Ухвала суду № 43764639, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 804/7376/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Воронова Д.Ю. (довіреність від 16 червня 2014 року),

відповідача: - Задорожної А.Ю. (довіреність від 09 грудня 2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року

у справі № 804/7376/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 16 травня 2014 року № 110120000/2014/4000013/1, стягнення надмірно сплачених податків, а саме 11897,32 грн. ввізного мита, 21415,18 податку на додану вартість, що перераховані як фінансова гарантія сплати митних платежів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Дніпропетровської митниці Міндоходів - Дніпропетровською митницею ДФС.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник Дніпропетровської митниці ДФС заперечує проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» та Компанією «WENZHOU OCEAN ІМР&ЕХР CO., LTD» укладено контракт від 18 грудня 2013 pоку № Nainl5-19, за умовами якого позивачем придбано товар (партія чемоданів та запасних частин до них) за асортиментом кількістю, вартістю, визначених у контракті, інвойсах, пакувальній відомості, які є невід'ємними додатками до даного контракту.

13 травня 2014 року, для здійснення митного контролю та митного оформлення товару за контрактом від 18 грудня 2013 pоку, товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» подана вантажна митна декларація № 110120000/2014/406129/001. Митна вартість визначена позивачем за ціною договору. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем подано картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну товарно-транспортну накладну; коносамент; платіжне доручення; рахунок-фактуру; калькуляцію транспортних витрат; довідку про транспортні витрати; Експертний висновок; Калькуляцію Nainuoer-15; Інвойс; Пакувальний лист; Додаткове узгодження №1 від 17 квітня 2014 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) Nain 15-19 від 18 грудня 2013 року; договір транспортно-експедиційного обслуговування № 200114-01 від 20 січня 2014 року; сертифікат про походження; копію митної декларації країни відправлення від 29 березня 2014 року № 310120140519386509.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Стаття 49 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом встановлено відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), а саме: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 1 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До таких документів, зокрема, належать транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За результатами проведення контролю правильності визначення митної вартості при здійсненні митних формальностей встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» до митниці не надано належних документів, що містять повні та достовірні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FOB CN NINGBO покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до порту призначення.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

З наданого позивачем договору про транспортно-експедиційного обслуговування від 20 січня 2014 року № 20014-01, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шиппинг Єйдженси» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» (замовник), вбачається, що експедитор зобов'язується здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за погодженням. Пунктом 1.2 договору передбачено, що умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір плати експедиторові, пункти відправлення та призначення, а також інші умови, пов'язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін.

Крім того, договором передбачено, що під кожне окреме перевезення клієнт надає експедиторові заявку, в якій оговорюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосується транспортно-експедиційного обслуговування. Заявка подається за 2 тижні до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення. Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт виконаних робіт і надає його клієнту. Клієнт протягом 3 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт повинен підписати його, завірити печаткою і відправити експедитору.

Згідно з підпунктом 4.1.5 договору позивач зобов'язаний оплатити послуги експедитора протягом 3 календарних днів з моменту доставки вантажу до митниці. При цьому, платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються його витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання даного договору. Розмір плати експедитора узгоджується сторонами у додатках до договору.

Окремо вказано на те, що при морському перевезенні вантажу споживачем послуги морського перевезення є клієнт, який самостійно укладає договір морського перевезення вантажу з морським перевізником і надає експедитору коносамент, як підтвердження наявності договору морського перевезення вантажу між морським перевізником і клієнтом. Експедитор зобов'язується перевести грошові кошти клієнта морському перевізнику, за надані ним послуги пов'язані з морським перевезенням вантажу. Відповідальність за вантаж при морському перевезенні регламентується умовами коносаменту, оформленого між клієнтом та морським перевізником.

Разом з тим, позивачем а ні митному органу, а ні суду не були надані заявка на надання послуг, додаток до договору транспортно-експедиційного обслуговування, акт виконаних робіт, платіжних документів щодо оплати послуг за зазначеним договором.

У наданому декларантом коносаменті від 05 квітня 2014 року № 562922978В наявні відомості щодо лінії морських перевезень «TOG NTNGBO TOGETHER SHIPPING CO., LTD», у зв'язку з чим можна дійти висновку, що в даному випадку експедитор виступає виключно як посередник, тобто, транзитом переводить грошові кошти клієнта. Сума, сплачена за морське перевезення вантажу, є транзитною і перераховується морському перевізнику, який безпосередньо виконує перевезення, на підставі договору морського перевезення з клієнтом.

Тобто, саме до обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» належить обов'язок укладання договору морського перевезення, а експедитор (товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Шиппинг Ейдженси») здійснює лише транзитне перерахування коштів.

На підтвердження транспортних витрат позивачем надано довідку про транспортні витрати від 24 квітня 2014 року № 149, видану товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шиппинг Ейдженси». Між тим, за договором транспортного експедирування товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Шиппинг Ейдженси» не уповноважене на укладання договору морського перевезення, а згідно коносаменту послуги морського перевезення надано TOG NINGBO TOGETHER SHIPPING CO., LTD. В такому разі контрагент позивача не може надавати довідки щодо транспортних витрат на морському транспорті.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» має підтвердити здійснення транспортних витрат в тому числі й на послуги, надані «TOG NINGBO TOGETHER SHIPPING CO., LTD».

Згідно наявної у митного органу інформації щодо вартості витрат на доставку вантажу встановлено, такі витрати є значно вищими, аніж заявлено позивачем. Так, вартість доставки одного 40-фунтового контейнера станом на 2012 рів становила від 3550 до 4300 дол. США.

У наданій довідці про транспортні витрати вартість доставки одного такого контейнера складає - 20125,00 грн. (в даному випадку поставлялось 2 контейнера і загальна сума витрат заявлена - 40250 грн.). Рахунок про надання транспортних послуг датовано 24 квітня 2014 року, на яку офіційний курс долара, встановлений НБУ становив - 11,38 за долар США. Таким чином, витрати мали б становити від 40399 до 48934 грн. за 1 контейнер.

За таких обставин, виявлені розбіжності не дають можливості достовірно обрахувати транспортні витрати позивача, які є невід'ємною складовою митної вартості товару.

Судом встановлено, що на виконання вимог частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, під час проведення консультацій 15 травня 2014 року, митним органом направлено електронне повідомлення, яким зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» листом від 15 травня 2014 року № 1505/Т-2 надав копію заявки №1 від 17 квітня 2014 року на транспортно-експедиційне обслуговування до договору від 20 січня 2014 року № 200114-01. При цьому, повідомив, що надати інші додаткові документи не має можливості.

У зв'язку з цим, Дніпропетровською митницею Міндоходів прийнято рішення від 16 травня 2013 року № 110120000/2014/400013/1 про коригування митної вартості товарів, де зазначається про неподання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Вказується також, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що: використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності).

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між позивачем та податковим органом була проведена процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, що відображено в рішенні від 16 травня 2014 року про коригування митної вартості.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

У зв'язку із неможливістю застосування вказаного методу визначення митної вартості товарів Дніпропетровською митницею Міндоходів послідовно перейдено до наступного методу визначення митної вартості.

Відповідно до статті 60 Митного кодексу України, якою визначений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за Основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У зв'язку з відсутністю інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Статтею 62 Митного кодексу України встановлено, що у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі, якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за Основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін «товари того ж класу або виду» включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн; звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат; сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Відсутність вищезазначених даних (необхідні документально підтверджені відомості позивачем не надані) унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів.

У зв'язку з неможливістю застосування основного та другорядних методів визначення митної вартості товарів, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товару Дніпропетровською митницею Міндоходів застосований резервний метод визначення митної вартості, у відповідності до статті 64 Митного кодексу України.

За результатами контролю співставлення відповідно до статті 337 Митного кодексу України встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 2,5821 дол.США/кг, рівень митної вартості, раніше визнаної митними органами, оформленої за митною декларацією від 10 квітня 2014 року №125130005/2014/542263 становить 3,5619 дол.США/кг.

З урахуванням викладеного, Дніпропетровською митницею Міндоходів, правомірно прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 16 травня 2014 року № 110120000/2014/4000013/1, відповідно до якого митну вартість скориговано до 3,5619 доларів США/кг.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим