Постанова № 43763758, 16.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа№ 910/24978/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Комаровський Д.В. - дов. від 08.12.2014 року № 39

від відповідача: Устименко Ю.І. - дов. від 20.01.2015 року № 12/01

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк Золоті Ворота" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі № 910/24978/14 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Золоті Ворота" (м. Харків)

до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Дефенса" (м. Київ)

про застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Банк Золоті Ворота" з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Дефенса" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання відповідача повернути позивачу грошових коштів, що були отримані страховиком/відповідачем відповідно до договору № 1-12/Кр-16 страхування кредиту від 11.12.2013 року, в розмірі 656 890 грн. 42 коп.

Рішенням від 14.01.2015 року господарський суд міста Києва відмовив в задоволенні клопотання від 31.10.2014 року № 5566 ПАТ „Банк Золоті Ворота" про забезпечення позову. Відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Банк Золоті Ворота" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року по справі № 910/24978/14 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року ПАТ „Банк Золоті Ворота" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/24978/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 16.04.2015 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 11.12.2013 року Публічне акціонерне товариство „Банк Золоті Ворота" (страхувальник) та Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Дефенса" (страховик) уклали договір № 1/12/Кр-16 страхування кредиту (майнових інтересів страхувальника), відповідно до умов якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з матеріальними збитками, які можуть бути завдані страхувальнику внаслідок повного або часткового неповернення Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (позичальник) суми кредиту (4 500 000 доларів США) відповідно до договору на кредитну лінію (відновлювальну) від 14.11.2013 року № 147/13-U зі строком повернення до 13.11.2014 року.

Страховий платіж для страхової суми в 35 968 500 грн. становив 1 978 267 грн. 50 коп. без ПДВ.

27.03.2014 року ПрАТ „СК „Дефенса" та ПАТ „Банк Золоті Ворота" уклали договір про розірвання договору № 1/12/Кр-16 страхування кредиту (майнових інтересів страхувальника) від 11.12.2013 року з моменту набуття чинності цим договором. Також відповідно до договору від 27.03.2014 року ПрАТ „СК „Дефенса" повернула ПАТ „Банк Золоті Ворота" 302 786 грн. 98 коп. страхового платежу, що підтверджується платіжним дорученням від 18.04.2014 року № 642.

Як встановлено судом, на підставі постанови правління Національного банку України „Про віднесення Публічного акціонерного товариства „Банк Золоті Ворота" до категорії неплатоспроможних" від 31.07.2014 року № 456 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 01.08.2014 року прийнято рішення „Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві „Банк Золоті Ворота" № 67, згідно з яким з 04.08.2014 року по 04.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

А відповідно до постанови правління Національного банку України „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства „Банк Золоті Ворота" від 04.12.2014 року № 781 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення „Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства „Банк Золоті Ворота" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" від 05.12.2014 року № 142, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Банк Золоті Ворота" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

В якості підстав для визнання договору страхування нікчемним позивач послався на п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на те, що укладаючи даний договір сторони не мали на меті настання правових наслідків, що породжуються договором, що, на думку позивача, полягає у відсутності ризику неналежного виконання НАК „Нафтогаз України" умов забезпеченого кредитного договору.

П. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI встановлено, що уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

П. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, 21.08.2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних було направлено на адресу відповідача повідомлення № 4364 про нікчемність, в тому числі, договору страхування кредиту від 11.12.2013 року № 1/12/Кр-16.

У листі від 25.09.2014 року №2/25-09/Б3В ПрАТ „СК „Дефенса" повідомило позивача про непогодження з твердженнями останнього щодо нікчемності, в тому числі, спірного правочину.

П. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

П. 2.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 встановлено, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України та Верховного Суду України при вирішенні спору про застосування наслідків нікчемності правочину необхідно надати оцінку доводам ПАТ „Банк Золоті Ворота" стосовно нікчемності договору страхування кредиту від 11.12.2013 року № 1/12/Кр-16.

Ухвалами від 13.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 10.12.2014 року господарський суд міста Києва зобов'язував позивача надати докази на підтвердження нікчемності спірного правочину у розумінні ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Проте позивачем не було надано доказів того, що саме внаслідок укладання договору страхування кредиту (майнових інтересів страхувальника) від 11.12.2013 року № 1/16/Кр-16 банк став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Щодо посилання позивача на те, що укладаючи даний договір сторони не мали на меті настання правових наслідків (ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України), то слід зазначити, що це не свідчить про нікчемність, а лише є підставою для визнання укладеного правочину недійсним, що не відноситься до предмету спору - застосування наслідків нікчемного правочину.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк Золоті Ворота" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі № 910/24978/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі № 910/24978/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/24978/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім