Рішення № 43762373, 09.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/55/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 Справа № 908/1396/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Левченка, 1)

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця» (83062, м.Донецьк, вул.. Артема, 68)

про стягнення 2608 грн. 63 коп. збитків

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Шевелєв В.Г., дов. № 09/38 від 01.01.2015 р.

Відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 2608 грн. 63 коп. збитків

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 908/1396/15-г, судове засідання призначене на 09.04.2015 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 09.04.2015р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування вимог вказує, що по залізничній накладній № 4573936 вантажовідправником - ПАТ «Євраз Дніпродзержинський коксохімічний завод» на адресу позивача у вагоні № 62031000 здійснена поставка коксу доменного навалом перевізником - ДП «Донецька залізниця». На шляху прямування виявлена часткова втрата спірного вантажу, про що на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 31.10.2014 р. складений комерційний акт БН 723219/728. Відповідно до інформації, викладеної у комерційному акті БН 723219/728, на підставі акту з/ф ст.. «Маріуполь-Сорт.» Дон. Залізниці № 1-179 від 31.10.2014 р. здійснювалося перевантажування вагону № 62031000 за відправкою, зазначеною на лицьовому боці акту. Вага визначна відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 22000 кг, нетто - 53000 кг. При перевантажуванні вага виявилася: брутто - 73700 кг, тара з брусу - 22000 кг, нетто - 51700 кг., що менше за документ на 1300 тн. Навантаження у вагоні :шапкоподібне». Поверхня вантажу не маркована. Над. 1 - 2 лядами ухилення до бокових дверей вагону праворуч, нижче рівня бортів на 200-300 мм. Над лядами 6 - 7 лядами ухилення до бокових дверей вагону, нижче рівня бортів на 200 - 300 мм праворуч за ходом потягу. Виїмок та заглиблень нема. Вагон прибув у технічному стані справний. Ляди, двері зачинені та справні. Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до видачі одержувачу. Позивач вважає, що відповідач як перевізник покладених на нього цивільно-правових обов'язків належним чином не виконав. Порушення відповідачем зобов'язання позивач вбачає у частковій втраті вантажу, який перевозиться, що спричинило заподіяння позивачу збитків у розмірі вартості втраченого майна та перебуває з ними у причинно-наслідковому зв'язку. Позивач з посиланням на ст. 526 ЦК України, ст. 110 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача 2608 грн. 63 коп. збитків.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив, клопотав про відкладення розгляду справи в зв'язку з неотриманням позовної заяви та доданих до неї документів та неможливості підготувати відзив. Клопотання судом відхиляється з огляду на наступне: ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. про порушення провадження по даній справі суд зобов'язував позивача направити на електронну адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів. В судовому засіданні 09.04.2015 р. позивач надав докази виконання вимог ухвали суду щодо своєчасного направлення на електронну адресу відповідача кореспонденції. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи, обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Крім того, відповідачу пропонувалось надати відзив в електронному варіанті, а явку представника забезпечити за можливості.

Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.04.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2014 року ПАТ «Євраз Дніпродзержинський КХЗ» по залізничній накладній № 45753906 зі станції Правда Придніпровської залізниці на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відвантажило у вагоні № 62031000 вантаж - кокс доменний в вологому стані. При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу 53000 кг. У накладній відображено, що вантаж маркований, маркуванням є шапка над поверхнею бортів вагону.

На станції призначення Маріуполь-Сортувальний здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складено комерційний акт № БН 723219/78 від 31.10.2014 року, відповідно до якого у вагоні № 62031000 виявилось: брутто 73700 кг, тара з брусу 22000кг, нетто 51700 кг., що менше документа на 1300 кг.

У комерційному акті № БН 723219/728 зазначено, що навантаження в вагоні «шапкоподібне», поверхня вантажу не маркована, над 1-2 люками скоси до бокових дверей вагону з правої сторони, нижче рівня бортів на 200 - 300 мм. над 6- 7 люками скоси до бокових дверей вагону, нижче рівня бортів на 200- 300 мм з правої сторони по ходу поїзда. Виїмок та заглиблень немає. Вагон прибув у технічному відношенні справним, люки, двері закриті справні. Обємна вага вантажу в документі не вказана.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом.

Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

За приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, наведене дає підстави вважати, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та розміщення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж прийнятий без зауважень, протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було.

Зауваження з боку залізниці до стану спірних вагонів та вантажу у них відсутні і на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення, при цьому відстань між станціями відправлення та призначення 418 км.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку вантажовідправника № 3487-2 від 27.10.2014 р. вартість 1 тони спірного вантажу складає 3387,84 грн. (без ПДВ).

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) у даному спірному перевезенні становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Нестача згідно комерційного акту № БН 723219/728 від 31.10.2014 року у вагоні №62031000 складає 1300 кг. Таким чином, відповідальна нестача (з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 1 % маси, зазначеної в перевізному документі) у спірному вагоні складає 530 кг.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в позовній заяві, вартість недостачі, яку позивач просить стягнути з відповідача, розрахована з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі з урахуванням того, що зданий до перевезення вантаж є мінеральним паливом, та складає 2608 грн. 63 коп. Розрахунок позовних вимог судом перевірено.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає вимоги позивача про стягнення 2608 грн. 63 коп. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт", ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко,1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у розмірі 2608 (дві тисячі шістсот вісім) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. Видати наказ.

Повне рішення складено 20 квітня 2015 року.

Суддя І.А. Попова