Постанова № 43763860, 22.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа№ 910/24810/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Самсіна Р.І.

Скрипки І.М.

при секретарі Д'яковій Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта (відповідача за первісним позовом): Пічугіна С.С - дов. від 12.01.2015 № ЦХП-15/7

від позивача (за первісним позовом): Кириленко Н.В. - дов. від 02.01.2015 б/н

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015

у справі № 910/24810/14 (Мудрий С.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

про стягнення 881 127,13 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"

про стягнення штрафних санкцій та суми договірного забезпечення в розмірі 2 221 429,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі №910/24810/14 первісні позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" заборгованість у розмірі 2 909 926, 29 грн., індекс інфляції в розмірі 9 643, 29 грн., три проценти річних в розмірі 4 189, 18 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 58 470,69 грн., в іншій частині первісного позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі та відмову в задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом первісний позов задоволено частково, а в задоволені зустрічного позову відмовлено в повному обсязі через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховані докази направлення позивачем за зустрічним позовом та відповідно отримання відповідачем за зустрічним позовом рознарядки від 15.05.2014

№ ЦХП-20/2492 на загальну суму 2 956 100, 00 грн. Крім того, належні докази про настання форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач за зустрічним позовом у листах, позивачу за зустрічним позовом не надані, чим порушено умови Договору, а саме п. 8.1. розділу 8 Договору, в якому зазначено, що належним доказом наявності вищевказаних обставин і їхньої тривалості повинні служити довідки Торгово-промислової палати України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Самсіна Р.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 у складі суддів: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Самсін Р.І., прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 07.04.2015

Але 07.04.2015 судове засідання по справі № 910/24810/14 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Шаптали Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 розгляд справи № 910/24810/14 призначено на 22.04.2015.

В судовому засіданні 22.04.2015 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/24810/14 та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі та відмову в задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 22.04.2015 представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/24810/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (постачальник) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) 12.03.2014 було укладено договір поставки від №ЦХП-02-01414-01.

В п. 1.1 даного договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Пунктом 1.2. Договору встановлено найменування продукції: взуття захисне та іншої призначеності, н.в.і.у. (спецвзутгя)

Згідно з п. 4.1 Договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до...) пункт призначення - згідно рознарядки замовника. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.

Загальна сума даного договору на момент його підписання складає -

16 701 620,70 грн. (шістнадцять мільйонів сімсот одна тисяча шістсот двадцять грн., 70 коп.), крім того ПДВ 20% - 3 340 324,14 грн. (три мільйони триста сорок тисяч триста двадцять чотири грн., 14 коп.), що становить разом - 20 041 944,84 грн. (двадцять мільйонів сорок одна тисяча дев'ятсот сорок чотири грн.,84 коп.), що передбачено п. 4.3 Договору.

Специфікацією №1 до Договору встановлено, що загальна сума даного договору на момент його підписання становить 20 041 944,84 грн.

17.03.2014 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору № ЦХП- 02-01414-01 від 12.03.2014 року, відповідно до умов якої специфікацію №1 до Договору анульовано та включено до Договору специфікацію №2 на суму

15 904 841,40 грн., крім того ПДВ 20% - 3 180 968,28 грн., що становить

19 085 809,68 грн. Та, прийнято п.4.3 Договору в наступній редакції: загальна сума даного договору складає 15 904 841,40 грн., крім того ПДВ 20% -3 180 968,28 грн., що становить разом - 19 085 809,68 грн.

Сторони уклали додаткову угоду №2 від 11.09.2014, відповідно до умов якої специфікацію №2 Договору поставки прийнято в другій редакції на суму 4 498 880,90 грн., крім того ПДВ 20% - 899 776,18 грн., що становить 5 398 657,08 грн. Включено до договору поставки специфікацію № 3 на суму 11 405 780,00 грн., крім того ПДВ 20% - 2 281 156,00 грн., що становить разом 13 686 936,00 грн.

Пункт 4.3 Договору викладено в наступній редакції: загальна сума даного договору складає 15 904 660,90 грн., крім того ПДВ 20% - 3 180 932,18 грн., що разом складає - 19 085 593,08 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення - згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.).

На виконання умов договору відповідачем надано позивачу рознарядки на відвантаження взуття, а саме:

- від 23.06.2014 року №ЦКХ-20/3111 на загальну суму 1 242,0 тис. грн.;

- від 02.07.2014 року №ЦКХ-20/3268 на загальну суму 468,1 тис. грн.;

- від 23.07.2014 року №ЦКХ-20/3818 на загальну суму 148,6 тис. грн.;

- від 04.08.2014 року №ЦКХ-20/4063 на загальну суму 1 891,5 тис. грн.

Одержувачами по вищезазначеними рознарядками є: Придніпровська, Південна, Одеська, Львівська, Донецька, Південно-Західна залізниці.

На виконання умов договору, специфікації та рознарядок позивачем поставлено товар на загальну суму 3 809 256,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- по рознарядці від 23.06.2014 року:

- № Т-RОМ01155 від 23.06.2014 року на суму 331 200,00 грн.,

- № Т-RОМ01156 від 23.06.2014 року на суму 331 200,00 грн.,

- № Т-RОМ01157 від 23.06.2014 року на суму 331 200,00 грн.,

- № Т-RОМ01172 від 25.06.2014 року на суму 307 538,16 грн.,

- по рознарядці від 02.07.2014 року:

- № Т-RОМ01209 від 02.07.2014 року на суму 126 070,68 грн.,

- № Т-RОМ01271 від 09.07.2014 року на суму 342 004,80 грн.,

- по рознарядці від 23.07.2014 року:

- № Т-RОМ01449 від 07.08.2014 року на суму 192 715,68 грн. (поставлено чоботи на загальну суму 148 555,68 грн.),

- по рознарядці від 04.08.2014 року:

- № Т-RОМ01444 від 06.08.2014 року на суму 289 320,00 грн.,

- № Т-RОМ01445 від 06.08.2014 року на суму 289 320,00 грн.,

- № Т-RОМ01449 від 07.08.2014 року на суму 192 715,68 грн. (поставлено черевики на загальну суму 44 160,00 грн.),

- № Т-RОМ01508 від 15.08.2014 року на суму 413 040,00 грн.,

- № Т-RОМ01572 від 26.08.2014 року на суму 246 202,80 грн.,

- № Т-RОМ01566 від 26.08.2014 року на суму 247 440,00 грн.,

- № Т-RОМ01568 від 27.08.2014 року на суму 362 004,72 грн.

Пунктом 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 75 (сімдесят п'ять) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2.

Таким чином, кінцевим днем розрахунку за поставлену продукцію є:

за поставку 23.06.2014 року - 07.10.2014 року;

за поставку 25.06.2014 року - 09.10.2014 року;

за поставку 02.07.2014 року - 16.10.2014 року;

за поставку 09.07.2014 року - 23.10.2014 року;

за поставку 06.08.2014 року - 20.11.2014 року;

за поставку 07.08.2014 року - 21.11.2014 року;

за поставку 15.08.2014 року - 01.12.2014 року;

за поставку 26.08.2014 року - 09.12.2014 року;

за поставку 27.08.2014 року - 10.12.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, останнім здійснено оплату частково в розмірі 899 330,55 грн.

Згідно з ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт наявності основної заборгованості за договором поставки №ЦХП-02-01414-01 від 12.03.2014 у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 2 909 926,29 грн., у зв'язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних з простроченої суми в розмірі 4 257,08 грн. та індекс інфляції в розмірі 9 643,39 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши розмір 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 189,18, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 67,90 грн. задоволенню не підлягають.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком індексу інфляції, наявного в матеріалах справи, в розмірі 9 643,39 грн. і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 617 Цивільного кодексу України та 218 Господарського кодексу України, встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми чинного цивільного і господарського законодавства не містять винятків про зміну чи невілювання відповідальності при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів.

Що стосується зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом та апеляційної скарги, позивач за зустрічним позовом зазначає, що Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідльністю "Таланлегпром" поштовим зв'язком в оригіналах письмові рознарядки (дозволи на відвантаження) від 15.05.2014 № ЦХП-20/2492 на загальну суму 2 956 100,00 грн., від 04.06.2014 № ЦХП-20/2769 на загальну суму, 2 410 700,00 грн., від 11.09.2014 № ЦХП-20/4971 на загальну суму

5 066 800,00 грн. та від 01.10.2014 № ЦХП-20/5397 на загальну суму

8 420 200,00 грн.

Проте, зазначені вище рознарядки відповідачем за зустрічним позовом не виконані.

Доказів про настання форс-мажорних обставин, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром", позивачу за зустрічним позовом не надані, чим порушено умови договору, а саме розділ 8 Договору.

Виходячи з вище викладеного, на думку апелянта, Товариством з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" порушені умови договору, а саме безпідставно не виконано свої зобов'язання щодо поставки продукції позивачу та у зв'язку з чим просить суд стягнути відповідно до п.9.5 договірне забезпечення в розмірі 1 002 097,24 грн. та відповідно до п.10.1 договору штрафні санкції в розмірі 1 219 332,70 грн.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати забезпечення виконання даного договору у виді договору про неустойку у розмірі, що становить 5% від вартості Договору, яке надається під час укладання договору.

Відповідно до п.9.5 договору, в разі порушення постачальником умов цього договору, а саме: не поставки продукції більше ніж на п'ятнадцять календарних днів, замовник звертає стягнення на договірне забезпечення та має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, письмово повідомивши про це постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що рознарядки від 15.05.2014 №ЦПХ-20/2492 (згідно специфікації №2) на загальну суму 2 956,1 тис. грн..; від 04.06.2014 №ЦПХ-20/2769 (згідно специфікації №2) на загальну суму 2 410,7 тис. грн..; від 11.09.2014 №ЦПХ-20/4971 (згідно специфікації №3) на орієнтовну суму 5 066 820,00 грн..; від 01.10.2014 №ЦПХ-20/5397 (згідно специфікації №3) на орієнтовну суму 8 420,2 грн.. (згідно листа №ЦПХ-20/6277 від 20.11.2014 - загальна сума рознарядки складає 8 420 214,48 грн.) наявні в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" зазначило, що рознарядка №ЦПХ-20/2492 від 15.05.2014 на загальну суму

2 956,1 тис. грн. на його адресу не надходила.

Позивачем за зустрічним позовом було надано опис вкладення у цінний лист, список відправлення за 19.05.2014 року та фіскальний чек №3015 від 19.05.2014 року з яких вбачається, що дане відправлення було здійснено цінним листом з штрихкодовим ідентифікатором №0304906094176 на підтвердження направлення вищезазначеної рознарядки відповідачу за зустрічним позовом.

Але як вбачається з матеріалів справи та результатів пошуку відстеження пересилання поштових відправлень здійснених на сайті http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ дані про відправлення за номером 0304906094176 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Виходячи з вище викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовного того, що в матеріалах справи відсутні докази направлення та відповідно отримання відповідачем за зустрічним позовом рознарядки позивача №ЦПХ-20/2492 від 15.05.2014.

Що стосується рознарядки № ЦХП-20/2769 від 04.06.2014 року, то вона прийнята відповідачем до виконання.

Щодо доводів апелянта стосовно стягнення з відповідача договірного забезпечення в розмірі 1 002 097,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі

1 219 332,70 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за зустрічним позовом звертався з листами від 10.06.2014 № 152, від 19.08.2014 № 219, від 19.09.2014 № 255, від 23.09.2014 №261, від 02.10.2014№269 та від 27.11.2014 № 281 до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", в яких останнього було повідомлено про вихід з ладу обладнання та неможливість виконання зобов'язань за даним договором в результаті дії стихійного лиха.

Також в матеріалах справи наявні видаткові накладні № Т-RОМ01119 від 18.06.2014 року на суму 248 400,00 грн., № Т-RОМ01127 від 19.06.2014 року на суму 242 457,84 грн., № Т-RОМ01130 від 20.06.2014 року на суму 291 390,00 грн., № Т-RОМ01136 від 20.06.2014 року на суму 406 545,48 грн., № Т-RОМ01135 від 20.06.2014 року на суму 400 606,92 грн., на загальну суму 1 589 400,24 грн., що свідчить про часткове виконання рознарядки № ЦХП-20/2769 від 04.06.2014 року.

Отримання даних листів відповідачем за первісним позовом підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи наявний сертифікат №673 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України №3409/05-4 від 29.09.2014 року, в якому Торгово-промислова палата України підтверджує, що події (стихійне лихо та його наслідки) на території Сумської області згідно умов договору поставки №ЦХП-02-01414-01 укладеного Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Таланлегпром" від 12.03.2014 року, є форс-мажорними обставинами. Початок дії обставин форс-мажору - 8 червня 2014 року, які продовжують діяти по теперішній час. Дата закінчення терміну дії обставин форс-мажору на момент видачі даного сертифікату встановить неможливо.

З сертифікату №1961 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України №5453/05-4 від 28.11.2014 року вбачається, що Торгово-промислова палата України підтверджує, що події (стихійне лихо та його наслідки) на території Сумської області згідно умов договору поставки №ЦХП-02-01414-01 укладеного Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Таланлегпром" від 12.03.2014 року, є форс-мажорними обставинами. Початок дії обставин форс-мажору - 8 червня 2014 року, які продовжують діяти по теперішній час. Дата закінчення терміну дії обставин форс-мажору на момент видачі даного сертифікату встановить неможливо.

Листом Торгово-промислової палати від 30.05.2014 р. N 1362/-05-5 передбачено, що Торгово-промислова палата (далі - ТПП) засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зі змісту ст. 218 Господарського кодексу України, а також з ч. 1 ст. 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р., вбачається, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Відповідно до п. 8.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо воно стало наслідком обставин нездоланної сили, а саме: стихійних лих, війни і військових дій, страйків, заборони експорту/імпорту, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання даного договору. Належним доказом наявності вищевказаних обставин і їхньої тривалості повинні служити довідки Торгово-промислової палати України. Термін виконання зобов'язань, передбачених даним договором подовжується відповідно до тривалості цих обставин.

Пунктом 8.2 Договору, передбачено що сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за даним договором, зобов'язана в 3-денний термін сповістити іншу сторону про настання або припинення форс- мажорних обставин.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги повідомлення відповідача за зустрічним позовом позивача про форс-мажорні обставини у відповідності з умовами договору, а також наявності сертифікатів Торгово-промислової палати України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом договірного забезпечення в розмірі 1 002 097,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 219 332,70 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/24810/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" - залишити без задоволення.

2 Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/24810/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24810/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Р.І. Самсін

І.М. Скрипка