Ухвала суду № 4375750, 30.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 року № 22а-12331/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Обрізко І.М., Ліщинського А.М.

при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 31.07.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросмак» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень рішень,

 ВСТАНОВИЛА:

В червні 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросмак» звернулось до господарського суду Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 26.05.2008 року № 0001352300/0/12315 та № 0001362300/0/12316.

Постановою господарського суду Львівської області від 31.07.2008 року у справі № 28/171А задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросмак» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 26.05.2008 року № 0001352300/0/12315 та № 0001362300/0/12316, крім того стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова.

У поданій апеляційній скарзі відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова просить зазначену постанову скасувати, та прийняти нову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросмак» в позовних вимогах, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги за апеляційною скаргою відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова обґрунтовують тим, що акт здачі приймання послуг за контрактами з ТзОВ «АККО Інтернешнл» по розміщенню продукції на виставках «INPRODMASH & UPAKOVKA» не відповідають вимогам первинних документів до перевірки підприємством не представлено жодних деталізованих звітів, немає звітного докладу по даних послугах, а також методичних параметрів, технології збору даних для проведення досліджень, які б містили інформаційний механізм та формат кінцевих результатів досліджень. Тому в актах відсутнє документальне підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Крім того, апелянт вважає, що валові витрати з вартості транспортних послуг наданих фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки підприємством не надано до перевірки ліцензії Кольцова П.В. на надання транспортних послуг. Крім того, вважає що згідно п. п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь - які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто право платника податків на віднесення до складу валових витрат Законом прямо ставиться в залежність від того, чи є в наявності первинний документ, який відображає факт здійснення певної господарської діяльності операції. Також вважає, що прийому передачі виконаних робіт, будучи первинним документом та підставою формування валових у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, повинен містити відомості про дії та події, оформлені цим документом. Про це прямо вказує п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», згідно якої - "первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимір) господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, апелянт покликається на п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" де встановлено, що до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Безперечним, що норми статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - п. п. 5.2.1 та п. п. 5.3.9 п.5.3 кореспондують при визначеній правил формування валових витрат платника податку. Виходячи із вказаних норм Закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, первинний документ, в даному випадку акт приймання-передачі робіт, повинен містити інформацію про те, за яку конкретно послуги перераховано кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги пов'язані з господарською діяльністю замовника. Натомість, в актах приймання - передачі відсутнє документальне підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, оскільки такі не містять доказів фактичного використання наданих виставкових площ, демонстрації продукції позивача. Також апелянт покликається, на ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензуванню підлягає діяльність з падання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт». Валові витрати в даному випадку позивачем сформовано з вартості транспортних послуг наданих фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки підприємством не надано до перевірки ліцензії Кольцова П.В на надання транспортних послуг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросмак" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами перевірки було складено Акт перевірки від 15.05.2008 року №860/86/23-0/32327186 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення п. 5.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року Хе 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 33 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року (із змінами та доповненнями), шляхом заниження податкових зобов'язань із податку на прибуток підприємства за перевірений період на загальну суму 22667,90 грн.; п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість)) від 03.04.97 року (із наступними змінами та доповненнями) шляхом завищення податкового кредиту із податку на додану вартість в сумі 13797,63 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 26.05.2008 року:

· №0001352300/0/12315, яким ТзОВ „Агросмак" визначено податкове зобов'язання

· за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 20536,60 грн. - основного платежу та

· штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8884,90 грн., усього 29421,50 грн.;

· №0001362300/0/12316, яким ТзОВ „Агросмак" визначено податкове зобов'язання

· за платежем податок на додану вартість у сумі 13797,63 грн. - основного платежу та

· штрафні(фінансові) санкції в сумі 6898,82 грн., усього 20696,45 грн.

·

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема п. 3.1.2 Акту перевірки «Валові витрати» зазначено, що позивачем були завищені валові витрати шляхом неправомірного включення до їх складу вартості витрат на участь у виставках на загальну суму 68988,15 грн., із посиланням на п. 5.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та твердженнями про те, що до перевірки не були представлені документи, які б підтверджували фактичне надання послуг та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача, а саме - «деталізованих звітів, звітного докладу по наданих послугах, а також методичних параметрів, технології збору даних для проведених досліджень, які б містили інформаційний механізм та формат кінцевих результатів досліджень». Також зазначено, що в актах виконаних робіт «відсутнє документальне підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не виконані основні завдання і функції проведення виставки і понесені витрати не принесли економічної ефективності для підприємства та його господарської діяльності, а тому ці акти виконаних робіт не можуть слугувати підставою для включення їх до складу валових витрат відповідних періодів».

Також в п. 3.1.2 Акту перевірки зазначено, що позивачем були завищені валові витрати на загальну суму 16161,80 грн. шляхом неправомірного включення до їх складу вартості послуг з перевезення вантажів власним автотранспортом фізичною особою Кольцовим П.В. внаслідок ненадання до перевірки позивачем дозвільних документів на перевезення та ліцензії на право здійснення перевезення вантажу із посиланнями на порушення п. 33 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за яким ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт». Позивачем було подано відповідачу письмове заперечення, де зазначалось, що згідно даних бухгалтерського обліку сума витрат позивача на перевезення вантажів становить лише 13158,75 грн., що було враховано відповідачем.

Одночасно в п. 3.1.5 Акту перевірки під назвою «Податок на додану вартість» зазначено, що позивачем була зайво включена до податкового кредиту сума ПДВ в загальному розмірі 13797,63 грн. із вартості витрат на участь у виставках із посиланнями на п. п 7.4.1 ,п. п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 5.1, п. п 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу ( далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: сума будь-яких витрат, сплачених, (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Також Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вживає словосполучення «з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.8», а тому лише у разі, якщо у п. 5.3 - 5.8 цього Закону міститься певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, то таке включення є неправомірним. Враховуючи вищенаведене, в п. 5.3 - 5.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено жодних обмежень, щодо віднесення до складу валових витрат вартості витрат на участь у виставках та вартості перевезень вантажів, а п. 5.11 ст. 5 цього Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Також, відповідно до ст. 11 Закону України «Правила ведення податкового обліку» не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би необхідні для включення до складу валових витрат. Отже із вищенаведеного вбачається, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» ні Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язують право платника податку на виникнення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із доказуванням платниками цих податків зв'язку здійснених ними витрат із веденням господарської діяльності, тобто із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тому єдиною підставою для включення вартості будь-яких робіт (послуг) до валових витрат є наявність, документа який би засвідчував факт оплати чи отримання платником податку результатів робіт (послуг), а для правомірності включення до податкового кредиту із ПДВ є достатньо факту наявності податкових накладних.

 Крім того, згідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах. Суб'єкти господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Отже враховуючи вищенаведене вбачається, що на фізичних осіб, які не зареєстровані як суб'єкти господарювання ( в даному випадку із Кольцовим П.В.) взагалі не поширюється дія Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а тому вимоги відповідача щодо надання ліцензійних документів є безпідставними.

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції вважає неправомірним визначення податковим органом податкових зобов'язань ТзОВ «Агросмак» з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств на підставі висновків проведеної перевірки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Отже, судом першої виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду при встановлені обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

  УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 31.07.2008 року у справі № 28/171А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В.Ніколін

Судді І. М .Обрізко

А.М.Ліщинський

.