Постанова № 43763970, 23.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 920/604/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Сивенка В.М., довіреність б\н від 05 січня 2015 року,

відповідача - Романюка А.В., довіреність б\н від 30 грудня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1777 С\1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 16 лютого 2015 року у справі № 920/604/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвесткомплект", м. Суми

про стягнення 26707 грн. 73 коп.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Горобина" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення із ТОВ "Техноінвесткомплект" на свою користь 26707,73 грн., з яких: 24502,50 грн. основного боргу та 2205,23 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 730-09 поставки алкогольної продукції від 01.06.2009 р.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05 червня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2014 року, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. та рішення Господарського суду Сумської області від 05 червня 2014 року скасовано, а справу № 920/604/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2015 року у справі № 920/604/14 (суддя Лугова Н.П.) позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ТОВ "Техноінвесткомплект" на користь ТОВ "Горобина" 24502,50 грн. основного боргу, 2205,23 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2015 року у справі № 920/604/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що суд першої інстанції, не усунувши вказівки Вищого господарського суду України, зазначені в постанові від 10 грудня 2014 року щодо встановлення цін партій поставленого товару, розміру сум грошових коштів сплачених покупцем, не отримав від сторін додаткових доказів, дійшов неправомірного, на думку відповідача, висновку про відмову в позові, який не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та не відповідає фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Постановою Вищого господарського суду від 10 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції від 05 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2014 року про відмову в задоволенні позову скасовані.

Скасовуючи зазначені судові рішення, Вищий господарський суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили наявність порушення прав ТОВ "Горобина" щодо неоплати ТОВ "Техноінвесткомплект" поставленого товару, а саме не встановили ціну усіх партій поставленого на виконання умов договору товару, розмір суми грошових коштів сплачених покупцем, які б були підтверджені належними та допустимими доказами, тобто не встановивши наявності заборгованості та її розміру, дійшли передчасного висновку щодо наявності правових підстав для застосування позовної давності. Окрім того, не приймаючи в якості належного доказу у справі на підтвердження обставини, що свідчить про переривання позовної давності, платіжне доручення № 667 від 17 червня 2011 на суму 7000,00 грн, яким ТОВ "Техноінвесткомплект" було сплачено кошти ТОВ "Горобина", суди попередніх інстанцій не перевірили чи існували між сторонами правовідносини щодо поставки лікеро-горілчаних виробів у спірний період, які б виникли з іншої правової підстави ніж договір № 730-09, в тому числі шляхом укладення договору у спрощеній формі.

Після нового розгляду цієї справи, місцевий господарський суд позовні вимоги ТОВ «Горобина» задовольнив у повному обсязі, виходячи з наявності порушених прав та законних інтересів позивача та встановлення розміру заборгованості відповідача перед позивачем, зазначаючи при цьому, що переривання перебігу позовної давності підтверджується платіжним дорученням про часткову сплату відповідачем заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 7000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладених у рішенні від 16 лютого 2015 року у цій справі, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 01.06.2009 р. між ТОВ "Горобина" (постачальник) і ТОВ "Техноінвесткомплект" (покупець) укладений договір № 730-09 поставки алкогольної продукції, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю алкогольну продукцію, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах договору (п. 1.1 договору) (т. 1 а.с.8-9).

Товар постачається товарними партіями в асортименті та кількості згідно узгоджених постачальником письмових заявок покупця (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору асортимент, кількість, ціна кожної партії товару відображається в товарно-транспортних накладних на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна на товар встановлюється в прайс-листах, що є невід'ємними частинами договору.

Покупець здійснює оплату партії товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або готівкою (п. 3.1 договору).

Датою повної оплати партії товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок, або внесення коштів в касу позивача в розумінні ціни партії товару (п. 3.2).

В період з 10 червня 2010 року по 24 грудня 2010 рік позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 78611,19 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи: №706171, 706177, 706178 від 10.06.2010 р.; №707030, 707031 від 11.06.2010 р.; №707075 від 14.06.2010 р.; №708841 від 22.06.2010 р.; №708846, 708987, 708778, 708887 від 23.06.2010 р.; №719607 від 24.06.2010 р.; №719845 від 30.06.2010 р.; №711793, 711794 від 06.07.2010 р.; №711840 від 08.07.2010 р.; №№707369, 707412 від 09.07.2010 р.; №708662, 707498, 708672, 708688 від 14.07.2010 р.; №708717 від 16.07.2010 р.; №709503, 709522, 709534 від 21.07.2010 р.; №709581 від 22.07.2010 р.; №710097, 710175, 710178 від 28.07.2010 р.; №710956, 710923 від 30.07.2010 р.; №711560 від 05.08.2010 р.; №712964 від 11.08.2010 р.; №713209, 713210, 713211 від 12.08.2010 р.; №713755 від 13.08.2010 р.; №713868, 713903, 713908 від 18.08.2010 р.; №715189 від 20.08.2010 р.; №716949 від 25.08.2010 р.; №714346 від 26.08.2010 р.; №395554 від 28.09.2010 р.; №402871 від 29.09.2010 р.; №402996 від 30.09.2010 р. (т. 1 а.с. 10-57).

Факт поставки товару та його отримання на вказану вище суму також підтверджується податковими накладними, які є первинними та звітними податковими документами, що підтверджують виникнення податкового обов'язку платника податків у зв'язку із продажем товарів (робіт, послуг) (т.2 а.с. 38-123).

З розрахунку ТОВ «Горобина» (т. 2 а.с. 32-34) та податкової накладної № 29530 від 24.12.2010 р. (т. 2 а.с. 123) вбачається, що остання поставка товару відбулась 24 грудня 2010 року.

З урахуванням 14-денного відстрочення платежу, встановленого п. 3.1 договору №730-09 поставки алкогольної продукції від 01 червня 2009 року та дати останнього відвантаження товару - 24 грудня 2010 року, останній день платежу припадає на 07 січня 2011 року.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати не виконав, сплативши лише частину боргу за отриманий товар в сумі 52920,39 грн. в період з 30 червня 2010 року по 17 червня 2011 рік, що підтверджується банківською випискою вих. № 1113 від 26 травня 2014 р. (т. 1 а.с. 173).

В період з 23 червня 2010 року по 20 жовтня 2010 рік відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 1188,30 грн., про що не заперечується сторонами.

Таким чином, сума основного боргу ТОВ "Техноінвесткомплект" перед ТОВ "Горобина" становить 24502,50 грн., що також підтверджує акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін (т. 1 а.с. 58-59), який хоча і не є первинним документом, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», проте, є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Зобов'язанням, відповідно до пунктів 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Пункт 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач порушив умови укладеного договору поставки та вимоги чинного законодавства та не сплатив вартість отриманого товару у повному обсязі та у строк, визначений умовами Договору, чим порушив права та законні інтереси позивача, що змусило його звернутись за їх захистом до господарського суду.

Таким чином, остаточна сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 24502,50 грн., яку правомірно стягнув суд першої інстанції з ТОВ "Техноінвесткомплект" на користь ТОВ "Горобина".

Судом першої інстанції, на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року, враховано, що остання оплата відповідачем за отриманий товар на суму 7000,00 грн. була здійснена 17 червня 2011 року, у відповідності до платіжного доручення №667 від 17 червня 2011 року (т. 1 а.с. 60), а тому відсутні підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позов поданий позивачем 08 квітня 2014 року, тобто в межах трирічного строку.

Частиною першої статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Такою дією є часткова сплата відповідачем свого боргу на суму 7000,00 грн., що свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Остаточну сума заборгованості відповідача було визначено позивачем після сплати ТОВ «Техноінвесткомплект» частини свого боргу на суму 7000,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції було досліджено платіжне доручення №667 від 17 червня 2011 року, відповідно до якого ТОВ "Техноінвесткомплект" перерахувало на рахунок ТОВ "Горобина" 7000,00 грн. саме в рахунок погашення боргу за договором поставки алкогольної продукції № 730-09 від 01 червня 2009 року, оскільки між сторонами відсутні інші договірні відносини. Зазначене підтверджується довідкою ТОВ «Горобина» вих. № 1-06/49 від 21 січня 2015 року, яка міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 16).

Відповідач, у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України) доказів протилежного не надав.

А тому, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 24502,50 грн.

У зв'язку із порушенням свого грошового зобов'язання, ТОВ "Горобина" нарахувало ТОВ "Техноінвесткомплект" 3% річних у розмірі 2205,23 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, наявність обов'язку погашення боргу, перевіривши арифметичних розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», не виходячи за межі позовних вимог, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 2205,23 грн.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Господарського суду Сумської області, викладених у рішенні від 16 лютого 2015 року у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, з урахуванням положень постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2014 р. у цій справі, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2015 року у справі №920/604/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 24.04.2015р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.