Постанова № 43758881, 24.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року № 810/983/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І.,розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" до Київської митниці Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації,

в с т а н о в и в:

11 березня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30 вересня 2015 р. № 125000003/2014/000575/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації від 30 вересня 2015 р. № 125130013/2014/00072.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є незаконним, оскільки позивач правомірно і правильно визначив митну вартість імпортованих ним товарів (полімерів етилену у первинних формах) - 1220 Євро за тонну, тоді, як відповідач безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та незаконно застосував шостий (резервний) метод і визначив митну вартість імпортованих товарів у сумі 1386, 8 Євро за тону.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що під час здійснення митних процедур спрацювала система аналізу ризиків за напрямком митної вартості. Крім того, зазначив що подані відповідачем документи не підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності та подані не в повному обсязі. За таких обставин, вважав правомірним прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості названих товарів (т. 1 а.с. 169-192).

19 червня 2014 р. представниками сторін були надані суду клопотання, у яких вони просили розглянути справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін та відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

1 січня 2013 р. між позивачем та компанією "SABIC SALES EUROPE B.V." укладено зовнішньоекономічний контракт № SABIC-PM/6213, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку поліетилену, поліпропилену, поліестеру або інші пластики. При цьому умовами даного договору визначено, що кожна поставка або серія поставок здійснюватиметься на підставі додаткової угоди. Так, у додаткових угодах визначається найменування, артикул, асортимент, кількість товарів, ціна товарів за одиницю, загальна вартість замовлених товарів, терміни та умови поставки і оплати товарів, а також інші необхідні умови (т. 1 а.с. 66-77).

На виконання умов названого контракту позивач неодноразово ввозив на територію України товари (полімери етилену у первинних формах).

29 вересня 2014 р., під час чергового ввезення позивачем на митну територію України товарів - полімерів етилену у первинних формах:1: марка LDPE SABIC 2100TN00, не лінійний у гранулах питомою густиною 0,920-0,923 г/см3 кількість 110 000 кг. та з метою їх митного оформлення, було подано до відповідача вантажно-митну декларацію 125130013/2014/414947 та зазначені в графі 44 цієї декларації інші документи (т. 1 а.с. 47-48).

У цей же день, відповідачем, з метою перевірки вартості імпортованих товарів, було витребувано від позивача додаткові документи, перелік яких наведено у протоколі обробки електронного документу (т. 2 а.с. 3).

У відповідь на запит відповідача, позивач повідомив, що додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: транспортні (перевізні) документи, що підтверджують вартість перевезення, декларація країни походження, виписка з бухгалтерської документації (підтвердження оплати товару), лист від виробника про те, що компанія SABIC SALES EUROPE В. V. не використовує прайс-листи, висновок експерта № ГО-4327 від 22 вересня 2014 р. були заявлені у графі 44 митної декларації. Страхування не здійснювалось. Інші документи на даний момент надати не має можливості, зобов'язуються переслати додатково по мірі їх отримання. Просимо надати рішення про коригування митної вартості.

Після цього, 30 вересня 2014 р. відповідачем було прийнято рішення № 125000003/2014/000575/2, яким визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за шостим (резервним методом) в сумі 1386, 8 Євро за тону та оформлено картку відмови у митному оформленні № 125130013/2014/00072 (т. 1 а.с. 200-201, 202-203 відповідно).

Не погоджуючись із названими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України (далі - МК України), Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію (далі - Положення), Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (далі - Порядок), Інструкціїю про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 338/3631 (далі - Інструкція), статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (далі - ст. VII ГАТТ).

Відповідно до вимог ст. 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з вимогами ст. 42 МК України митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Як убачається зі ст. 45 МК України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до вимог ст. 54 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Згідно з вимогами ст. 70 МК України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (ст. 72 МК України).

Як убачається зі ст. 81 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, визначається Кабінетом Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами -юридичними чи фізичними особами, які в силу частини другої ст. 88 МК України зобов'язані здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів ст. 259 МК України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Як убачається ч. 1 ст. 260 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 260 МК України).

Відповідно до вимог ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Митний орган, що проводить митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом їх митної вартості, у тому числі правильністю й можливістю застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, повнотою (комплектністю) поданих декларантом документів (обов'язкових і додаткових) та їх відповідністю встановленим вимогам.

Як убачається зі ст. 265 МК України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товарів.

Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачено або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином коригувати заявлену митну вартість товарів.

Як убачається з ч. 1 ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюються за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних ) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до вимог ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як убачається ч. 7 ст. 267 МК України, передбачено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 272 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. ст. 268 і 269 МК України, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271 (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості), або обчислена відповідно до вимог ст. 272 (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Дана правова позиція викладена також в постанові Верховного суду України від 21 березня 2012 р. № 21-15а12.

Відповідно до вимог п. 14 Порядку якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно з вимогами п. 5 Порядку для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).

Відповідно до вимог п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як убачається з п. 9 Порядку, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Відповідно до вимог п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Згідно з вимогами п. 13 Порядку передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у п. 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Як убачається з п. 14 Порядку у разі, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно з вимогами п. 2 цього Положення ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Наявні матеріали справи свідчать, про таке.

Як вже зазначалося, 1 січня 2013 р. між позивачем та компанією "SABIC SALES EUROPE B.V." укладено зовнішньоекономічний контракт № SABIC-PM/6213, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку Поліетилену, Поліпропилену, Поліестеру або інші пластики. При цьому умовами даного договору визначено, що кожна поставка або серія поставок здійснюватиметься на підставі додаткової угоди. В додаткових угодах визначається найменування, артикул, асортимент, кількість товарів, ціна товарів за одиницю, загальна вартість замовлених товарів, терміни та умови поставки і оплати товарів, а також інші необхідні умови (т. 1 а.с. 66-77).

На виконання умов названого контракту позивач неодноразово ввозив на територію України товари (полімери етилену у первинних формах).

29 вересня 2014 р., під час чергового ввезення позивачем на митну територію України товарів - полімерів етилену у первинних формах:1: марка LDPE SABIC 2100TN00, не лінійний у гранулах питомою густиною 0,920-0,923 г/см3 кількість 110 000 кг та з метою їх митного оформлення, було подано до відповідача вантажно-митну декларацію 125130013/2014/414947 та зазначені в графі 44 цієї декларації інші документи.

Так, відповідачем було проведено перевірку числових значень заявленого декларантом рівня митної вартості товару, наявності в поданих декларантом документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за імпортовані товари та встановлено, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності, а саме:

- відповідно до п. 2.2 статті 2 контракту від 1 січня 2013 р. № SABIC-PM/6213 кожна поставка чи серія поставок буде здійснюватися на підставі Додаткових угод. До митного оформлення було подано Додаткову Угоду № 9 від 3 вересня 2014 р. При цьому, п. 6.3 ст. 6 зазначеного контракту встановлено, що у комерційному рахунку (інвойсі) має обов'язково міститися посилання на номер та дату контракту, а також на номер та дату Додаткового угоди. Так, надані до митного оформлення проформа-інвойс від 3 вересня 2014 р. №1846059182 та інвойси від 26 вересня 2014 р. № № 1849026546, 1846060553, 1846060548, 1846060541, 1846060538 та 1846060537 не містять посилання на Додаткову угоду, а відтак вони не відповідають умовам контракту та не дають змогу ідентифікувати вказану поставку товару з тією, що має відбуватися за Додатковою угодою № 9 (т. 1 а.с. 66-93, 116-120).

- умовами поставки FCA згідно ІНКОТЕРМС - 2000 передбачено, що обов'язок щодо укладання договору перевезення та всі витрати на таке перевезення покладаються на покупця товару, тобто позивача. Так, для підтвердження вартості витрат на транспортне перевезення позивачем до відповідача подано договір про транспортні перевезення і екмедирування вантажів автомобільним транспортом від 2 липня 2014 р. № 02714 укладений позивачем з ТОВ «АВЕРСТРАНС» та довідку про транспортно-експедиторські витрати, яка не є первинним документом, що посвідчує господарську операцію з перевезення.

Згідно, п. 4.1 названого договору плата за послуги транспортування на кожне перевезення фіксується в заявці. Для виконання послуг замовник перераховує експедитору суму, що вказана у заявці.

Відповідно до п. 4.3 договору дана сума включає в себе вартість послуг по перевезенню чи вартість послуг експедирування, якщо таке має місце, розмір яких зазначається у двосторонньому акті. Оплата проводиться після здійсненя перевезення. Підставою для оплати є рахунок-фактура, копія CMR та акт виконаних робіт.

Однак жодного з зазначених документів позивачем до відповідача подано не було (т. 1 а.с. 112, 218-220).

- керуючись умовами оплати, визначеними у Додатковій угоді від 3 вересня 2014 р. № 9, позивач мав здійснити 100% передоплату товару через 10 календарних днів після підписання Додаткової угоди. Так, Додаткову угоду підписано 3 вересня 2014 р., передоплата мала бути здійснена у повному обсязі на суму 402 600 Євро до 14 вересня 2014 р., тобто до подання товару до митного оформлення. При цьому, п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що до митного оформлення обов'язково подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Проте,позивачем до митного оформлення подано лише платіжне доручення від 10 вересня 2014 № 327, що підтверджує оплату лише частини товару в сумі 241 560 Євро, хоча мала вже бути сплачена вся сума у розмірі 402 600 Євро (т. 1 а.с. 204).

- до митного оформлення подано лист виробника від 15 вересня 2014 р. стосовно встановлених цін для позивача, який не знаходить свого відображення в умовах контракту, адже ним не передбачено жодних знижок для позивача. Крім того, вказаний лист підтверджує, що визначена декларантом митна вартість не відповідає терміну "дійсної вартості", наведеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р., згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, під яким розуміється ціна, за якою такий або налогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції (т. 1 а.с. 221).

- умовами поставки FСА згідно ІНКОТЕРМС-2000 передбачено, що у разі страхування товару, всі витрати по такому договору покладаються на покупця, яким у спірному випадку є позивач. Однак, позивачем до митного оформлення не надано жодного документу, що містив би відомості про страхування та його вартість.

- подані до митного оформлення декларації країни-відправлення не містили інформації щодо повного обсягу партії товару, що подавалась до спірного митного оформлення. Так, у графі 44 ВМД зазначено наступні декларації країни-відправлення, які подано до митного оформлення від 26 вересня 2014 р. № № MRN14NL18809В2074Е6F0, MRN14NL1880B32FADCCE8, MRN14NL18825A23CD79D5 вага брутто кожної - 22 594.0 Отже, всього за вищевказаними деклараціями здійснено експорт 67 782 кг, в той час як у спірній ВМД вага брутто вантажу складає 112 970 кг. Крім того, копії митних декларацій країни-відправлення надано без урахування вимог ст. 254 МК України, що унеможливлює здійснення перевірки всіх відомостей, які у ній містяться із відомостями, що містяться у товаросупровідних документах (т. 1 а.с. 94, 96, 99).

Крім того, відповідачем з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж рівень митної вартості, який було заявлено позивачем згідно поданої митної декларації (т. 2 а.с. 4-8).

29 вересня 2014 р. відповідачем, з метою перевірки вартості імпортованих товарів, було витребувано від позивача додаткові документи, перелік яких наведено у протоколі обробки електронного документу (т. 2 а.с. 3).

У відповідь на запит відповідача, позивач повідомив, що додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: транспортні (перевізні) документи, що підтверджують вартість перевезення, декларація країни походження, виписка з бухгалтерської документації (підтвердження оплати товару), лист від виробника про те, що компанія SABIC SALES EUROPE В. V. не використовує прайс-листи, висновок експерта № ГО-4327 від 22 вересня 2014 р. були заявлені у графі 44 митної декларації. Страхування не здійснювалось. Інші документи на даний момент надати не має можливості, зобов'язуються переслати додатково по мірі їх отримання. Просимо надати рішення про коригування митної вартості.

Після цього, 30 вересня 2014 р. відповідачем було прийнято рішення № 125000003/2014/000575/2, яким визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за шостим (резервним методом) в сумі 1386, 8 Євро за тону та оформлено картку відмови у митному оформленні № 125130013/2014/00072 (т. 1 а.с. 200-201, 202-203 відповідно).

У тексті вказаного рішення зазначено, що метод за ціною договору не застосовується, тому що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовувались у зв'язку з невиконанням вимог статей 59, 60 Митного кодексу України. Методи віднімання та додавання згідно із ст. 62 та 63 Митного кодексу України не застосовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами.

При цьому відповідач зазначив, що за умови подачі до митного органу додаткових документів, а саме прайс-листа виробника, виписки з бухгалтерських та банківських документів, висновок експертної організації щодо вартості товарів, заявлена у митній декларації митна вартість може бути підтверджена відповідачем.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Вказана позиція випливає також із постанови Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 р. у справі № 21-270а13 за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, де судом наголошено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості; наявність у єдиній автоматизованій системі інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Також у постанові від 10 квітня 2012 р. у справі № 21-52а12 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Грета" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, Верховний Суд України дійшов висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач додаткових документів у ході процедури проведення консультацій не надавав.

З аналізу наведеного суд приходить висновку, що за умов ненадання позивачем належних документів на підтвердження митної вартості товару, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, наявності у митного органу при визначенні митної вартості товару інформації щодо рівня митної вартості ідентичних товарів, основний метод визначення митної вартості товарів правомірно не був застосований відповідачем.

Між тим, суд бере до уваги, що позивач скористався правом, наданим п. 7 ст. 55 Митного Кодексу України та звернувся до митного органу із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання і самостійно подав до митного оформлення товар з урахуванням коригувань відповідача. При цьому, у наданий Законом строк для подачі документів для підтвердження заявленої митної вартості, доказів, що спростовують недоліки, виявлені відповідачем, позивачем надано не було.

У той же час, суд звертає увагу на те, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Крім того, суд погоджується із доводами відповідача про неможливість застосування у спірних відносинах інших методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не подано необхідних для цього документів, а митницею надано переконливі пояснення щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості та щодо вжиття заходів з отримання необхідної інформації і документів від позивача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність дій митного органу по витребуванню додаткових документів та правильність визначення митної вартості за резервним методом. У зв'язку із цим вимоги про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/000575/2 є законним та обгрунтованим, а отже картку відмови № 125130013/2014/00072. ним було винесено правомірно.

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги подані позивачем докази (т. 1 а.с. 4-149), оскільки вони жодним чином не спростовують доводів відповідача.

Враховуючи те, що наведені позивачем твердження та подані докази не спростовують доводів відповідача, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів понесених ним зазначених судових витрат, в даній адміністративній справі такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Проте, підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19.09.2013 №590-VІІ ), згідно з яким під час подання адміністративного позову майнового характеру позивачем сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 182 грн 70 коп., а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, то з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору (1827 грн 00 коп. - 182 грн 70 коп.) 1644 грн 30 коп.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 54, кв. 43, код ЄДРПОУ 31477264) до Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644 (тисячу шістсот сорок чотири) грн 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.