Постанова № 43763832, 22.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа№ 910/390/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Величко Д.В., представник за довіреністю №1 від 10.12.2012р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р.

у справі №910/390/15-г (суддя: Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ЛІМІТЕД»

про визнання кредиторських вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ЛІМІТЕД» (далі - відповідач) про визнання кредиторських вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015р. у справі №910/390/15-г позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

11.03.2015 року через загальний відділ діловодства місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ЛІМІТЕД» надійшли документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду справи №910/14891/14 та справи №910/14888/13 Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №910/390/15-г зупинено провадження у справі № 910/390/15-г до розгляду справ №910/14888/13 та 910/14891/13. Зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справ №910/14888/13 та 910/14891/13 та надати відповідні копії судових рішень.

Не погоджуючись із зупиненням провадження у справі Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №910/390/15-г скасувати.

Апеляційна скарга умотивована відсутністю підстав для зупинення провадження у справі №910/390/15-г, передбачених частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно Протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 08.04.2015р., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у справі №910/390/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Чорна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у справі №910/390/15-г прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., суддів: Чорна Л.В., Пашкіна С.А. та призначено розгляд справи на 22.04.2015р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/692/15 від 22.04.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Чорна Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, у відпустці, відповідно до абзацу 2 підпункту 2.3.50, підпункту 2.3.52 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/390/15-г.

Відповідно до протоколу про повторний автоматичний розподіл справи між суддями від 22.04.2015р. справу №910/390/15-г призначено колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Кропивна Л.В., судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015р. у складі колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач): Кропивна Л.В., судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №910/390/15-г до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

22.04.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволення апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

22.04.2015р. у судове засідання представники позивача не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись судом належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№09-33/14876/15 від 20.04.2015р.). Про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення призводе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.04.2015р. за відсутності представників позивача.

У судовому засіданні 22.04.2015р. представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як випливає зі змісту позову, предметом позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у даній справі є визнання грошових вимог Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ЛІМІТЕД», як майнового поручителя за договором іпотеки №010/14/03/486 від 28.05.2008р. в рамках припинення юридичною особою господарської діяльності.

Предметом спору у пов'язаних справах: №910/14888/13 та №910/14891/13 за Кредитними договорами №010/14/245/1 від 18.12.2007 року та №010/14/227 від 29.11.2007 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що не може вирішити спір по суті до вирішення іншим судом справ №910/14888/13 та 910/14891/13.

На думку суду першої інстанції, вирішення спору про визнання грошових вимог до майнового поручителя є неможливим до вирішення питання щодо визначення обсягу відповідальності боржників, яке вирішується в порядку господарського судочинства в рамках справ №910/14888/13 та 910/14891/13.

Однак з наведеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У відповідності абз. 1-4 п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Вказані обставини повинні бути істотними для вирішення спору по даній справі. Неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Судова колегія вважає, що не зважаючи на взаємоповязаність справ, господарський суд не позбавлений можливості вирішити господарський спір по суті вимог до поручителя.

Так колегією суддів встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є кредитором за Генеральною кредитною угодою №101/14/209 від 16.11.2007р. (із змінами та доповненнями, внесених додатковою угодою №010/14/209/7 від 10.11.2009р.), а Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ЛІМІТЕД» відповідно до договору іпотеки №010/14/03/486 від 28.05.208р. виступає іпотекодавцем (майновим поручителем) за виконання боржниками (Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто-Фарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдинг Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма КФК") своїх обов'язків за Генеральною кредитною угодою №101/14/209 від 16.11.2007р. (із змінами та доповненнями, внесених додатковою угодою №010/14/209/7 від 10.11.2009р.).

Зупиняючи провадження у справі через необхідність отримання результатів розгляду заявлених кредиторських вимог в межах справи до боржників, місцевий господарський суд не врахував того, що і майновий поручитель і боржник за основним зобов'язанням є солідарними боржниками. При цьому майновий поручитель має право висунути проти вимог кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також і у тому разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 3 ст. 590 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Згідно з ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частинами 1, 2 ст. 107 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Стаття 255 Цивільного кодексу України визначає, що, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Відповідно ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

В силу ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити, зокрема, стислий виклад суті спору та мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Між тим суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, в оскаржуваній ухвалі не зазначив, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи по суті заявлених вимог, не вказав обставин, які не можуть бути встановлені ним самостійно і не зазначив, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду Господарським судом міста Києва справ №910/14888/13 та 910/14891/13 унеможливить розгляд заявлених вимог у даній справі.

Отже, зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд не з'ясував від встановлення дійсних прав і обов'язків сторін щодо договору іпотеки №010/14/03/486 від 28.05.208р., а тому без встановлених підстав ухилився від здійснення правосуддя.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №910/390/15-г підлягає скасуванню, як незаконна, а справа - переданню для розгляду місцевому господарського суду в силу ч.7 ст.106 ГПК України.

Пунктом 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. визначено, що, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №910/390/15-г.

2.Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №910/390/15-г.

3.Справу №910/390/15-г передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна