Ухвала суду № 4375740, 30.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 року № 22а-12095/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Обрізка І.М.,Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Закарпатської області від 18.06.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень Ужгородської МДПІ від 10.08.2007 року № 336/23-0/22101670/10810 та № 338/23-0/22101670/10812,

 ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «СІО-К» звернулось до господарського суду Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень Ужгородської МДПІ від 10.08.2007 року № 336/23-0/22101670/10810 та № 338/23-0/22101670/10812. В обґрунтування позовних вимог в уточненому позові посилається, що

є неправомірним застосування податковим органом при визначенні звичайної ціни приписів п. п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку

підприємств", оскільки дана норма застосовується лише у випадку, якщо звичайна

ціна не може бути визначена з використанням п. п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 даного Закону та

в акті не зазначено підстав неможливості визначення звичайної ціни у відповідності

до даної норми (п. п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону). Крім того, наведена податковим

органом у акті перевірки методика визначення звичайної ціни проведена без

належного документального підтвердження, зокрема первинними документами. За вищенаведених обставин, вважають неправомірним визначення товариству податкового зобов'язання по податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2007 року №338/23-0/22101670/10812 та відповідно неправомірним застосування штрафної санкції. Крім того, вважає безпідставним висновок податкового органу щодо виключення з бюджетного відшкодування товариства сум ПДВ, сплачених за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах та які також вважаються отриманими товариством від продавців у періоді їх виписки, оскільки висновок податкового органу ґрунтується на тому, що відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягають суми від"ємного значення по ПДВ, які сплачено за податковими накладними отриманими у попередньому податковому періоді. Також позивач зазначає, що податкові накладні включені товариством в реєстр отриманих податкових накладних, саме у періоді їх отримання від постачальників (продавців) та дата їх отримання не співпадала з датою їх виписки. Про факт їх отримання у іншому звітному періоді, ніж період їх виписки, засвідчує обставина оплати товариством відповідних сум постачальникам (продавцям) за такими податковими накладними (в тому числі і зазначених у них сум ПДВ) саме у тих податкових періодах, у яких товариством віднесено по таким податковим накладним до податкового кредиту відповідного звітного періоду сплачені постачальникам (продавцям) суми ПДВ, а тому відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість" товариство мало право на включення до бюджетного відшкодування відповідного звітного періоду, при наявності від"ємного значення по ПДВ, сплачені суми у попередньому податковому періоді, саме за такими податковими накладними. За вищенаведених обставин, вважають неправомірним зменшення товариству бюджетного відшкодування за спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 та відповідно неправомірним застосування штрафної санкції.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 18.06.2008 року частково задоволено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, а саме скасоване повністю податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 28.12.2007 року №336/23-0/22101670/10810 про зменшення ТзОВ «СІО-К» суми 64 969, 16 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 15 070, 26 грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому, частково скасовано повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 28.12.2007 року в частині визначення ТзОВ «СІО-К» загальної суми 387 339, 02 грн. податкового зобов'язання по податку на прибуток (в тому числі сума 280 448,12 грн. по основному платежу та сума 106 890, 90 грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції), в іншій частині уточнених позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція.

У поданій апеляційній скарзі відповідач - Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція просить зазначену постанову скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги за апеляційною скаргою відповідач - Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція обґрунтовують тим, що податковим органом при визначенні звичайної ціни було застосовано приписи п. п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки на момент проведення перевірки була відсутня інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Також, за результатами визначення у відповідності до вимог п. п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" звичайної ціни на продукцію - пиломатеріали, які реалізовувалась товариством на експорт, було встановлено, що така продукція була реалізована за цінами, які є нижчими за собівартість продукції та відповідно не відповідали рівню звичайних цін, що і призвело до заниження товариством його валових доходів. Тому вважають, що є правомірним визначення товариству відповідної суми податкового зобов"язання по податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням та відповідно застосування штрафної санкції по цій позиції. Крім того, товариством в порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість" безпідставно включено до бюджетного відшкодування у відповідному звітному періоді суми ПДВ, сплачені за податковими накладними отриманими у попередніх періодах, раніших ніж попередній період, у якому виникало у товариства від"ємне значення по ПДВ. Тому вважають, що є правомірним виключення товариству з бюджетного відшкодування відповідної суми за спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вимогами вищезазначеного Закону передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми від"ємного значення в частині сум фактично сплачених у попередньому податковому періоді за отриманими податковими накладними у такому попередньому податковому періоді та відповідно правомірним застосування штрафної санкції від суми фактично відшкодованої на момент проведення перевірки. З огляду на вищезазначені обставини, відповідач та його представники вважають, що є правомірним зменшення ТОВ "СІО-К" суми 64969,16 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 15070,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 та відповідно є правомірним визначення ТОВ "СІО-К" загальної суми 388691,90 грн. податкового зобов'язання по податку на прибуток (в тому числі сума 281291 грн. по основному платежу та сума 107400,90 грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2007р. №338/23-0/22101670/10812.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Актом від 30.07.2007р. за №77/23-0/22101670 „Про результати планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СІО-К" код ЄДРПОУ 22101670 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2006 по 31.03.2007 року податковим органом встановлено порушення ТОВ "СІО-К", зокрема:

1. п. п. 5.3.1 та п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у включенні товариством до валових витрат товариства - витрат на відрядження, які не пов'язані з веденням господарської діяльності та включення до валових витрат - витрат по авансових звітах, які не підтверджені первинними документами;

2. п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у реалізації товариством продукції - пиломатеріалів на експорт за цінами, що не відповідали рівню звичайних цін;

3. п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що полягало в завищенні товариством бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 64969,16грн. за рахунок включення товариством до бюджетного відшкодування у відповідних звітних періодах загальної суми 64969,16 грн. ПДВ, сплаченої за податковими накладними отриманими у попередніх періодах, раніших ніж попередній період, у якому виникало у товариства від"ємне значення по ПДВ.

За результатами розгляду матеріалів даного акту перевірки за вищезазначені порушення, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2007 року № 336/23-0/22101670/10810 про зменшення ТОВ "СІО-К"

суми 64969,14 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 18251,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому, від 10.08.2007р. № 338/23-0/22101670/10812 про визначення ТОВ "СІО-К" загальної суми 388916,90 грн. податкового зобов'язання по податку на прибуток (в тому числі сума 291291 грн. по основному платежу та сума

107625,90 грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції"). Не погоджуючись із висновками органу державної податкової служби, наведеними в акті перевірки, ТОВ "СІО-К" вищенаведені податкові повідомлення-рішення оскаржувалось в апеляційному порядку. ДПА у Закарпатській області рішенням від 21.12.2007р. №2489/10/25-055,

прийнятим за результатами розгляду скарги платника податку було частково

скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.08.2007 року № 336/23 0/22101670/10810 та №338/23-0/22101670/10812, в результаті чого Ужгородською МДПІ було прийнято нові податкові повідомлення - рішення від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 про зменшення ТОВ "СІО-К" суми 64969,16 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 15070,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому та № 338/23-0/22101670/10812 про визначення ТОВ "СІО-К" загальної суми 388691,90 грн. податкового зобов'язання по податку на прибуток (в тому числі сума 281291 грн. по основному платежу та сума 107400,90 грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції), які і є предметом судового оскарження по даній справі на підставі письмового уточнення позовних вимог представником позивача за листом від 25.04.2008 року.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Отже, з аналізу вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що для виникнення у позивача права на податковий кредит з ПДВ, достатньою та єдиною необхідною підставою є податкова накладна, а датою виникнення права платника податку на такий податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "СЮ-К" було включено до реєстру отриманих податкових накладних, податкові накладні отримані від постачальників (продавців) фактично у періоді їх отримання (дата їх отримання не співпадала з датою їх виписки) та відповідно у періоді фактичної їх оплати, що підтверджено долученими до матеріалів справи представником позивача на підставі листа від 18.06.2008р. засвідченими копіями з платіжних документів позивача про сплату на користь постачальників (продавців) зазначених сум в таких податкових накладних, з окремим виділенням по ним сум ПДВ (а.с. 127-172 Т2) та відповідно у даних звітних періодах було включено до податкового кредиту суми ПДВ за такими податковими накладними.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, колегія суддів погоджується з висновками суди першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту у спірних періодах.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регулюються п. п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону.

Згідно з п. п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7 Закону, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій утримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається

до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи те, що товариством правомірно формувалось згідно вищезазначених податкових декларацій з ПДВ від'ємне значення по ПДВ, яке було розраховано відповідно до норм п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" у податкових періодах - грудень 2005р., січень - травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р., що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, суд не вбачає наявність у податкового органу підстав для зменшення позивачу суми 64969,16грн. бюджетного відшкодування по ПДВ, сплаченої за вищезазначеними податковими накладними у періоді, що передував звітному податковому періоду, у якому було заявлено вищезазначені суми до бюджетного відшкодування, у зв"язку з наявністю від"ємного значення по ПДВ у попередніх податкових періодах (грудень 2005р., січень - травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р.), які передували відповідним звітним податковим періодам - січень - червень, серпень-грудень 2006р., січень - березень 2007р., позаяк вона (сума 64969,16грн.) у повному обсязі була сплачена товариством саме у вищезазначених податкових періодах (грудень 2005р., січень - травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р.) постачальникам товарів (робіт, послуг) по податкових накладних отриманих від останніх, як було зазначено вище, у грудні 2005р., січні - травні, липні-грудні 2006р., січні-лютому 2007р., що підтверджено також даними з реєстру отриманих податкових накладних (дата їх отримання не співпадала з датою їх виписки). Враховуючи ту обставину, що згідно з п. п. 7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7 Закону, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій утримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), та, як було зазначено вище, загальна сума 64969,16грн. ПДВ товариством була сплачена саме у попередніх податкових періодах (грудень 2005р., січень - травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р.), які передували звітним податковим періодам (січень - червень, серпень-грудень 2006р., січень - березень 2007р.), у яких товариством і було відображено вказану суму як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальних сумах бюджетного відшкодування у таких звітних податкових періодах.

Отже, є правомірним відображення товариством загальної суми 64969,16грн. ПДВ, як наявного бюджетного відшкодування у звітних податкових періодах січень - червень, серпень-грудень 2006р., січень - березень 2007р.

Відповідно до вимог п. п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ "СІО-К" було включено у валові витрати товариства у 4 кв. 2006р. загальну суму 3079 грн. на підставі авансового звіту Лендєл Л.П. за №502 від 05.12.2006р. на суму 941,50 грн. та авансового звіту Бранді Франко за № 503 від 05.12,2006р. на суму 2137,50 грн. Разом з тим, товариством не надано документальні докази, у підтвердження вищезазначеної обставини того, що відрядження вищезазначених осіб було пов"язано саме з господарською діяльністю товариства, в зв"язку з чим товариство не мало права включати загальну суму 3079 грн. до валових витрат товариства у 4кв. 2006р.

Відповідно до вимог п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 1.20.1 та п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Слід зазначити про те, що у тому випадку, коли податковим органом було б доведено те, що ціна реалізації пиломатеріалів не відповідає рівню звичайних цін, то податковий орган повинен був керуватися порядком визначення звичайної ціни, передбаченим п. п. 1.20.2 п. 1.20 ст. вищезазначеного Закону, а керувався порядком, передбаченим п. п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 даного Закону, хоча дана норма Закону застосовується лише тоді, коли звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, зокрема п. п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону. Податковим органом в акті перевірки, при наявності та дотримані вищезазначених умов, жодним чином не наведено підстав щодо неможливості застосування порядку визначення звичайної ціни, передбаченого вимогами п. п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону, а в матеріалах справи відсутні документальні докази про неможливість податковим органом отримання від відповідних органів, зокрема органів статистики інформації щодо звичайних цін на ідентичні (однорідні) товари у співставних умовах на підставі укладених на момент продажу таких договорів тощо.

Разом з тим, як було зазначено вище, податковим органом не було враховано вищезазначену відповідь товариства про підтвердження рівня звичайних цін рівню справедливих ринкових цін. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом звичайна ціна була визначена за методом „витрати плюс".

Як було зазначено вище, даний метод визначення звичайної ціни у відповідності до вимог п. п. 1.20.9 п. 1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону може бути застосований лише до платників податку, визначеними як природні монополісти відповідно до Закону. Таким природним монополістом - ТОВ „СІО-К" не являється, а зворотного податковим органом не доведено.

Ціна реалізації у 2006р. половника букового обрізного складала 1348,07 грн. та половника дубового обрізного - 2732,46 грн. та відповідно у 2007р. ціна половника букового обрізного складала 1614,94 грн. та половника дубового обрізного -2787,61 грн., про що зазначено в таблиці 1 на стор. 16-17 акту, перевірки (а.с.23-24 Т.1) та відповідно є вищою за її фактичну собівартість, яка зазначена вище. Разом з тим, в акті перевірки зазначено про те, що товариством реалізовувалась продукція за цінами, що були нижчими за фактичну собівартість, що є помилковим, з огляду на вищевикладене, а тому не може вважатися таким, що ціна реалізації товариством вищезазначеної продукції пиломатеріалів у вищенаведених періодах не є звичайною ціною та яка не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції вважає неправомірним визначення податковим органом податкових зобов'язань ТзОВ «СІО-К» з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств на підставі висновків проведеної перевірки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Отже, судом першої виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду при встановлені обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

  УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 18.06.2008 року у справі № 14/65 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В.Ніколін

Судді І.М..Обрізко

А.М.Ліщинський

.