Постанова № 43763711, 22.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 року Справа № 904/112/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Герун Т.О.

за участю представників сторін:

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оріон АСП", м. Орджонікідзе Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/112/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський

рудоремонтний завод", м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Оріон АСП",

м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

про стягнення 100 074,38 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Оріон АСП" на користь Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" 90 865,40 грн основного боргу, 1 817,31 грн судового збору. В решті позову відмовлено з огляду на відсутність правових підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне підприємство "Оріон АСП" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права; прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що правовою підставою перерахування спірних грошових коштів був договір №87-п від 01.08.2012р., про що зазначено в графі «призначення платежу» платіжного доручення №2199 від 04.12.2013р. на суму 533 477,40 грн. Отже, зазначені кошти є надміру сплаченим авансом за продукцію, яку Відповідач фактично ще не поставив. Вважає, що Позивачем невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права, а суд неправомірно застосував положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки наявна правова підстава для збереження коштів.

Явку повноважного представника Відповідач в судове засідання 22.04.2015р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 15.04.2015р.).

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 14.04.2015р).

Враховуючи те, що наявних матеріалів у справі достатньо для вирішення спору по суті, а також відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути спір за наявними доказами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 01.08.2012р. між Приватним підприємством "Оріон АСП" як постачальником (надалі – Відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" як покупцем (надалі – Позивач) був укладений договір постачання № 87-п (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2013р. або до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Відповідно до п. п.1.1. Договору Відповідач зобов`язався поставити, а Позивач прийняти та оплатити продукцію технічного призначення в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата за продукцію здійснюється Позивачем шляхом прямого платежу на розрахунковий рахунок Відповідача в наступному порядку:

- 50% - передоплата впродовж 5 днів з моменту надання рахунку;

- 50% - передоплата впродовж 5 днів після повідомлення про готовність продукції до відвантаження, але у будь-якому випадку до її відвантаження покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були складені та підписані специфікації до Договору (додатки до Договору №№ 1-4), якими узгоджені вид, кількість та ціна товару, який має бути поставлений. Загальна вартість товару за специфікаціями з ПДВ становить 1 477 301,00 грн.

Позивач зазначив, що станом на 17.10.2013р. перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача 100% загальної вартості металопродукції, зазначеної у специфікаціях, на суму 1 477 301,00 грн.

Після отримання товару, Позивачем було з’ясовано, що на рахунок Відповідача згідно платіжного доручення №2199 від 04.12.2013р. ним були помилково перераховані грошові кошти на суму 533 477,40 грн (а.с. 17).

На вимогу Позивача (лист №545 від 13.12.2013р.) Відповідач в добровільному порядку частково повернув Позивачу 442 612,00 грн, з яких 416 612,00 грн відповідно до платіжного доручення №110 від 13.12.2013р. (а.с.18). У призначені платежу зазначено: «Возврат ошибочно перечисленнях денег согласно письму №545 от 13.12.13г. без НДС». Залишок помилково перерахованих Позивачем коштів, які на час розгляду справи перебувають у Відповідача становить 90 865,40 грн, що і стало підставою позову.

Відповідач проти підстав позову та обставин справи не заперечує. Факт надлишкового перерахування коштів у сумі 533 477,40 грн та наявність неповернутої Позивачу переплати – 90 865,40 грн підтверджує у поясненнях, викладених в апеляційній скарзі (а.с. 71).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначний відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Як вбачається з призначення платежу платіжного доручення № 2199 від 04.12.2013р., кошти у сумі 533 477,40 грн були перераховані Відповідачу згідно Договору за продукцію, тобто на час їх перерахування була наявна правова підстава. Проте, сторонами підтверджено виконання умов Договору у 2013 році згідно підписаних специфікацій (приймання – передача, оплата товару) на суму 1 477 301,00 грн, будь-яких інших специфікацій щодо узгодження поставки наступної партії товару сторонами не узгоджено, доказів продовження строку дії договору або намагань сторін продовжувати відносини (листи, тощо) не надано. Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відносини сторін за Договором, як і сам Договір, припинили свою дію 31.12.2013р. Отже, на час звернення із вимогою №309 від 25.06.2014р. про сплату помилково перерахованих коштів у сумі 90865,40 грн. (а.с. 19) правова підстава відпала, спірні кошти не можна вважати надміру сплаченим авансом за продукцію, яка фактично ще не поставлена. Таким чином, судом правомірно застосовані положення ст. 1212 та стягнуті спірні кошти саме як такі, що збережені без достатньої правової підстави.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З урахуванням того, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних у випадках повернення безпідставно отриманих коштів не виникає (п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р., №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оріон АСП", м. Орджонікідзе Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/112/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 24.04.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков