Постанова № 43763964, 22.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 922/5352/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач - Яновська В.С.;

відповідач - Хан А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1041Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 20 січня 2015 року по справі №922/5352/14

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

до Комунального підприємства "Жилкомсервіс", м. Харків

про стягнення 7416092,70 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 січня 2015 року по справі (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Жилкомсервіс" на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 7416092,40 грн. заборгованості та 73080 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзив на апеляційну скаргу зазначив, що, на його думку, позиція відповідача не підтверджена документальними доказами та фактичними обставинами справи, просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Відповідач через канцелярію суду заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, відповідачем в клопотанні не було обґрунтовано необхідність призначення по справі судової експертизи та не зазначено які саме спеціальні знання в галузі права необхідні для вирішення справи по суті, у зв'язку з чим клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом попередньої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, 01.03.2007 року між сторонами був укладений договір № 660402 на надання послуг з аварійно-диспетчерського обслуговування (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, замовник (КП "Жилкомсервіс") доручив, а виконавець (КП "Харківські теплові мережі") прийняв на себе обов'язок з надання послуг, пов'язаних з своєчасною локалізацією аварійних ушкоджень систем холодного водопостачання, гарячого водопостачання, централізованого опалення та водовідведення житлових будинків, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

У свою чергу, замовник зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити виконавцю вартість виконаних робіт.

Пунктом 7.5. договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

На підставі п. 7.7 договору, замовник проводить часткову оплату за надані послуги, шляхом щоденного перерахування коштів, пропорційно отриманим від мешканців житлових будинків коштів, на розрахунковий рахунок виконавця.

Остаточну оплату замовник здійснює виконавцю наданих послуг після закінчення здачі-приймання наданих послуг по аварійно-диспетчерському обслуговуванню, як-то передбачено пунктом 7.8. договору.

Згідно з п. 7.9 договору, замовник зобов'язаний оплатити роботи виконавцю при їх підтвердженні.

Як свідчать матеріли справи, КП "Харківські теплові мережі" прийняті на себе зобов'язання виконало, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, які скріплені печатками та підписами уповноважених осіб обох сторін. Про відсутність претензій замовника щодо якості виконаних робіт зазначено в актах.

За період з грудня 2010 року по грудень 2011 року позивач виконав роботи на загальну суму 7 516 163,35 грн. шляхом укладення між сторонами угод про залік зустрічних однорідних вимог від 31.08.2014 року, 30.09.2014 року, 31.10.2014 року заборгованість відповідача за вказаний період була погашена частково на суму 100070,65 грн.

Станом на 20.11.2014 року заборгованість відповідача за вищевказаним договором за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року складає 7 416 092,70 грн.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що відповідач, всупереч умов договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, розрахунків з позивачем за надані послуги не провів, суд першої інстанції, на думку судової колегії, правомірно задовольнив позовні вимоги і стягнув 7416092,40 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає рішення місцевого суду таким, що прийняте при повному з'ясуванні обставин справи і підстави для його скасування та задоволення скарги відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 січня 2015 року по справі №922/5352/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 24.04.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.