Постанова № 43764000, 23.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 917/286/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1, м. Полтава (вх. № 2445 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.03.15 р. у справі № 917/286/13-г за заявою ФОП ОСОБА_1М, про визнання наказу від 15.01.2015 р. у справі № 917/286/13-г таким, що не підлягає виконанню

за позовом ТОВ "Компанія ДС", м. Полтава

до ФОП ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення 55385,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Компанія ДС" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 53441,42 грн. заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною № ДС-0000133 від 29.02.2012 р., 428,46 грн. інфляційних втрат та 1515,39 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.07.2013 р. у справі № 917/286/13-г позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 53868,94 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1511 грн. річних та судовий збір, в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат скасовано та постановлено про відмову в позові в цій частині.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2013 р. рішення господарського суду Полтавської області від 02.07.2013 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. скасовані, справа передана на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Під час повторного розгляду справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 27.08.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. рішення господарського суду Полтавської області скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія ДС" 53441,42 грн. боргу, 1511 грн. 3 % річних, 215,61 грн. на відшкодування втрат внаслідок інфляції, 11396 грн. на відшкодування витрат за проведення судових експертиз та 2574,14 грн. судових витрат.

15.01.2015 р. на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у справі № 917/286/13-г господарським судом Полтавської області виданий наказ № 917/286/13-г про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС" 53441,42 грн. боргу, 1511,00 грн. 3% річних, 215,61 грн. інфляційних втрат, 11396 грн. судових витрат за проведення судових експертиз, 1713,89 грн. судового збору за подання позовної заяви, 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 р. у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС" 11396 грн. на відшкодування витрат за проведення судових експертиз скасовано, у решті постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. залишена без змін.

13.03.2015 р. ФОП ОСОБА_1 (в подальшому заявник) звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи свою заяву тим, що Вищий господарський суд України постановою від 03.02.2015 р. частково скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у цій справі, а отже на думку заявника наказ від 15.01.2015 р. не підлягає виконанню з посиланням на приписи ст. 117 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 р. у справі № 917/286/13-г (головуючий суддя Тимошенко К.В., судді Гетя Н.Г., Сірош Д.М.) заява ФОП ОСОБА_1М, про визнання наказу від 15.01.2015 р. у справі № 917/286/13-г таким, що не підлягає виконанню задоволена частково. Визнано таким, що частково - в сумі 11396,00 грн. - не підлягає виконанню наказ господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 р. у справі № 917/286/13-г. В іншій частині заяви в задоволенні відмовлено.

ФОП ОСОБА_1, не погодився з зазначеною ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи при її прийнятті, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 р. у справі № 917/286/13-г про задоволення частково заяви ФОП ОСОБА_1 та визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 р. у справі № 917/286/13-г.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1М зазначає, що наказ № 917/286/13-г, виданий 15.01.2015 р. господарським судом Полтавської області про стягнення боргу в сумі 69138,17 грн. не відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» та ін.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з'явились. Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно зі ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали встановила наступне: як зазначено вище 15.01.2015 р. на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у справі № 917/286/13-г господарським судом Полтавської області виданий наказ № 917/286/13-г про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС" 53441,42 грн. боргу, 1511,00 грн. 3% річних, 215,61 грн. інфляційних втрат, 11396 грн. судових витрат за проведення судових експертиз, 1713,89 грн. судового збору за подання позовної заяви, 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 р. у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС" 11396 грн. на відшкодування витрат за проведення судових експертиз скасовано, у решті постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. залишена без змін.

Заявник посилаючись на те, що постанова Харківського апеляційного господарського суду, на виконання якої виданий наказ від 15.01.2015 р., скасована Вищим господарським судом України частково вважає, що наказ від 15.01.2015 р. підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження"; виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

При невиконанні рішення суду добровільно наказ пред'являється для примусового виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Заявник не навів будь-яких доказів відсутності обов'язку боржника щодо сплати решти зазначених у наказі сум.

Крім того, у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу, таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано).

Отже, Господарським процесуальним кодексом України встановлено вичерпний перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2015 р. частково скасована постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС" 11396 грн. 00 коп. на відшкодування витрат за проведення судових експертиз, тобто існують підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 11396 грн. 00 коп., щодо інших зазначених у наказі сум заява заявника в цій частині є необґрунтованою та безпідставною, а отже задоволенню не підлягає.

Таким чином, висновки викладені в ухвалі господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви боржника не можуть бути підставою для її скасування, керуючись ст. ст. 101-106, 117 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 р. у справі № 917/286/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.04.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Потапенко В.І.