Ухвала суду № 43760157, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 року

справа № 811/1953/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопад 2014 року у справі №811/1953/13-а за позовом Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення – рішення від 10.01.2013 року №0000031600 на загальну суму 1094,38 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" податковим органом неправомірно, без належних на те підстав встановлено порушення позивачем приписів Закону України „Про податок на додану вартість", Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок", а також Податкового кодексу України та винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року адміністративний позов Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС №0000031600 від 10.01.2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Долинська міжрайонна державна податкова інспекція головного управління Міндоходів Кіровоградської області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перевіркою ДП "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" встановлено відсутність у позивача права на перебування у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку та суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, оскільки позивач у своїй діяльності використовує земельну ділянку, яка належить на праві постійного користування установі ІК 305/37. За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 10.12.2012 року по 18.12.2012 року посадовими особами Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якого складено акт №119/16-0/08680264 від 25.12.2012 року.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ст.15, ст.. 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 «Про місцеві податки та збори» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено комунальний податок за перевіряє мий період на загальну суму 331.50 грн., в т.ч.:

1 квартал 2010 року на суму 71.40 грн.,

2 квартал 2010 року на суму 71.40 грн.,

3 квартал 2010 року на суму 76.50 грн.,

4 квартал 2010 року на суму 112.20 грн..

На підставі висновків акту перевірки, серед інших, податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №0000031600 від 10 січня 2013 року, яким позивачу зараховано грошове зобов’язання з комунального податку за основним платежем на суму 331.5 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 762.88 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення – рішення №0000031600 від 10 січня 2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано вимоги чинного податкового законодавства щодо перебування в статусі платника фіксованого сільського господарського податку, а відтак підприємство має пільги щодо сплати комунального податку. Отже, оскаржуване податкове повідомлення – рішення носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов’язання за основним платежем з комунального податку стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження наявності у позивача власних земельних ділянок для здійснення сільськогосподарської діяльності.

За таких обставин, відповідач вважає безпідставним перебування ДП „Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 37)" у правовому статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку та на спеціальному режимі оподаткування ПДВ у перевірений податковим органом період та наголошує, що з жовтня 2009 року позивач мав бути платником комунального податку на загальних підставах.

Однак, з таким висновком податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» особи можуть бути зареєстровані як платники вказаного податку, якщо вони є, зокрема, сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

При цьому, за змістом частини другої статті 1 зазначеного Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства передбачений статтею 209 ПК України, відповідно до п. 209.1 якої резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.7 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

При цьому, відповідно до пункту 307.1 статті 307 Податкового кодексу України платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств; земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що право на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток при спеціальному сільськогосподарському режимі оподаткування та виникнення відповідних пільг щодо його плати та використання пов'язано з фактичним виробленням та обсягом виробленої сільськогосподарської продукції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ДП „Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 37)" є юридичною особою, заснованою на державній власності, та входить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань. Відповідно до Свідоцтва № 200059711. Підприємство є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області" є, зокрема, вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (01.11), вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (01.13), розведення великої рогатої худоби молочних порід (01.41), допоміжна діяльність у рослинництві (01.61), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями і харчовими оліями та жирами (46.33), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР №00002, вказана земельна ділянка надана у постійне користування установі ІК 309/37 (а.с.132-137), правонаступником якої є Устинівський виправний центр управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 37).

У відповідності до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Правонаступництвом, в розумінні чинного законодавства, є перехід майна та повного обсягу прав та обов’язків від юридичної особи, що припиняється, до юридичної особи правонаступника.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою сільськогосподарську діяльність, шляхом фактичного користування земельною ділянкою, що була надана у постійне користування установі ІК 309/37, правонаступником якої він є.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що частка сільськогосподарського товаровиробництва у позивача у перевірений період була нижчою за 75 відсотків.

Вказане свідчить на користь правомірності перебування позивача в статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку, та відсутності в нього обов’язку подання звітності та відповідно сплати комунального податку на загальних підставах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про протиправне перебування позивача у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку у перевірений період та про донарахування йому у зв'язку з цим податкового зобов'язання і штрафних санкцій з комунального податку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопад 2013 року у справі №811/1953/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко