Постанова № 43763733, 16.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа№ 910/1887/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

в судове засідання з'явилася прокурор Тимко В.В. - посв. від 15.04.2014 року № 025581

за участю представників

від ТОВ „Авіакомпанія „Хорс": Корнієнко Т.Ю. - дов. від 30.01.2014 року № 56

від ДП „Завод 410 ЦА": Демський А.Л. - дов. від 31.12.2014 року № 48-3510

від ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина": не з'явилися

від РВ ФДМУ по м. Києву: Гармашов Б.С. - дов. від 10.02.2015 року № 08

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Завод 410 ЦА" на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року

у справі № 910/1887/14 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Хорс" (м. Київ)

до Державного підприємства „Завод 410 ЦА" (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Приватне акціонерне товариство „Авіакомпанія „Буковина" (м. Чернівці)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (м. Київ)

за участю Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України (м. Київ)

про стягнення 207 818 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Хорс" з позовом до Державного підприємства „Завод 410 ЦА" про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків за невикористання авіаційного тренажеру у вигляді упущеної вигоди в сумі 207 818 грн. 20 коп.

Листом від 01.04.2014 року № 6-924вих14 Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України повідомила про вступ у справу.

Ухвалою від 28.07.2014 року Київський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство „Авіакомпанія „Буковина".

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням від 26.01.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ДП „Завод 410 ЦА" на користь ТОВ „Авіакомпанія „Хорс" 207 818 грн. 20 коп. упущеної вигоди, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 156 грн. 36 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги розмірі 2 078 грн. 18 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ДП „Завод 410 ЦА" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року по справі № 910/1887/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року апеляційна скарга ДП „Завод 410 ЦА" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/1887/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою від 26.03.2015 року Київський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

В судове засідання 16.04.2015 року повноважні представники ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 16.04.2015 року представник ДП „Завод 410 ЦА" підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Представник ТОВ „Авіакомпанія „Хорс" проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалися та відзивів на апеляційну скаргу не подали. Прокурор та представник РВ ФДМУ по м. Києву проти вимог апеляційної скарги заперечували, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалися та відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 30.09.2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Хорс" уклали договір оренди № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 506,10 кв.м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі відповідача Державного підприємства „Завод 410 Цивільної Авіації" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 року і становить 1 942 980 грн.

Майно передавалося в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру (п. 1.2).

Орендодавець зобов'язався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору (п. 7.2).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

22.03.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Хорс" (виконавець) та Відкрите акціонерне товариство „Авіакомпанія „Буковина" (яке було переіменоване в Публічне акціонерне товариство „Авіакомпанія „Буковина", замовник) уклали договір № 18/11-15 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги по використанню пілотажного тренажера повітряного судна DC-9-82 (тип ПС МД-80, рівень „CG") для тренувань, підготовки та проведення перевірок.

Відповідно до п. 2.2 договору від 22.03.2011 року № 18/11-15 склад, кількість екіпажів, тривалість тренування та строки виконаних робіт визначаються заявками від замовника.

Оплата проводиться замовником шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок виконавця в Національній валюті України - гривні за курсом НБУ на дату виставлення рахунку (п. 2 додатку № 1 до договору від 22.03.2011 року № 18/11-15).

На виконання умов договору ПАТ „Авіакомпанія „Буковина" направлено ТОВ „Авіакомпанія „Хорс" дві заявки (від 16.08.2012 року № 42-598К, № 42-583К) для проходження починаючи з 01.10.2012 року тренувань на тренажері для 4 пілотів (по 2 згідно з кожною заявкою), по 52 години занять на кожного пілота.

Вартість вказаних тренувань згідно з виставленими позивачем рахунками склала 207 818 грн. 20 коп.

01.10.2012 року ДП „Завод 410 ЦА" не були допущені на територію заводу льотний склад ПАТ „Авіакомпанія „Буковина": інструктор Демідов С.І., пілоти Labibi M.R. і Hassankalhori A., про що складено акт від 01.10.2012 року за підписами представників ТОВ „Авіакомпанія „Хорс" та ПАТ „Авіакомпанія „Буковина".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року у справі № 5011-30/14874-2012 за позовом ТОВ „Авіакомпанія „Хорс" до державного підприємства „Завод 410 ЦА" з участю третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про усунення перешкод у користуванні майном було змінено рішення суду першої інстанції у даній справі, відновлено становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ТОВ „Авіакомпанія „Хорс", шляхом зобов'язання підприємства безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам та відвідувачам ТОВ „Авіакомпанія „Хорс" у відповідності до Інструкції № 60 про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на Підприємстві, для допуску до орендованих приміщень згідно з договором від 29.02.2012 року № 6143 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Вищезазначеними судовими рішеннями у справі № 5011-30/14874-2012 було встановлено неправомірність дій відповідача з недопущення льотного складу ПАТ „Авіакомпанія „Буковина" 01.10.2012 року до тренувань у орендованому ТОВ „Авіакомпанія „Хорс" приміщенні на підставі договору від 30.09.2009 року № 4476.

Згідно з ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з не допуском відповідачем до приміщень, тренування пілотів не було здійснено та відповідно позивачем не отримано від ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" оплату за зазначені тренування, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 207 818 грн. 20 коп. упущеної вигоди.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Отже, неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Як вбачається з довідки позивача про розрахунок дохідності використання авіаційного тренажеру МД-80 в ній наведено розмір очікуваного приросту в майні. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що при цьому сума збитків в розмірі 207 818 грн. 20 коп. не виходить за межі такого приросту.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним посилання відповідача на те, що сума збитків розрахована виходячи з вартості чотирьох пілотів, у той час як не допуск до приміщення мало місце щодо двох пілотів.

Як вбачається з договору від 22.03.2011 року №18/11-15, укладеного між ТОВ „Авіакомпанія „Хорс" та ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина", вартість послуг навчання на пілотажному авіаційному симуляторі становить 250,00 доларів США за годину.

В рахунках №ХО-0001252 від 21.09.2012 року та №ХО-0001313 від 28.09.2012 року виставлено замовнику вартість послуг, що становлять 103 909 грн. 10 коп. кожен, які складаються з наступного:

103 909 грн. 10 коп. = 250 дол. США (вартість послуг) * 7,993 (курс НБУ) * 52 (кількість послуг).

При цьому, тренування здійснюється лише з огляду на наявність в кабіні пілотажного симулятора 2 пілотів - як того вимагають правила експлуатації даного виду повітряного судна, так, 1 місце займає курсант, а інше - інструктор. Дійсна вимога підтверджується наказом від 06.12.2000 pоку №236, затвердженим Державним департаментом авіаційного транспорту України (Укравіатранс) та поясненням ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" від 11.09.2014 року вих. №34-1К.

Таким чином, вбачається, що коли замовник сплачує за 2 пілотів, він сплачує за тренування курсанта, який проходить навчання, а також за інструктора, який його навчає.

Враховуючи вищезазначене, за заявками від 16.08.2012 pоку, розрахованими на 4 пілотів мали тренуватися 2 курсанти та 1 інструктор, який по черзі проводив тренування з обома курсантами. Такий склад навчальної групи відповідає переліку осіб, вказаних в акті від 01.10.2012 року.

Неправомірність дій відповідача з недопущення пілотів 01.10.2012 року до тренувань у орендованому позивачем приміщенні встановлена судовими рішеннями у справі № 5011-30/14874-2012 і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним фактом і не потребує доказування у даній справі.

Причинно-наслідковим зв'язком між неправомірними діями і збитками є те, що через недопуск до орендованих приміщень пілотів ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" вони не пройшли запланованих тренувань, а отже позивач не отримав грошових коштів за їх тренування.

