Рішення № 43762756, 14.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/13847/13

За позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України

До Фізичної особи-підприємця Курашова Олега Леонідовича

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Київська міська рада

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Курашова Олега Леонідовича (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення основної будівлі то топочної комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва за власний рахунок.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач частково експлуатує оздоровчо-розважальний комплекс Дніпровська рів'єра» на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва після проведення будівельних робіт із реконструкції комплексу без прийняття в експлуатацію. Крім того, позивач вказує на те, що наказом позивача від 13.11.12. було скасовано декларацію відповідача про початок виконання будівельних робіт від 31.10.11. № КВ 08211067216 «Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.13. порушено провадження у справі № 910/13847/13 та призначено її до розгляду на 13.08.13.

05.08.13. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про зупинення провадження в даній справі до прийняття остаточного рішення по справі № 2а-17297/12/2670 (К/800/30607/13). Також, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Фізична особа-підприємець Курашов Олег Леонідович проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

13.08.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/13847/13 призначено до розгляду на 05.09.13.

В судовому засіданні 05.09.13. представником позивача подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 05.09.13., судом на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.09.13.

23.09.13. позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких деталізує п. 2 позовної заяви та просить суд зобов'язати Фізичну особу-підприємця Курашова Олега Леонідовича привести земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:90:332:0007) до попереднього стану, шляхом знесення основної будівлі та комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» на о. Жукові у Голосіївському районі м. Києва за власний рахунок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.13. за клопотанням відповідача на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у розгляді справи № 910/13847/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську раду (далі - третя особа), розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 22.10.13.

27.09.13. відповідачем через відділ діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження в даній справі до прийняття остаточного рішення по справі № 27/479-52/363-2012.

21.10.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.10.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/13847/13 призначено до розгляду на 17.12.13.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 17.12.13. представників позивача та третьої особи, розгляд справи відкладено на 16.01.14., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

30.12.13. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі та про вирішення клопотань відповідача про зупинення провадження в даній справі на розсуд суду.

В судовому засіданні 16.01.14., суд розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі до прийняття остаточного рішення по справі № 27/479-52/363-2012 та відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що постановою Київського апеляційного Господарського суду від 16.12.13., рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.13. у справі № 27/479-52/363-2012 залишене без змін. При цьому, постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.12.13. в силу приписів ст. 105 ГПК України набрала законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.14. зупинено провадження у справі № 910/13847/13 до розгляду Вищим адміністративним судом України справи № К/800/30607/13 за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.13. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.13. у справі № 2а-17297/12/2670.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.15. поновлено провадження у справі № 910/13847/13 та призначено її до розгляду на 14.04.15.

Представник позивача в судове засідання 14.04.15. не з'явився, проте 14.04.15. через відділ діловодства суду подав клопотання про заміну Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, та відкладення розгляду справи для з'ясування постанови Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 10.03.15. у справі № 57/479-52/363-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.15. здійснено заміну Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Розглянувши в судовому засіданні 14.04.15. клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

З поданого клопотання не є зрозумілим що саме підлягає з'ясуванню в постанові від 10.03.15. у справі № 57/479-52/363-2012, яким чином вказана постанова стосується даної справи, та що позивач у викладеному клопотанні вважає підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/13847/13.

В судовому засіданні 14.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю 31.10.11. була зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 «Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ.

Далі, 13.11.12. позивач прийняв наказ № 30 «д» «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яким скасував реєстрацію декларації про виконання будівельних робіт від 31.10.11. № КВ 08211067216.

На підставі направлення від 05.02.13. для проведення позапланової перевірки та за результатами перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - Інспекція) складено акт від 08.02.13. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що відповідач частково експлуатує оздоровчо-розважальний комплекс та топочну на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва (ІІ категорія складності) після проведення будівельних робіт із реконструкції комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» без прийняття в експлуатацію, що є порушенням ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», та винесено припис від 08.02.13. з вимогою усунути виявлені порушення.

08.02.13. на підставі вказаних акту та припису Інспекцією шляхом прийняття постанови № 25/13 було накладено на відповідача штраф.

При цьому постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.13. у справі № 826/2209/13-а (залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 06.11.14.) визнано незаконною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 25/13 від 08.02.12. з підстав того, що Інспекцією не доведено, а судом не встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Курашовим Олегом Леонідовичем здійснюється часткова експлуатація оздоровчо-розважального комплексу «Дніпровська рів'єра» на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва після проведення робіт із реконструкції комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» без прийняття в експлуатацію.

На підставі направлення від 27.03.13. для проведення позапланової перевірки та за результатами перевірки Інспекцією складено протокол і акт від 02.04.13. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що відповідач не виконав вимоги припису Інспекції від 08.02.13., та винесено припис від 02.04.13. з вимогою усунути виявлені порушення.

09.04.13. на підставі вказаних акту, протоколу та припису Інспекцією шляхом прийняття постанови № 104/13 було накладено на відповідача штраф.

На підставі направлення від 04 червня для проведення позапланової перевірки та за результатами перевірки Інспекцією складено акт від 10.06.13. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що відповідач не виконав вимоги припису Інспекції від 08.02.13.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач частково експлуатує оздоровчо-розважальний комплекс Дніпровська рів'єра» на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва після проведення будівельних робіт із реконструкції комплексу без прийняття в експлуатацію, хоча наказом Інспекції від 13.11.12. було скасовано декларацію відповідача про початок виконання будівельних робіт від 31.10.11. № КВ 08211067216 «Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва».

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. (ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Зазначені у цій статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною третьої статті 34 вищезазначеного Закону встановлено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція у порядку, визначеному вентральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до норм частини другої та третьої статті 36 зазначеного Закону, за наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт не вимагається.

Як відзначалось судом, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 31.10.11. була зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 «Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ.

Далі, 13.11.12. позивач прийняв наказ № 30 «д» «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яким скасував реєстрацію декларації про виконання будівельних робіт від 31.10.11. № КВ 08211067216.

Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 05.02.14. № К/800/30607/13 визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13.11.12. № 30 «д» «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт».

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі № К/800/30607/13 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі № 910/13847/13, не можуть йому суперечити.

Оскільки спір у справі виник на підставі того, що відповідач частково експлуатує оздоровчо-розважальний комплекс Дніпровська рів'єра» на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва після проведення будівельних робіт із реконструкції комплексу без прийняття в експлуатацію за відсутності декларації відповідача про початок виконання будівельних робіт, а судом встановлено, що чинною є декларація відповідача від 31.10.11. про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 «Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б підтверджували наявність обставин, що стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

Отже суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених в позові.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача його законних та охоронюваних інтересів, оскільки не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів та обставин, викладених в позовній заяві, у зв'язку з чим позовні вимоги не можна вважати обґрунтованими, а тому вони задоволенню не підлягають.

У випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору якщо позов залишено без задоволення судовий збір не стягується (п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко