Постанова № 43763755, 16.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа№ 910/20794/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Шевченко О.М. - дов. від 31.03.2015 року № 324

від відповідача: Кікоть Т.І. - дов. від 29.01.2015 року № 5-15

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року

у справі № 910/20794/14 (головуючий суддя Картавцева Ю.В., судді Отрош І.М., Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" (м. Київ)

до Житлово-будівельного кооперативу „Суднобудівник - 13" (м. Київ)

про стягнення 61 026 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал" з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Суднобудівник - 13" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 44 642 грн. 20 коп., інфляційних втрат в розмірі 5 252 грн. 12 коп., 3% річних в розмірі 1 933 грн. 64 коп., пені в розмірі 269 грн. 82 коп., штрафу в розмірі 8 928 грн. 44 коп.

Рішенням від 02.02.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ЖБК „Суднобудівник-13" на користь ПАТ „АК „Київводоканал" 35 414 грн. 21 коп. основної заборгованості, 4 176 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 1 451 грн. 17 коп. 3% річних, 225 грн. 30 коп. пені, 2 087 грн. 76 коп. штрафу та 1 297 грн. 97 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „АК „Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року у справі № 910/20794/14 в частині відмови у стягненні з ЖБК „Суднобудівник-13" на користь ПАТ „АК „Київводоканал" 9 227 грн. 99 коп. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 1 075 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 482 грн. 77 коп. 3% річних, 44 грн. 52 коп. пені, а також 6 840 грн. 68 коп. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року апеляційна скарга ПАТ „АК „Київводоканал" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/20794/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 16.04.2015 року представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 30.10.1998 року між Державним комунальним об'єднанням „Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом „Суднобудівник-13" (абонент) було укладено договір № 5882/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (Правила).

Згідно п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання або іншим засобом.

Згідно п. 3.6 Договору, абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

За змістом п. 5.1 Договору, цей договір укладається строком на рік з 30.10.1998 року по 30.10.1999 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. При цьому договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.2.).

З огляду на відсутність заяви про припинення чи зміну умов Договору він був чинним протягом спірного періоду.

Вважаючи, що ЖБК „Суднобудівник-13" не повністю виконало взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором ПАТ „АК „Київводоканал" звернулося з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до розрахунку позивача за період з 01.09.2011 року по 30.06.2014 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 183 245 грн. 34 коп., а відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 136 080 грн. 12 коп.

Таким чином за розрахунками позивача за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 44 642 грн. 20 коп.

При цьому, із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що вартість наданих відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення складається з вартості питної води та стоків (код 4-517) та вартості холодної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а також стоків (код 4-50517).

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, оскільки згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з наявними доказами на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 30.01.2014 року у справі №910/12493/13.

Таким чином, у позові щодо стягнення боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання за кодом 4-50517 у розмірі 9 227 грн. 99 коп., наданих з 01.09.2011 року по 30.06.2014 року, слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів постачання питної води для потреб холодного водопостачання і водовідведення за період з 01.09.2011 року по 30.06.2014 року, а тому заборгованість у розмірі 35 414 грн. 21 коп. (водопостачання та стоки по коду № 4-517, а також стоки по коду № 4-50517) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.

Таким чином, враховуючи встановлений судом розмір просточення сплати вартості наданих позивачем послуг, розмір штрафу становить 7 082 грн. 84 коп.

Разом з тим, з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення прострочену заборгованість зі сплати платежів за Договором, що виникла за період з вересня 2011 року по червень 2014 року, а сума прострочення, відповідно, збільшувалась щомісячно, тому враховуючи приписи ст. 258 ЦК України, а також подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності в тому числі в частині стягнення штрафу, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що заяву відповідача підлягає задоволенню частково, у зв'язку з чим до вимог про стягнення штрафу у розмірі 20% за період прострочення з вересня 2011 року по вересень 2013 року (даний позов подано 30.09.2014 року) застосовується спеціальний строк позовної давності в один рік, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевий господарський правомірно стягнув штраф у розмірі 20% від простроченої суми заборгованості, що виникла у період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, що складає 2 087 грн. 76 коп.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.3. Договору передбачено відповідальність абонента у вигляді сплати пені, в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР передбачено відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені, розмір якої встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було заявлено до стягнення 269 грн. 82 коп. пені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно обмежив розмір стягуваної пені до 225 грн. 30 коп., оскільки була зменшена сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача.

Заява відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності щодо стягнення пені правомірно була залишена місцевим господарським судом без задоволення в цій частині, оскільки позивачем нараховано пеню за прострочення платежів, яке виникло з січня 2014 року (помісячно), а отже строк позовної давності стосовно стягнення пені пропущено не було.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було заявлено до стягнення 5 252 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 1 933 грн. 64 коп. 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції за час прострочення підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного розміру простроченої суми.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 4 176 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 1 451 грн. 17 коп. 3% річних.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року по справі № 910/20794/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року по справі № 910/20794/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/20794/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім