Ухвала суду № 43765251, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/32774/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013

у справі № 804/13204/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон Маркет»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкон Маркет» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.05.2013 № 0001592210, № 0001562210 та № 0001642230; скасування рішень Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.08.2013 № 1612/10/10-25 та Міністерства доходів і зборів України № 10656/6/99-10-01-15 від 09.09.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 позов задоволено частково; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, з підстав не дослідження правочинів між позивачем та контрагентами, а також документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, Книгу обліку розрахункових операцій та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Алкон Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності, валютного та іншого законодавства за період за 01.04.2011 по 30.12.2012, складено акт № 1326/22/36839198 від 23.03.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 14.156, 14.1257 п. 14.1 ст. 14, п. п. 135.1, 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4, пп. 135.5.5 п. 135.5, п. п. 138.1, 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8, пп. пп. 138.10.2, 138.10.3, 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті, на загальну суму 540 649 грн., в тому числі по періодах з ІІ кварталу 2011 року по ІV квартал 2012 року; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 486 908 грн., в тому числі по періодах з квітня 2011 року по травень 2012 року; п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637, а саме: несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти на підставі фіскальних звітних чеків в КОРО.

На підставі результатів проведеної перевірки, 31.05.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001562210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 665 357 грн., в т.ч.: 486 908 грн. основного платежу та 178 449 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001592210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 555 555 грн., в т.ч.: 540 649 грн. основного платежу та 14 906 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001642230 про застосування суми штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 243 747,10 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України скарги, рішеннями останніх від 05.08.2013 № 1612/10/10-25, від 09.09.2013 № 10656/6/99-99-10-01-15, оскаржувані податкові повідомлення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Під час проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, сутність якого полягає у формуванні складу витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій, вчинених між позивачем та ФОП Генслер С.В., ТОВ «Ривс», ПП «Вектор Пром», ПП «Драфт Сервіс», ПП «Торгівельний Дім Самара», ПП «Промінвестмаш», ТОВ «Алікон Маркет», ПП «Перспектива 2008», оскільки такі господарські операції, на думку податкового органу, не містять ознак реальності вчинення, що підтверджено актами документальних позапланових перевірок, якими встановлено відсутність ознак реальності здійснення господарських операцій.

В акті перевірки відповідач зазначає, що відповідно до договорів, укладених ТОВ «Алкон Маркет» з постачальниками ПП «Вектор Пром», ПП «Драфт Сервіс», ПП «Торгівельний Дім Самара», ПП «Промінвестмаш», ТОВ «Алікон Маркет», ПП «Перспектива 2008» передбачено:

- поставку товару здійснювати транспортом та за рахунок постачальника;

- приймання передачу товару здійснювати на складі покупця;

- при передачі товару постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи: накладну на товар, податкову накладну документи, що підтверджують якість товару; товаротранспортну накладну; довіреність на представника постачальника на право підпису товаросупровідних актів.

При цьому, позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з даними контрагентами полягає в тому, що ТОВ «Алкон Маркет» не надало підтверджуючих документів щодо транспортування товарів від вищезазначених постачальників.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується, оскільки відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. При цьому, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, визначено такий документ як товарно-транспортна накладна, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В судовому порядку встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ФОП Генслер С.В., ТОВ «Ривс», ПП «Вектор Пром», ПП «Драфт Сервіс», ПП «Торгівельний Дім Самара», ПП «Промінвестмаш», ТОВ «Алікон Маркет», ПП «Перспектива 2008» відбувалися на підставі:

- договору поставки № 77А від 01.03.2010, укладеного між ТОВ «Алкон Маркет» та ПП «Драфт Сервіс» та додаткових угод до нього;

- договору поставки № 134 від 09.08.2010, укладеного між ТОВ «Алкон Маркет» та ФОП Генслер С.В. та додаткових угод до нього;

- договору поставки № 159 від 01.02.2011, укладеного між ТОВ «Алкон Маркет» та ПП «Промінвестмаш»;

- договору поставки № 3321 від 01.10.2011, укладеного між ТОВ «Алкон Маркет» та ПП «Перспектива 2008»;

- договору № АМ-02/03 від 02.03.2012, укладеного між ТОВ «Алкон Маркет» та ПП «Вектор-Пром»;

- договору поставки № 89 від 01.03.2010, укладеного між ТОВ «Алкон Маркет» та ТОВ «Алікон Маркет»;

- договору поставки № 01/03-10 від 01.03.2010, укладеного між ТОВ «Алкон Маркет» та ПП «ТД Самара» та додаткових угод до нього.

Факт виконання умов таких договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

На дату складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та були платниками податку на додану вартість, про що позивачем надані свідоцтва.

Також встановлено, що придбані товари та послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Основним видом діяльності позивача у перевіряємий період була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування.

З матеріалів справи встановлено, що позивач користується на підставі укладених договорів оренди та суборенди складських та нежитлових приміщень де зберігався придбаний товар, а також нежитлових приміщень, які використовувались позивачем як магазини, де реалізовувався придбаний товар.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Як встановлено в судовому порядку витрати на маркетингові послуги підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій та є достатніми підставами для віднесення сплачених за договорами коштів до складу витрат позивача у спірному періоді.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами є правомірним ведення позивачем податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток спірного періоду за результатами господарських операцій з такими контрагентами.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637, матеріалами справи встановлено наступне.

Актом перевірки було встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів на підставі фіскальних звітних чеків в КОРО № 0464002322/2 від 15.02.2011, а саме: згідно Z - звіту № 801 за 18.01.2012 роздруковано 19.01.2012 на загальну суму 6 507,34 грн., готівкові кошти оприбутковані 18.01.2012 Z-звіту № 544 за 07.05.2011 роздруковано 08.05.2011 на загальну суму 7 223,33 грн., готівкові кошти оприбутковані 07.05.2011; в КОРО № 0464002487 від 18.03.2011, а саме: згідно Z-звіту № 1077 за 01.12.2011 роздруковано 02.12.2011 на загальну суму 5 639,90 грн., готівкові кошти оприбутковані 01.12.2011; в КОРО № 0464002530 від 06.06.2011, а саме: згідно Z-звіту № 838 за 15.04.2012 роздруковано 16.04.2012 на загальну суму 841,69 грн., готівкові кошти оприбутковані 15.04.2012; в КОРО № 0464002358/3 від 31.05.2012, а саме: згідно Z-звіту № 770 за 15.07.2012 роздруковано 16.07.2012 на загальну суму 2 899,99 грн., готівкові кошти оприбутковані 15.07.2012; в КОРО № 0464002529 від 06.06.2011, а саме: згідно Z-звіту № 383 за 09.09.2011 роздруковано 10.07.2012 на загальну суму 6 379,53 грн., готівкові кошти оприбутковані 09.09.2011; в КОРО № 0464002358/2 від 12.05.2011, а саме: згідно Z-звіту №0379 за 20.06.2011 роздруковано 21.06.2011 на загальну суму 942,15 грн., готівкові кошти оприбутковані 20.06.2011; в КОРО № 0464002359/2 від 12.05.2011, а саме: згідно Z-звіту № 0543 за 02.12.2011 роздруковано 03.12.2011 на загальну суму 7 971,67 грн., готівкові кошти оприбутковані 02.12.2011, Z-звіту № 0602 за 29.01.2012 роздруковано 30.01.2012, на загальну суму 2 129,86 грн., готівкові кошти оприбутковані 29.01.2012; в КОРО № 0464002362 від 23.02.2012, а саме: згідно Z-звіту № 2058 за 04.07.2012 роздруковано 05.07.2012 на загальну суму 66,94 грн., готівкові кошти оприбутковані 04.07.2012; в КОРО № 0464002487 від 18.03.2011, а саме: згідно Z-звіту № 929 за 06.07.2011 роздруковано - 08.07.2011 року на загальну суму 2 199,77 грн., готівкові кошти оприбутковані 06.07.2011, Z-звіту № 930 за 06.07.2011 роздруковано 08.07.2011 на загальну суму 1 606,01 грн. готівкові кошти оприбутковані 06.07.2011; в КОРО № 0464002483 від 09.03.2011, а саме: згідно Z-звіту № 1047 за 18.09.2011 роздруковано 19.09.2011 на загальну суму 4 341,24 грн., готівкові кошти оприбутковані 18.09.2011.

Також, в акті перевірки зазначено, що в розділі 4 КОРО наявні записи про ремонти КОРО, але в момент виходу з ладу РРО підприємством не використовувались розрахункові квитанції.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахунковим операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положенням Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Згідно з п. 1.2 зазначеного Положення оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.6 вказаного Положення Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно з п. 7.3 Положення відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Як встановлено в судовому порядку, у позивача відбулися поломки касових апаратів, про що поставлений відповідний запис в розділі 4 КОРО сервісною службою. При цьому, роздрукування денних звітів (Z-звітів) відбулося після відновлення робочої функції апаратів, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Згідно з п. 4.9 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою ПДВ, після чого слід виконати Z-звіт.

Відповідно до п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297 наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Згідно з п. 7.9 Порядку, Якщо початок та закінчення одного циклу використання розрахункової книжки при відключенні електроенергії чи на період ремонту РРО припадають на різні робочі дні, то за кожний робочий день у розділі 3 книги ОРО на РРО здійснюються окремі записи, при цьому графи 1 - 2 заповнюються тільки в перший, а графа 8 - тільки в останній день одного циклу використання розрахункової книжки. Крім того, на підставі даних розрахункових квитанцій щоденно здійснюються записи в розділі 2; до запису за перший день слід включити дані про відповідні суми (графи 3 - 8) за контрольною стрічкою з початку робочого дня до моменту виходу з ладу РРО або відключення електроенергії. У записі за даними фіскального звітного чека, роздрукованого після відновлення роботи на РРО, необхідно зазначити, за які попередні дати підсумовані дані в цьому фіскальному чеку.

Як встановлено в судовому порядку, після поломки касових апаратів розрахункові операції не проводились, відповідно і не використовувалась розрахункова книжка. Z-звіт був роздрукований та вклеєний до КОРО після відновлення робочої функції апаратів. Тобто, у позивача не було технічної можливості своєчасно оприбуткувати готівкові кошти на підставі фіскальних звітних чеків, а відсутність розрахункових квитанцій, на які посилається відповідач, обумовлене відсутністю розрахункових операцій під час поломки апаратів.

Таким чином, судовий висновок про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є таким, що відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, меж перегляду, та враховуючи, що судовим рішенням апеляційного адміністративного суду у відповідності до положень ст. 202 КАС України постанову суду першої інстанції по справі скасовано та прийнято нову, яка відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний