Ухвала суду № 43765236, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Київ К/800/18011/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок»

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013

у справі № 820/9881/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Будівельний торговий будинок» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 00000401154 від 04.04.2012.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Будівельний торговий будинок» з питань документального підтвердження бухгалтерських та фінансово - господарських відносин для з'ясування їх реальності із відповідним відображенням у податкових накладних з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» за травень, серпень, вересень 2011 року, складено акт № 144/15-008/29916532 від 26.03.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 62 229 грн., в т.ч. за травень 13 197 грн., серпень 22 763 грн., вересень 2011 року 26 269 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 04.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000040154 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 62 229 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Будівельний торговий будинок» (замовник) та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (підрядник) укладено договір поставки № 03/11 від 01.04.2011, за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника, виконати і передати йому у встановлений цим договором термін роботи із збирання та розбирання опалубки, що належить замовнику, на кожному поверсі об'єкта будівництва, що будується, необхідні для улаштування монолітних залізобетонних стін та перекриття поверхів, а замовник, зі своєї сторони, зобов'язується прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх.

На підтвердження реальності виконання зобов'язань за договором підряду до суду надані: довідка про вартість виконаних робіт, податкові накладні, акт приймання виконаних робіт, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення.

Висновки податкового органу щодо порушення платником порядку формування податкового кредиту по податку на додану вартість ґрунтуються на недоведеності того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», з урахуванням того, що на підприємстві відсутні основні фонди та робоча сила.

Між іншим, згідно ДСТУ Б Д.2.2-1:2008 за нормативом ЕД 6-53 (збирання і розбирання деревометалевої модульної опалубки типу «Дока») склад робіт включає: очищення основи стислим повітрям (норми 1-7) - встановлення і закріплення елементів опалубки в проектне положення - нанесення шару парафіну - розбирання елементів опалубки та кріплень - сортування, очищення елементів опалубки від налиплого бетону - змащування опалубки - подавання елементів опалубки в зону проведення робіт - Віднесення елементів опалубки до місця складування і укладання в штабель.

Згідно договору підряду № 03/11 від 01.04.2011 роботи по збиранню/розбиранню опалубки, яка належить позивачеві, на кожному поверсі об'єкта будівництва, необхідної для улаштування монолітних залізобетонних стін та перекриття поверхів, мав здійснюватися з матеріалів замовника, тобто позивача, проте актів передавання матеріалів до суду не надано.

Відповідно до кошторисної документації та положень ДСТУ Б Д.2.2-1:2008 за нормативом ЕД 6-53 для здійснення робіт за нормативами 6-53-3,6-53-5,6-53-9, здійснення яких передбачалося ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» передбачено використання машин та механізмів: 202-0129 - крани баштові, вантажо-підйомність 8 т, 205-201, компресори пересувні з двигуном внутрішнього згорання, тиск 800 кПа (8ат), подача 10 м3/хв., доказів передачі вказаних механізмів підряднику не надано, як не надано доказів використання власної техніки підрядника.

Роботи по збиранню і розбиранню опалубки згідно договору підряду мають виконуватися фахівцями ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» особисто або із залученням субпідрядників, проте відомостей про узгодження позивачем використання послуг субпідрядних організацій не надано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договори вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін за договором, є правомірним зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок» відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний