Ухвала суду № 43765258, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2015р. м. Київ К/800/33102/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача Семенець Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013

у справі №826/1760/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі-Лайф»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі-Лайф» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі-Лайф») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними дій відповідача щодо складання висновку про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 77371346,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо складання висновку про завищення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 77371346,00 грн. та зобов'язано відповідний підрозділ ДКС України стягнути судові витрати в сумі 34,41 грн. на користь позивача за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків відповідача за рахунок бюджетних асигнувань. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 року, що включені до податкового кредиту у жовтні та грудні 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.12.2012 №1174/1-15-30-35077354.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.4 2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон) в частині формування податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 77371346,00 грн., а саме: за жовтень 210 року в розмірі 59408285,00 грн. та за грудень 2010 року в розмірі 17963061,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами зазначено, що позивач здійснює управління активами інститутів спільного інвестування від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Терра» недиверсифікованого виду закритого типу (далі потексту - ПВІФ «Терра» НЗ) та пайового венчурного інвестиційного фонду «Фобос» недиверсифікованого виду закритого типу ( далі по тексту - ПВІФ «Фобос» НЗ).

Позивачем було здійснено придбання об'єктів нерухомості до складу активів ПВІФ «Терра» НЗ на загальну суму 356449711,00 грн., в тому числі ПДВ - 59408285,17 грн. з метою їх використання в господарській діяльності за договорами купівлі-продажу від 30.09.2010 №№ 39/88, 39/89, 39/90, 39/91, 39/92, 39/93, 39/94, відповідно до яких позивач придбав у ПАТ «АКПІБ» за рахунок ПВІФ «Терра» НЗ нежитлові приміщення, що знаходяться у м. Донецьку по вул. Кірова, буд. 90.

Крім того, позивачем було здійснено придбання об'єктів нерухомості до складу активів ПВІФ «Фобос» НЗ на загальну суму 107778370,71 грн. в тому числі ПДВ - 17963061,79 грн. з метою їх використання в господарській діяльності за договором купівлі-продажу від 28.12.2010 б/н, відповідно до якого позивач за рахунок ПВІФ «Фобос» НЗ придбав мегамаркет «Арсен», загальною площею 13275,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І. Миколайчука (Муравйова Батареї), 2.

Оплата вартості майна підтверджується платіжними дорученнями, та виписками з банку щодо руху коштів. Крім того, на підставі вказаних договорів ПАТ «АКПІБ» видали позивачу відповідні податкові накладні, за якими останній включив до податкового кредиту суму сплаченого в ціні придбаного нерухомого майна ПДВ у розмірі 77371346,00 грн., а саме: за жовтень 2010 року у розмірі 59408285,00 грн. та за грудень 2010 року у розмірі 17963061,00 грн.

Слід зауважити, що нерухоме майно, придбане за вище зазначеними договорами позивач обліковує як інвестиційну нерухомість (утримується з метою продажу та надання в оренду).

Дана обставина підтверджується договорами оренди нерухомого майна, за якими відповідно позивач передав у строкове оплатне користування: ТОВ «ТРК «Євротек» (орендар) мегамаркет «Арсен», заг. площею 13275,4 кв.м.; ТОВ «ТриМоб» (орендар) нежитлове приміщення, розташоване в торговому центрі, літ. 7, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90; ТОВ «Сервіс-Інвест» (орендар) нежитлове приміщення, розташоване в будівлі трансформаторної підстанції, літ. Н-2, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90; ТОВ «Астеліт» (орендар) частину даху будівлі Торгівельного центру, літ. Л-7, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90.

Сплата орендарями орендної плати підтверджується наявними в матеріалах справи дублікатами платіжних доручень.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

У відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 2 даного Закону, інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)» встановлено, що пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним з дня його реєстрації у єдиному реєстрі інститутів спільного інвестування.

Облік результатів діяльності з управління активами пайового інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку результатів її господарської діяльності та обліку результатів діяльності інших ІСІ, активи яких перебувають в її управлінні.

При укладанні договорів за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, про що вона обов'язково повідомляє - третіх осіб, оскільки згідно із ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Нерухоме майно, що становить активи пайового інвестиційного фонду, реєструється в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з відповідною відміткою.

Компанія з управління активами є розпорядником цього нерухомого майна.

Згідно з п. 4 Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.07.2005 №362 облік активів пайового інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремо від результатів її господарської діяльності відповідно до ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Компанія з управління активами складає окремі баланси відповідно до норм ПБО 2 за результатами власної діяльності та діяльності зі спільного інвестування кожного із заснованих нею пайових інвестиційних фондів.

Управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами, якою може бути юридична особа. При цьому поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється (ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначено, що діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ та (або) приросту вартості чистих активів ІСІ. Максимальний розмір винагороди компанії з управління активами (в тому числі премії) та порядок її нарахування встановлюються Комісією. Винагорода компанії з управління активами виплачується грошовими коштами.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Разом з тим, операції з купівлі-продажу нерухомого майна не віднесені законодавством до операцій, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону оподатковуються на загальних підставах за ставкою 20%.

За пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених ) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності з вимогами пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Виходячи з положень пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку на додану вартість, складання та надання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 даного Закону.

Відповідно до п. 1.6 та п. 1.7 ст. 1 Закону податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулась раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника у як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).

Судами встановлено, що ПАТ «АКПІБ» задекларувало та сплатило нарахований за зазначеними договорами купівлі-продажу нерухомого майна податок на додану вартість. Зазначене також підтверджується складеними відповідачем довідками від 25.02.2011 №29/2-23-30-35379813 та від 25.04.2011 №238/2-07-20-35379813, якими не встановлено розбіжностей між задекларованими податковими зобов'язаннями з ПДВ ПАТ «АКПІБ» та податковим кредитом позивача за жовтень та грудень 2010 року.

Отже, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що висновки відповідача про завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ у розмірі 77371346,00 грн. є необґрунтованими.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров