Постанова № 43764091, 17.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2015 року № 813/70/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представників позивача Гойдика В.М., Ковальчук Т.Л.,

представників відповідача Павлюк Б.З., Антонів І.В., Петрик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000882201 від 22.09.2014 року про донарахування ДП «Інтергал-Буд» податку на прибуток в сумі 699 626,00 грн. та штрафні санкцій в сумі 349 813,00 грн. - загалом 1 049 439,00 грн. за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування йому податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток та визначення відповідної штрафної санкції за вказаний період ведення господарської діяльності прийняте відповідачем із порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечать чинному податковому законодавству України, оскільки позивачем не було допущено порушення норм закону, що регулює дану сферу публічних правовідносин, відтак виключає застосування до нього відповідальності.

З цих підстав, представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Зазначив, що у ході проведення перевірки, відповідачем було виявлено порушення законодавства у даній сфері, а саме: порушення п. 149.1 ст. 149, п.п. 138.10.5 п. 138.10, п. 138.4 п. 138.1 ст. 138 ПК України, що полягало в завищенні позивачем його фінансових витрат за 2013 рік в сумі 1 467 122,00 грн., що становить суму відсотків за користування позивачем частиною кредитних коштів, що віднесені на його витрати, також порушення п. 141.1 ст. 141, п.п. 138.5.2 п. 138.5, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 153.4.3 п. 153.4 ст. 153 ПК України, що полягало в завищенні фінансових витрат за 2013 рік всього в сумі 1 965 922,00 грн.

Вищевикладені порушення, в свою чергу призвели до зменшення податку на прибуток позивача за 2013 рік на суму 699 626,00 грн.

Вказане порушення обґрунтовується відповідачем з огляду на зміст п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яким визначено дефініцію поняття «господарська діяльність». Зважаючи на використання позивачем протягом 2013 року отриманих від розміщення дисконтних облігацій коштів, що були спрямовані позивачем на припинення зобов'язань з повернення основних сум позик, за якими нараховувались проценти та, відповідно, формувались фінансові витрати в бухгалтерському і податковому обліках, а отримання основної суми позики та її зворотне повернення не впливає на розмір податкових зобов'язань з податку на прибуток платника податків, що отримує позику, а тому повторне формування фінансових витрат від операцій з нарахування дисконту при розміщенні облігацій для погашення процентних позик не пов'язане з веденням господарської діяльності позивача. Вказане підтверджується власне метою залучення коштів для розміщення облігацій, яка не пов'язана з веденням господарської діяльності позивача, а відтак, - витрати пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями до складу витрат не відносяться.

Додатково позиція відповідача обґрунтовується тим, що залучення грошових запозичень позивачем для поповнення обігових коштів, що в подальшому використовувались для створення кваліфікаційних активів (спорудження житлових будинків) та, в подальшому, погашення таких запозичень за допомогою розміщення дисконтних облігації не є господарською діяльністю позивача, а відтак не може впливати на об'єкт оподаткування. Оскільки вищевикладене не є господарською діяльністю позивача, то включення дисконту від розміщення облігацій до витрат підприємства за відповідний звітний період не відповідає вимогам чинного ПК України, не збільшує витрат підприємства і тому не впливає на об'єкт оподаткування (не зменшує податок на прибуток позивача).

За виявлені порушення щодо позивача винесено відповідне податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та застосування до позивача штрафної санкції.

Відповідач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З 15.07.2014 року по 26.08.2014 року на підставі направлень від 15.07.2014 року за №№554, 555, 556, 557, 558, 559, 560, 561, 562, 575 виданих ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, посадові особи вказаного податкового органу проводили планову виїзну документальну перевірку дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» з питань дотримання вимог податкового законодавства та валютного за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами даної перевірки був складений акт від 02.09.2013 року №323/22-01/32568603 «Про результати планової виїзної перевірки дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (код ЄДРПОУ 32568603) з питань дотримання вимог податкового законодавства та валютного за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року».

Примірник даного акту був отриманий підприємством 05.09.2014 року.

З 11.09.2014 року позивач оскаржував результати вказаної податкової перевірки в досудовому порядку, передбаченому ст. ст. 55-56 ПК України.

22.09.2014 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області за результатами розгляду заперечення позивача на акт від 02.09.2013 року №323/22-01/32568603 «Про результати планової виїзної перевірки дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (код ЄДРПОУ 32568603) з питань дотримання вимог податкового законодавства та валютного за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року» було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000882201 від 22.09.2014 року про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 699 626,00 грн. та штрафні санкцій в сумі 349 813,00 грн. - загалом 1 049 439,00 грн. за період діяльності позивача протягом 2013 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було одержано позивачем 22.09.2014 року.

Відповідно до постанови КМ України від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та ГУ Міндоходів у Львівській області були реорганізовані шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, - а саме ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області та ГУ ДФС у Львівській області відповідно. Відтак правонаступником ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та ГУ Міндоходів у Львівській області є ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області та ГУ ДФС у Львівській області відповідно.

Як зазначалося вище, позивач оскаржував зазначене податкове повідомлення-рішення в порядку ст. ст. 55-56 ПК України до вищестоящих органів ДФС України.

27.11.2014 року ГУ ДФС у Львівській області надало позивачу рішення про результати розгляду скарги (№1212/10/13-01-10-08-05/1771 від 25.11.2014 року), за яким вказана скарга була залишена без задоволення.

05.01.2015 року ДФС України надало позивачу рішення про результати розгляду скарги (№10227/6/99-99-10-01-25 від 31.12.2014 року), за яким вказана скарга була залишена без задоволення.

Відповідно до висновків, сформованих у податковому повідомленні-рішенні №0000882201 від 22.09.2014 року та акті перевірки від 02.09.2014 року, позивач порушивши п. 149.1 ст. 149, п. п. 138.10.5 п. 138.10, п. 138.4 п. 138.1 ст. 138 ПК України п. п.14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, п. 138.8, п. 138.9 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, п. п. 138.5.2 п. 138.5, п. п. 138.10.5 п. 138.10 п. 138.4 п. 138.1 ст. 138 п. 149.1 ст. 149 п. п. 153.4.3 п. 153.4 ст. 153 ПК України допустив завищення фінансових витрат за 2013 рік в сумі 1 467 122,00 грн., що власне є сумою відсотків за користування позивачем частиною кредитних коштів, що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 699 626,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, судом було досліджено ряд наступних доказів.

Свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 25.07.2013 року №103/2/2013.

Договір позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF укладений між позивачем та позикодавцем RADFELL LIMITED (Кіпр). Сума позики згідно договору 10 000 000 $. За користування позикою позивач зобов'язується сплачувати 6% річних,що нараховуються на залишок заборгованості починаючи з дати поступлення на рахунок позичальника першої частки й до повного погашення позики. Сплата проценти за користування позикою здійснюється один раз на рік, не пізніше 1 лютого року, наступного за роком, за який сплачуються проценти (окрім останнього неповного року.) За перший та останній рік користування позикою проценти сплачуються пропорційно кількості календарних днів користування позикою. За останній неповний рік проценти сплачуються не пізніше 29.12.2005 року.

Додаткова угода №1 від 17.12.2007 року до договору позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF, котрою сторони доповнили пункт 4.5 даного договору зазначивши, право позивача на повне або часткове дострокове повернення суми нарахованих відсотків за фактичний період користування позиковими коштами у будь-який час протягом дії зазначеного договору.

Угода від 01.07.2008 року про заміну сторони в договорі позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF, а саме згідно даної угоди відбулась заміна позикодавця з RADFELL LIMITED (Кіпр) на ANDILERO HOLDINGS LTD (республіка Кіпр).

Додаткова угода №2 від 11.08.2008 року до договору позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF.

Додаткова угода №3 від 10.06.2009 року до договору позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF. Зі змісту даної угоди вбачається збільшення сторонами суми позики з 10 000 000 $ до 15 000 000 $.

Додаткова угода №4 від 19.08.2011 року до договору позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF.

Реєстраційне свідоцтво від 23.05.2006 року №46 до договору позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF.

Додаток №1 до реєстраційного свідоцтва від 23.05.2006 року №46 до договору позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF.

Додаток №2 до реєстраційного свідоцтва від 23.05.2006 року №46 до договору позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF.

Додаток від 09.07.2009 року №3 до реєстраційного свідоцтва від 23.05.2006 року №46 до договору позики від 03.05.2006 року № ІВ- 0305/RF.

Договір позики від 02.07.2007 року №IB - 0207/Е укладений між позивачем та позикодавцем EASK INVEST LIMITED (Кіпр). Сума договору позики 15 000 000 $. За користування позикою позивач зобов'язаний сплачувати позикодавцю 6% річних, що нараховуються на залишок заборгованості починаючи з дати поступлення на рахунок позичальника першої частки й до повного погашення позики. Сплата проценти за користування позикою здійснюється один раз на рік, не пізніше 1 лютого року, наступного за роком, за який сплачуються проценти (окрім останнього неповного року.) За перший та останній рік користування позикою проценти сплачуються пропорційно кількості календарних днів користування позикою. За останній неповний рік проценти сплачуються не пізніше 29.12.2005 року.

17.12.2007 року між позивачем та позикодавцем EASK INVEST LIMITED (Кіпр) за договором позики від 02.07.2007 року № IB - 0207/Е укладено додаткову угоду №1 до зазначеного договору. Згідно умов додаткової угоди від 17.12.2007 року до договору позики № IB - 0207/Е від 02.07.2007 року сторони домовились внести зміни до п. 4.5 Договору позики, а саме доповнили його положенням, що позичальник має право повного або часткового дострокового повернення суми нарахованих відсотків за фактичний період користування позиковими коштами у будь-який час протягом дії зазначеного договору.

Додаткова угода від 11.07.2007 року до договору позики від 02.07.2007 року № IB - 0207/Е;

Додаткова угода № 2 від 11.08.2007 року до договору позики від 02.07.2007 року № IB - 0207/Е;

Додаткова угода № 3 від 19.08.2007 року до договору позики від 02.07.2007 року № IB - 0207/Е;

Реєстраційне свідоцтво від 18.07.2007 року №90 та додаток №1 до реєстраційного свідоцтва від 18.07.2007 року №90, котрий є невід'ємною частиною реєстраційного свідоцтва від 18.07.2007 року №90 до договору позики 02.07.2007 року №IB - 0207/Е.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 1 квартал 2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 2 квартал 2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 01.07.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 02.07.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 03.07.2013 року - 04.07.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 05.07.2013 року - 08.07.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 09.07.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 02.07.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 10.07.2013 року - 31.07.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 01.08.2013 року - 11.08.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 12.08.2013 року - 13.08.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 14.08.2013 року - 31.08.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 01.09.2013 року - 30.09.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 01.10.2013 року - 31.08.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 01.11.2013 року - 27.11.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 28.11.2013 року - 30.11.2013 року.

Журнал - ордер і відомість по рахунку 6851 за 01.12.2013 року - 31.12.2013 року.

Розрахунок норми капіталізації за 2013 рік.

Зведений розрахунок норм капіталізації фінансових витрат за 2013 рік.

Матеріали справи також містять висновок експертного економічного дослідження №13620 від 11.12.2014 року, проведеного судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса - Біктіміровою О.М., відповідно до висновків якого:

До фінансових витрат платника податку юридичної особи відповідно вимог п. 141.1 ст. 141, п.п. 138.5.2 п. 138.5, п.п 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 153.4.3 п. 153.4 ст. 153 ПК України та П(С)БО 31 включаються витрати на нарахування процентів за користування кредитами, позиками та дисконти за випущеними облігаціями на погашення запозичень. Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ фінансові витрати, пов'язані зі створенням кваліфікаційного активу, відображаються в податковому обліку на підставі даних бухгалтерського обліку згідно вимог П(С)БО 31.

В собівартість кваліфікаційного активу такі витрати включаються тільки у разі якщо платник податку прийняв відповідне рішення.

До витрат платника податку - юридичної особи відповідно до вимог п. 141.1 ст. 141, п.п. 138.5.2 п. 138.5, п.п 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 153.4.3 п. 153.4 ст. 153 ПК України та П(С)БО 31 включається дисконт за випущеними на погашення отриманих раніше запозичень дисконтними облігаціями.

Виходячи з наданих на дослідження документів, операції з погашення кредиторської заборгованості по договорам позики за рахунок випуску та розміщення дисконтних облігацій є пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Положення п. п. 5 п. 10 ст. 138 ПК України вказують на те, що до фінансових витрат платника податків належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Крім вищезазначеного п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» передбачено, що капіталізація фінансових витрат призупиняється на період, у якому на суттєвий час зупинилось виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу. На період зупинення виконання робіт фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який такі нараховані.

Отже, в період створення кваліфікаційного активу нараховані та виплачені відсотки за користування підприємством кредитними коштами при створенні такого кваліфікаційного активу підлягають віднесенню на капіталізацію в повному обсязі.

Однак, капіталізація фінансових витрат призупиняється на період, у якому на суттєвий час зупинилось виконання робіт зі створення відповідного кваліфікаційного активу. На період зупинення виконання робіт фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який такі нараховані.

Зважаючи на зупинення на суттєвий час (понад три календарні місяці) будівництва певних об'єктів, для будівництва яких залучались кредитні кошти, відсотки за якими сплачені в сумі 1 467 122,00 грн., позивачем капіталізація таких витрат не здійснювалась в силу вимог передбачених зазначеними вище правилами бухгалтерського обліку.

Саме тому вказані витрати позивачем правомірно були враховані у складі інших витрат поточного періоду.

Суд сприймає критично твердження відповідача про не приналежність до господарської діяльності позивача спрямування останнім коштів отриманих від розміщення дисконтних облігацій на припинення зобов'язань з повернення основних сум позик щодо яких нараховувались проценти та відповідно формувались фінансові витрати в бухгалтерському і податковому обліках, а відтак і формування фінансових витрат від операцій з нарахування дисконту при розміщенні облігацій для погашення процентних позик теж не вважатиметься господарською діяльність позивача, на думку відповідача, оскільки мета залучення коштів від розміщення дисконтних облігацій не створюватиме для позивача витрати пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, а тому до складу витрат, відповідно не відноситиметься, - та відзначає таке.

Отримання основної суми позики та її зворотне повернення не впливає на розмір податкових зобов'язань з податку на прибуток особи, що отримує позику.

Відповідно п. п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до фінансових витрат належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) й інші витрати підприємства в межах норм, установлених ПК України, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п. 138.10 ст. 138 ПК України витрати на нарахування таких процентів, що належать до фінансових витрат включаються до складу інших витрат, оскільки фінансові витрати є окремим елементом інших витрат, або до собівартості кваліфікаційних активів.

У п. 146.5 ст. 146 ПК України встановлено, що до первісної вартості об'єкта основних засобів належать фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (надалі ПБО).

Як установлено п. 138.5 ст. 138 ПК України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Так, відповідно до п. п. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку. Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності визначає ПБО 31.

Згідно з п. 3 ПБО 31 капіталізація фінансових витрат - це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Відповідно до вищезазначеного пункті ПБО 31, - кваліфікаційний актив - це актив, що обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Суттєвим вважається час, який становить більше ніж 3 (три) місяці відповідно до п. п. 1.6 Методичних рекомендацій №1300, (лист № 31-34000-10-5/11601).

Так, створенням кваліфікаційних активів вважається, зокрема, будівництво приміщень, будинків, будівель, споруд, виготовлення і монтаж устаткування, розробка (створення) програмного продукту та інших нематеріальних активів.

Крім того, до кваліфікаційних активів можуть бути віднесені не лише необоротні активи, а й певні оборотні.

Фінансові витрати можуть бути пов'язані з виготовленням або придбанням некваліфікаційних активів. Некваліфікаційні активи наведено в додатку №1 до ПБО 31, а саме - фінансові інвестиції в боргові цінні папери або інструменти власного капіталу.

Згідно з п. 141.1 ст. 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 3 ПБО 31 до фінансових витрат належать витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. До запозичень належать позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

У п. п. 1.3 Методичних рекомендацій №1300 наведено перелік фінансових витрат для цілей бухгалтерського обліку, а зокрема і дисконт за облігаціями, амортизація інших знижок, пов'язаних із позиками.

П. 141.1 ст. 141 ПК України передбачено обмеження права на формування витрат за нарахованими процентами за борговими зобов'язаннями. Таке обмеження виникає лише в разі прийняття рішення платником податку відносити проценти до собівартості кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку. У разі якщо, такі витрати не включалися до собівартості кваліфікаційного активу, то немає і обмежень щодо віднесення до витрат відсотків за користування кредитними коштами.

Як вбачається із матеріалів справи, запозичення отримувалися позивачем для здійснення господарської діяльності (поповнення обігових коштів), а емісія дисконтних облігацій здійснювалася для погашення вказаних запозичень, а не для створення кваліфікаційного активу.

З огляду на вищевикладене, дисконт за відповідними облігаціями, в силу вимог норм чинного податкового законодавства України, - є фінансовими витратами позивача.

Дисконт - це знижка, що надається покупцям облігацій як компенсація за те, що відсотки за цими облігаціями на момент продажу виявилися нижчими від ринкових.

Згідно з п. п. 153.4.3 п. 153.4 ст. 153 ПК України за борговими цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його витрат за правилами, визначеними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Положення, наведене відповідачем у його запереченні на адміністративний позов у даній справі про те, що - у разі розміщення платником податку боргових цінних паперів вище/нижче номінальної вартості, прибуток/збиток від їх розміщення відноситься до складу його доходів/витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення/викуп таких цінних паперів, - у період до 01.01.2014 року (у період за який проводилася перевірка та винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення) не діяло, а відтак не може бути застосовне до спірних правовідносин.

Дана норма ПК України у період, за який проводилась перевірка та винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення була чинна в такій редакції: «За борговими цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його витрат за правилами, визначеними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку».

Згідно з п. 1.3, - 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2010 року №1300, для цілей бухгалтерського обліку фінансові витрати включають зокрема і дисконт за облігаціями, амортизацію інших знижок, пов'язаних із позиками;

Відповідно до п. 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони нараховані, за винятком частини фінансових витрат, яка капіталізується.

У податковому обліку фінансові витрати, не включені до собівартості кваліфікаційних активів, у загальному випадку визнаються (враховуються для визначення об'єкта оподаткування) у складі інших витрат у тому звітному періоді, за який вони були нараховані (п. п. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України з урахуванням норм п. 4 П(С)БО 31 «Фінансові витрати»).

Відповідно до п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України у разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

До складу витрат згідно з п. 141.1 ст. 141 ПК України включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Враховуючи редакцію норм ПК України, що діяли на момент здійснення позивачем відповідних операцій, категорія витрат, що розглядаються у даній справі в період створення конкретних кваліфікаційних активів (в даному випадку житлових будинків) підлягає капіталізації на такі кваліфікаційні активи, що були завершені (здані в експлуатацію).

Однак, капіталізація фінансових витрат призупиняється на період, у якому на суттєвий час зупинилось виконання робіт зі створення відповідного кваліфікаційного активу. На період зупинення виконання робіт фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який такі нараховані.

Вказана позиція повністю узгоджує із позицією Вищого Адміністративного Суду України щодо такого ж адміністративного спору, що викладена в постанові від 12.08.2014 року по справі №816/5879/13.

Таким чином, твердження відповідача наведені в запереченні на адміністративний позов та заслухані в судовому засіданні не відповідають матеріалам наявним у справі та не доводять порушень норм чинного ПК України збоку позивача, наведені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що у діях позивача відсутні порушення норм чинного ПК України, за які відповідачем було винесено відносно позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відтак таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області як суб'єкт владних повноважень не надала до суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, та нею не було спростовано доводів позивача. Окрім цього, відповідачем належними та документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався вимог чинного законодавства України у сфері регулювання та адміністрування податків та передбачених ст. 2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 22.09.2014 року № 0000882201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (18016, м. Черкаси, вул. Паризької Комуни, 65а, код ЄДРПОУ 32568603) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.