Ухвала суду № 43762446, 17.04.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.04.2015 Справа № 5009/2598/12

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до відповідача Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (69600, м.Запоріжжя, вул. Леніна, 3)

про стягнення 3361047,75 грн.

Суддя Попова І.А.

Представники:

Позивача - не з'явився

Відповідача - Денисюк О.С., дов. № 10-ГП від 07.05.2013 р.

Розглядається заява Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» - відповідача по даній справі - про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду Запорізької області по справі № 5009/2598/12 в частині стягнення на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 64380 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України заяву передано на розгляд судді Поповій І.А.

Розгляд заяви, призначений на 14.04.2015 р., відкладався до 17.04.2015 р.

В обґрунтування вимог заявник вказує, що рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2012 р. у справі № 5009/2598/12 з ЗДП «Радіоприлад» на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» стягнуто 3757213 грн. 22 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 58501 грн. 36 коп. основного боргу за використану реактивну електричну енергію, 47360 грн. 29 коп. річних процентів, 9205 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 64380 грн. судового збору. На примусове виконання рішення 03.10.2012 р. видано відповідні накази, за якими відкрито виконавче провадження. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2013 р. визнано такими, що не підлягають виконанню накази господарського суду Запорізької області від 03.10.2012 р. по даній справі в частині стягнення основного боргу, річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів. 07 липня 2014 р. ЗДП «Радіоприлад» отримав від ВАТ «Запоріжжяобленерго» заяву № 1 від 16.06.2014 р. про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 120257 грн. 41 коп., в тому числі зобов'язання відповідача перед позивачем, яке виникло по сплаті судового збору по справі № 5009/2598/12. Таким чином, вказує заявник, зобов'язання ЗДП «Радіоприлад» по сплаті судового збору в розмірі 64380 грн. перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» за наказом господарського суду Запорізької області від 03.10.2012 р. по справі № 5009/2598/12 є погашеними (виконаними). Заявник з посиланням на ст.. 117 ГПК України просить визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Запорізької області по справі № 5009/2598/12 про стягнення з ЗДП «Радіоприлад» на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 64380 грн. судового збору.

ВАТ «Запоріжжяобленерго» свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не сповістило. До господарського суду надійшла заява, в якій ВАТ «Запоріжжяобленерго» підтвердило, що відповідно до заяви від 16.06.2014 р. про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог було припинено зустрічні зобов'язання ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ЗДП «Радіоприлад» на загальну суму 86003,09 грн., в тому числі зобов'язання за рішенням суду по справі № 5009/2598/12 на суму 64380 грн. судового збору.

Заслухавши представника заявника, вивчивши матеріали, суд встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2012 р. у справі №5009/2598/12 задоволено позовні вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго» та стягнуто на його користь з ЗДП «Радіоприлад» 3757213 грн. 22 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 58501 грн. 36 коп. основного боргу за використану реактивну електроенергію, 47360 грн. 29 коп. річних процентів, 9205 грн. 50 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 64380 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення 03.10.2012 р. видано відповідні накази.

Постановою від 31.01.2013 р. Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 31.01.2013 р. по справі №5009/2598/12.

Звертаючись з заявою про визнання наказу по даній справі в частині стягнення 64380 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню, відповідач посилається на те, що на його адресу надійшла заява ВАТ «Запоріжжяобленерго» про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 120257 грн. 41 коп., в тому числі зобов'язання відповідача перед позивачем, яке виникло по сплаті судового збору за рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2012 р. по справі № 5009/2598/12.

Відповідно до частини четвертої статті 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Наведені заявником обставини не є підставами, з якими процесуальний закон пов'язує визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає необґрунтованою внаслідок наступного:

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Право на стягнення грошових коштів за наказом господарського суду повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.

Частинами 1, 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.

Вивчені матеріали свідчать, що вчинення правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог у даній справі відбулося після видачі судом наказу на виконання рішення від 24.09.2012 р. по справі № 5009/2598/12, відкриття виконавчого провадження та початку примусового виконання рішення. В постанові про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2013 р. державним виконавцем боржнику надано строк на добровільне виконання наказу по справі № 5009/2598/12, а саме до 07.02.2013 р.

Частиною 2 ст. 117 ГПК України передбачено право господарського суду, який видав наказ, за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково), про що зазначається в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів».

Оцінивши усі обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, по-перше, що в даному випадку виконання боржником зобов'язання по сплаті заборгованості (судового збору) шляхом зарахування зустрічних вимог не є добровільним виконанням рішення суду по даній справі в контексті приписів Закону України «Про виконавче провадження». По-друге, за приписами ст. 117 ГПК України словосполучення «обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням… з інших причин» не передбачає визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, внаслідок виконання боржником рішення на стадії примусового виконання. Наслідком припинення зобов'язання на стадії примусового виконання рішення є закінчення виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача через відсутність передбачених ст. 117 ГПК України підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 117 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про визнання наказу господарського суду по справі № 5009/2598/12 в частині стягнення 64380 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню, відхилити.

Суддя І.А. Попова