Необхідність здійснення тренувань для проходження сертифікаційних та кваліфікаційних перевірок для пілотів визначено у Євростандартах, закріплено Наказом від 06.12.2000 року № 236, затвердженим Державним департаментом авіаційного транспорту України (Укравіатранс). Також, таке тренування відповідає JAR-OPS 1.955, що складається з: вивчення STD (включаючи Лінійно Орієнтовану Льотну Підготовку) та/або льотна підготовка; перевірки придатності пілота на посаду другого пілота, командира ПС; вивчення обов'язків другого пілота, командира ПС; серії тренувань, що здійснюється під наглядом пілота-інструктора (екзаменатора), пілоту необхідно здійснити мінімум 10 секторів, щоб отримати дозвіл на керування окремим типом літака; завершення серії тренувань, перевірок на посаду другого пілота, командира ПС, як вказано в JAR-OPS 1.965(c) та кваліфіковане знання маршруту і аеродрому, як вказано в JAR-OPS 1.975; відпрацювання елементів Управління Ресурсами Екіпажу (CRM) із застосуванням психологічних прийомів.

Пункт 1 складає 20 годин; пункти 2-6 складають 28 годин, та завершуються контрольною перевіркою тривалістю від 2 до 4 годин.

Вказане підтверджує необхідність загальної тривалості тренування обсягом 52 години для кожного пілота, що відповідає заявкам ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина".

Крім того, відсутність проходження згаданими вище пілотами тренувань замовленого обсягу, що становить по 52 год. на особу, підтверджує відсутність запису про таке тренування в Журналі обліку нальоту на тренажері DC-9-82, за період жовтень - грудень 2012 року. Копія даного журналу подається до Державіаслужби з метою перевірки відповідності кандидатів на отримання (підтвердження) права керування ПС. Даний документ зберігається у експлуатанта тренажеру та надається контролюючим органам на перевірку у разі такої вимоги.

Даний журнал є звітним документом та підставою для оформлення завдань на політ, на підставі яких Державіаслужбою України пілотам надається дозвіл (підтвердження) на право виконання польотів на певному виді повітряного судна.

Саме такі тренування були заплановані на 01.10.2012 року і мали на меті проходження сертифікаційних та кваліфікаційних перевірок для пілотів, що визначено у Євростандартах та закріплено у вказаному наказі Державного департаменту Укравіатрансу.

Не проходження пілотами тренувань у обсязі менше 52 год. мало наслідком не отримання сертифікатів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача про отримання пілотами допуску до пілотажного стимулятора та здійснення підготовки по 4 години нальоту кожен, не спростовують обставину не проведення запланованих тренувань, оскільки такі тренування відрізняються за напрямом підготовки та кінцевою метою - не стосується проходження сертифікаційних та кваліфікаційних перевірок для пілотів передбачених у Євростандартах та законодавстві України.

Заплановані ж тренування, що мали бути проведені з 01.10.2012 року по 06.10.2012 року пілотами здійснені так і не були саме через неправомірні дії відповідача з не допуску до тренажеру.

Наведене підтверджується також наданими до матеріалів справи письмовими поясненнями ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що у разі належного виконання відповідачем зобов'язання з допуску до орендованих приміщень пілотами було б здійснено заплановані тренування, а позивач відповідно отримав би грошові кошти згідно виставлених ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" рахунків.

Таким чином, неправомірні дії відповідача стали причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що не підлягають врахування і заперечення відповідача щодо того, що умовами договору від 22.03.2011 року № 18/11-15 про надання послуг передбачена 100% передплата, тому ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" незалежно від проведення її пілотами тренувань повинна була сплатити грошові кошти на користь позивача, оскільки згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, то друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Крім цього, згідно пояснень ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" оплата за навчання пілотів, по домовленості з позивачем, здійснювалась вже після проведення тренувань, а оскільки, 01.10.2012 року заплановані тренування проведені не були ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" рахунки відповідно не оплатило.

ПрАТ „Авіакомпанія „Буковина" підтвердило, що виконало б свої зобов'язання з оплати після проведення тренувань, а також що не зробила цього через не допуск її пілотів через протиправні дії відповідача.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що порушення відповідачем зобов'язання з допуску до орендованих приміщень пілотів для проходження навчання стало підставою нездійснення тренувань, що в свою чергу позбавило позивача можливості отримати прибуток.

З огляду на викладене місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 207 818 грн. 20 коп. упущеної вигоди, так як позивачем доведено наявність передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Завод 410 ЦА" на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року по справі № 910/1887/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року по справі № 910/1887/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/1887/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім