Постанова № 43763762, 21.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/23580/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Фрейдун О.М. ( за довіреністю №178 від 06.02.2015 року)

від відповідача: Мельник О.В. ( за довіреністю №34-01 від 13.01.2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства -Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015р.

у справі № 910/23580/14 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державного підприємства -Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"

про стягнення 231 632, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про 231 632,36 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2015р. у справі № 910/23580/14 позов задоволено частково: стягнуто з державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" на користь дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість в розмірі 196 406,63 грн. 63 коп., три проценти річних у сумі 5 125 грн. 97 коп., індекс інфляції в розмірі 30 070 грн. 51 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач належним чином виконав обов'язки за договором № 4-к від 01 січня 2007 року, надавши експлуатаційні послуги, що підтверджується актами виконаних робіт . При цьому, відповідач не сплатив кошти за надані експлуатаційні послуги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - державне підприємство -Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду , в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015р. у справі №910/23580/14 та відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі були досліджені матеріали справи. Зазначив також, що про час та місце слухання справи належним чином повідомлений не був.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу державного підприємства -Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" та призначено справу до розгляду.

Розгляд справи декілька разів відкладався.

21.04.2015 року у судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2007 року між дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Харківською філією державного підприємства інституту "Укрдіпродор"- "Харківдіпрошлях" (який є відокремленим підрозділом відповідача без статусу юридичної особи) укладено договір № 4-к про надання експлуатаційних послуг (а.с.13)

За умовам зазначеного договору, позивач власник надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню приміщень відповідача як замовника, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Асхарова, 2, а замовник бере участь у витратах відповідно до займаної робочої площі 531,2 кв. м., якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих власником за цим договором.(п.1.1. договору). Замовник має на своєму балансі приміщення, що розташовані на 5 поверсі ІЛК (інженерно-лабораторний корпус), робочою площею 531,2 кв. м. балансовою вартістю згідно акту приймання-передачі основних фондів, затвердженого Корпорацією "Укравтодор" 12.09.2000-13758,13 грн. Приміщення використовується для адміністративних цілей.(п.1.2. договору )

Відповідно до пунктів 2.1.1.-2.2.3. договору власник ІЛК зобов'язується забезпечити виконання комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням приміщень замовника, створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності замовником та його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Власник зобов'язується забезпечити надання замовнику експлуатаційних послуг: каналізація; холодна вода; вивіз сміття; обслуговування ліфтів; дезінфекція приміщень; електрична енергія, теплова енергія та обслуговування адмінкорпусу. Замовник зобов'язується розрахунки за воду, електроенергію та тепло здійснюються авансом до початку розрахункового періоду шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника з розрахунку попередніх платежів. Замовник зобов'язується плату за експлуатаційні послуги, відповідно до займаної площі вносити на рахунок власника на протязі 3-х робочих днів після отримання акту та рахунку-фактури.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з 01.01.2007 року і діє до 28.12.2007 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Оскільки відповідач належним чином не виконав умови договору № 4-к про надання експлуатаційних послуг від 01.01.2007 року, позивач звернувся з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 196 406,63 грн., три проценти річних у сумі 5 155,22 грн. та індекс інфляції в розмірі 30 070,51 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач не виконав умови договору в частині оплати і заборгованість відповідача становить 196 406,63 грн. відповідно до актів та рахунків-фактур, які містяться в матеріалах справи. За неналежне виконання умов договору, в частині стягнення трьох процентів річних позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно було зроблено розрахунок.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частин 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов п. 2.2.3 договору, позивач надав експлуатаційні послуги, а відповідач прийняв експлуатаційні послуги, що підтверджується актами (а.с.23-30) за квітень 2013 (частково) по травень 2014 року, які прийняті, підписані та скріплені печатками відповідачем. При цьому зауважень в актах з боку відповідача вказано не було. Також, позивачем було надано відповідачу рахунки-фактури для сплати експлуатаційних послуг (а.с.31-38).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що факт наявності заборгованості за квітень 2013 (частково) по травень 2014 року по договору № 4-к про надання експлуатаційних послуг від 01.01.2007 року у відповідача перед позивачем в сумі 196 406,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині правомірно були визнанні судом першої інстанції обґрунтованими та доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення три проценти річних у сумі 5 155,22 грн. та індексу інфляції в розмірі 30 070,51 грн. за неналежне виконання умов договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, здійсненний судом першої інстанції, колегія суддів вважає його вірним, а тому три проценти річних за неналежне виконання умов договору становлять 5 125,97 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому засіданню.

Стосовно розрахунку інфляційних нарахувань в розмірі 30 070,51 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/23580/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства -Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/23580/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/23580/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/23580/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко