 року, відповідно в розмірі 5080,28 грн. та 5080,28 грн., яка зазначена в Оборотно-сальдовій відомості по рахунку 661 (а.с.13), і зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку до 30481,44 коп. є безпідставними і спростовуються вищевказаними доказами.

В іншій частині рішення не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр» в особі ліквідатора Кузьміна Дениса Леонідовича відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 10 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :