Постанова № 43763943, 22.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 908/6142/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Булавіна Н.В.

відповідача - Чаргазія Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу

відповідача (вх. №2172 З/1-7) на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.15 у справі

за позовом ТОВ "НВК "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу", м. Донецьк,

до ТОВ "Шахта Росія", м. Новогродівка,

про стягнення 17 513 865,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" (ТОВ "НВК"НОПЕК") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 16 552 824 грн. 53 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Росія", з яких: 11 986 932 грн. 70 коп. основний борг, 1 497 891 грн. 34 коп. пеня, 948 705 грн.94 коп. 3% річних, 2 119 294 грн. 55 коп. інфляційних втрат .

Позов заявлено на підставі ст.15, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193,216,230,231 Господарського кодексу України та п. 1.1, 4.2, 5.6 умов договору поставки № 31/12-С від 24.04.2012 р. і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого від позивача товару.

20.02.2015 р. від позивача у справі надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій фактично позивач, на виконання вимог суду, з урахуванням проплат із конкретним призначенням платежів, перерахував суми пені, річних (з урахуванням дат оплат та призначень платежу) та збільшив період нарахування річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.015 року (суддя Немченко О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Росія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" (ТОВ "НВК"НОПЕК") 11 986 932 грн. 70 коп. основного боргу, 1 502 656 грн. 00 коп. пені, 2 991 894 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1 022 334 грн. 33 коп. 3% річних та 73 038 грн. 07 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати частково, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 502 656 грн. 00 коп. пені, 2 991 894 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1 022 334 грн. 33 коп. 3% річних відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем засобами електронної пошти направлено на адресу документи, зокрема, клопотання про застосування позовної давності стягнення пені, проте це клопотання не було розглянуто судом, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволені із порушенням чинного законодавства. Також відповідач зазначає, що ним не виконано зобов'язань зі сплати основного боргу через відсутність оплати з боку контрагентів відповідача, що не є сторонами у вказаній справі. В обґрунтування своєї позиції щодо відсутності підстав для стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних відповідач зазначає, що позивач не звертався до нього із вимогою про сплату суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні наголошував на законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

24.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» (покупцем, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» (постачальником, позивачем у справі) було укладено договір поставки № 31/12-С (надалі -договір).

Відповідно до розділу першого договору, на умовах даного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язувався приймати продукцію і оплачувати. Асортимент, кількість, строки поставки, якісні характеристики, ціна продукції узгоджується сторонами у специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.1 договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Загальна вартість кожної партії постачаємої постачальником продукції по даному договору продукції зазначається у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за постачаєму продукцію за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 5.6 договору, у разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості не оплаченої продукції.

До договору сторонами були підписані специфікації.

04.12.2012 р. за видатковою накладною № 33 позивач поставив відповідачу продукцію на суму 228 100 грн. 00 коп., згідно п.4 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 320 від 03.12.2012 р. Сторонами було підписано акт приймання - передачі цієї продукції від 04.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

20.12.2012 р. за видатковою накладною № 34 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 1 350 212 грн. 01 коп., згідно п.4 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 344 від 17.12.2012 р. Сторонами було підписано акт приймання - передачі цієї продукції від 20.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 30% вартості продукції в якості передплати та 70 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

25.12.2012 р. за видатковою накладною № 35 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 2 918 916 грн. 00 коп., згідно п.4 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 349 від 20.12.2012 р. Сторонами було підписано акт приймання - передачі цієї продукції від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

26.12.2012 р. за видатковою накладною № 37 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 2 780 989 грн. 20 коп., згідно п.4 Специфікації № 4 від 19.12.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 4 від 19.12.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

27.12.2012 р. за видатковою накладною № 38 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 112 971 грн. 70 коп., згідно п.4 Специфікації № 5 від 20.12.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Сторонами було підписано акт приймання - передачі цієї продукції від 27.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 5 від 20.12.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

28.12.2012 р. за видатковою накладною № 39 позивач поставив відповідачу продукції на суму 6 661 782 грн. 18 коп., згідно п.4 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 350 від 20.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 15% вартості продукції в якості передплати та 85 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

28.12.2012 р. за видатковою накладною № 40 позивач поставив відповідачу продукції на суму 332 640 грн. 00 коп., згідно п.4 Специфікації № 4 від 19.12.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 4 від 19.12.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

28.12.2012 р. за видатковою накладною № 41 позивач поставив відповідачу продукції на суму 307 661 грн. 40 коп.., згідно п.4 Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

28.12.2012 р. за видатковою накладною № 42 позивач поставив відповідачу продукції на суму 2 174 488 грн. 20 коп., згідно п.4 Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

03.01.2013 р. за видатковою накладною № 1 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 5 252 000 грн. 01 коп., згідно п.4 Специфікації № 3 від 29.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 2 від 03.01.2013 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 3 від 29.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

03.01.2013 р. за видатковою накладною № 2 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 5 252 000 грн. 00 коп., згідно п.4 Специфікації № 3 від 29.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 2 від 03.01.2013 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 3 від 29.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

Відповідач отриману від позивача продукцію своєчасно та у повному обсязі, у відповідності до умов договору та специфікацій, не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію в сумі 11 986 932 грн. 70 коп.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу заборгованості за поставлену продукцію своєчасно та у повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 11 986 932 грн. 70 коп. основного боргу, 1 512 704 грн. 02 коп. пені, 2 991 894 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 1 022 334 грн. 33 коп. 3% річних було предметом судового розгляду у цій справі (з урахуванням збільшених сум позовних вимог).

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором поставки № 31/13-С від 24.04.2012 р. та специфікаціями до договору.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем умов договору та поставки позивачем відповідачу продукції на загальну суму 27 371 760 грн. 70 коп.

Поставка продукції на вказану суму підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі підписаними з боку обох сторін без зауважень та заперечень. Відповідачем отримана від позивача продукція була оплачена не своєчасно та частково в сумі 15 384 828 грн. 00 коп. Залишок в сумі 11 986 932 грн. 70 коп. не сплачено.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Факт поставки позивачем відповідачу продукції та наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 11 986 932 грн. 70 коп. відповідачем не спростований. Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11 986 932 грн. 70 коп. основного боргу.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, з огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо несвоєчасних розрахунків між відповідачем та іншими юридичними особами, які, за твердженням відповідача, стали причиною невиконання оплати договору колегією суддів не приймаються. Доводи апеляційної скарги про невиконання умов укладеного між сторонами договору у зв'язку з початком бойових зіткнень на території Донецької області також відхиляються судом, оскільки зобов'язання відповідача виникли до вказаних обставин.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.6 договору, у разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості не оплаченої продукції.

За порушення строків оплати, згідно розрахунку позивача, наведеного в заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1 512 704 грн. 02 коп. пені. за період з 04.01.2013 року по 04.07.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до суду направлено клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні питання про стягнення пені, яке залишено місцевим господарським судом без належної уваги.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, у урахуванням викладеного, строк для звернення до суду з позовом про стягнення пені сплинув 05.07.2014 року, а позовні вимоги заявлено 18.12.2015 року.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку із спливом позовної давності та заявою відповідача про її застосування.

Позивачем нараховано на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 2 991 894 грн. 49 коп. за період з 01.04.2014 р. по 31.01.2015 р. та 3% річних в сумі 1 022 334 грн. 33 коп. з урахуванням періодів виникнення сум заборгованості з 21.12.2012 р. по 24.02.2015 р.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом - розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 991 894 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 1 022 334 грн. 33 коп. 3% річних - підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності направлення вимоги позивача про сплату суми заборгованості з урахуванняміндексуу інфляції та 3% річних не приймаються колегією суддів, оскількиобов'язокк сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми встановлений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України не залежить від направлення вимоги відповідачу.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, у зв'язку з цим це рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 року в частині стягнення з ТОВ "Шахта "Росія" на користь ТОВ "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" пені у розмірі 1 502 656,00 грн. скасувати, прийняти в цій частини нові рішення - у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.04.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Пелипенко Н.М.