Ухвала суду № 43755729, 21.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1210/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко В. А.Номер провадження 11-кп/788/213/15 Суддя-доповідач - Литовченко Н. О. Категорія - Грабіж

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Борсая В. М., Яременка Г. М.,

з участю секретаря судового засідання - Козупиці М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014200090000332, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, заступника прокурора Сумської області Маслюка С.В. на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 03 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Петропавлівськ-Камчатський РФ, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1, раніше судимого:

-10.06.1992р. Лебединським райсудом за ч.3 ст.17 ч.3 ст.81, ч.3 ст.81 КК України (в ред. 1960р.) до 5 років позбавлення волі;

-27.09.1996р. Лебединським райсудом за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ч.3 ст.141, ч.2 ст.143, ст.42 КК України (в ред. 1960р.) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-06.11.2000р. Лебединським райсудом за ч.2 ст.141 КК України (в ред. 1960р.) до 3р. позбавлення волі з конфіскацією майна;

-05.06.2002р. Червоногвардійським райсудом м. Макіївки за ст.ст.391, 71 КК України до 1р. 4м. позбавлення волі;

-10.11.2004р. Лебединським райсудом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.188, ч.1 ст.263, ч.2 ст.190, ч.2 ст.307, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-25.06.2009р. Лебединським райсудом за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1р. 1м. позбавлення волі;

- 02.10.2009р. Ямпільским райсудом за ст.395, ч.4, ст.70 КК України до 1р. 1м. позбавлення волі;

-04.10.2010р. Лебединським райсудом за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.263, ч.2 ст.186, ч.2 ст.309, ч.ч.1,2,4 ст.70 КК України до 4р. позбавлення волі;

-11.06.2014р. Лебединським райсудом за ч.1 ст.263, ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 КК України до 1р. 1м. позбавлення волі;

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора - Паливоди Л.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги від обвинуваченого ОСОБА_3, заступника прокурора Сумської області Маслюка С.В. на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 03 лютого 2015 року, в яких обвинувачений ОСОБА_3 просить скасувати вирок в частині стягнення з нього витрат за проведення експертизи в сумі 343грн.98коп.

Прокурор просить вирок суду відносно обвинуваченого скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком від 11.06.2014р., більш суворим, визначити 1 рік 3 місяці позбавлення волі. За ч.2 ст.186 КК України призначити 4 роки позбавлення волі. До вказаного покарання частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком у виді 1 місяця позбавлення волі і остаточно до відбування визначити 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці, на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком від 11.06.2014р., більш суворим, визначено 1 рік 3 місяці позбавлення волі;

- за ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за ч.2 ст.186 КК України частково приєднано покарання, визначене за сукупністю злочинів, вчинених до попереднього вироку, передбачених ч.2 ст.190 КК України та призначене попереднім вироком від 11.06.2014р. за ч.1 ст.263 КК України у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточно визначено йому до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз в сумі 343,98грн.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що не погоджується зі стягненням з нього витрат за проведення експертиз, оскільки в їх проведенні не було потреби, так як речові докази, оцінку яких проводили, не представляли значної цінності.

Прокурор в апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.65 КК України та призначив обвинуваченому покарання, яке явно не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Так, суд був необ'єктивним в оцінці особи ОСОБА_3, який раніше дев'ять разів притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за корисливі злочини та не став на шлях виправлення, безпідставно врахував як пом'якшуючі обставини відсутність тяжких наслідків та відшкодування збитків. Крім того, на думку апелянта, суд, не допитавши потерпілих по епізодам заволодіння майном 10 та 20 травня 2014 року, припустився суперечностей у визначенні способу заволодіння, кваліфікувавши їх за ст.190 КК України.

Обвинувачений подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначив про свою згоду з визначеним йому судом першої інстанції покаранням та в цій частині просив вирок суду залишити без змін.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що о 15год. 10 травня 2014 року, під час проходження лікування в протитуберкульозному відділенні Лебединської центральної районної лікарні, розташованому по вул. Першогвардійська,18 в м. Лебедині Сумської області, де в той же час перебував на лікуванні ОСОБА_4, діючи умисно та повторно, з метою незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4, попрохав його мобільний телефон нібито для здійснення дзвінка, і не маючи наміру повертати його, зі згоди ОСОБА_4 взяв зі столу палати №6, в якій перебував потерпілий, мобільний телефон марки "Nokia - 1280" чорного кольору, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №276 від 26.06.2014р. становить 386,64грн., виніс його за межі лікарні, а в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, 20 травня 2014 року о 15.30год. в цій же установі, ОСОБА_3, діючи умисно та повторно, з метою незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5, таким же чином заволодів його мобільним телефоном марки "Nokia - 1280" чорного кольору, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №251 від 18.06.2014р. становить 206,60грн., та в подальшому залишив з викраденим майном територію лікарні та розпорядився мобільним телефоном на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_3 о 22 год. 28 липня 2014 року, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_2, за місцем тимчасового проживання його знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і будучи обізнаним, що ОСОБА_6 має мобільний телефон, попросив у нього дозволу скористатись цим телефоном, та отримавши відмову, не зважаючи на заперечення ОСОБА_6, який будучи фізично слабшим пручався і намагався перешкодити незаконним діям обвинуваченого, засунув руку в кишеню штанів потерпілого, подолавши таким чином його опір, витягнув мобільний телефон марки "Fone 1290", вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №348 від 07.08.2014р. становить 50грн., виніс його з кімнати та сховав до кишені своєї курточки.

Крім того, наступного ранку о 8год. 29 липня 2014 року, покидаючи господарство ОСОБА_6, обвинувачений побачив на подвір'ї велосипед марки "Україна" з рамою відкритого типу бузкового кольору, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №348 від 07.08.2014р. становить 250грн., та діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, відкрито заволодів цим велосипедом, виїхав на ньому за межі зазначеного домогосподарства, та коли його дії помітила ОСОБА_7 і стала кричати, щоб він залишив чуже майно, він не припинив свої незаконні дії і покинув з викраденими велосипедом і мобільним телефоном місце вчинення злочину, а в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 300грн.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, обвинуваченого, який не підтримав свою апеляційну скаргу та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора в частині м'якості призначеного покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на досліджених судом матеріалах кримінального провадження, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Обвинувачений ОСОБА_3 в суді першої інстанції свою вину у заволодінні шляхом обману та зловживанням довірою майном ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнав повністю, щиро розкаявся та надав пояснення, які відповідають викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального провадження. Окрім того, 11.07.2014р. обвинувачений надав суду розписку в тому, що розуміє суть обвинувачення, вину визнає повністю та прохає не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи згідно ч.3 ст.349 КПК України (арк. пр.24). При цьому потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали заяви про розгляд справи без їх участі, та про відсутність претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого, а ОСОБА_4 навіть висловив свою думку з приводу міри покарання ОСОБА_3 В судовому засіданні прокурор погодився зі спрощеним порядком дослідження доказів в цій частині обвинувачення, що відображено в журналі судового засідання (арк.пр.37-38).

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для сумнівів у правильності кваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст.190 КК України, а тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за обставин, викладених у вироку, колегією суддів не перевіряється, оскільки фактичні обставини провадження, встановлені судом першої інстанції, апелянти не оскаржують.

За встановлених судом фактичних обставин провадження дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за інкримінованими йому статями КК України.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та обставини їх вчинення, незначну вартість викраденого майна, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття обвинуваченого у вчиненому, незадовільний стан здоров'я (наявність захворювання на туберкульоз, хронічні хвороби серця, у зв'язку з якими йому встановлювалася друга група інвалідності під час відбування покарання) повне відшкодування заподіяної шкоди, а тому призначив покарання за ст.186 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку суд цілком обґрунтовано призначив покарання та належно мотивував це у вироку, призначене обвинуваченому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, є домірним скоєному, підстав для призначення більш суворого покарання за наведених прокурором в апеляційній скарзі підстав не вбачається.

Не заслуговують на увагу колегії суддів і доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо безпідставного стягнення з нього на користь держави коштів на відшкодування витрат за проведення товарознавчих експертиз, оскільки відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, уразі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Витрати на виготовлення експертного висновку підтверджуються відповідними довідками експертної установи (арк.пр.117,151,154).

Істотних порушень норм кримінально - процесуального закону при досудовому розслідуванні кримінального провадження та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченої судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст.394,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 03 лютого 2015 року відносно ОСОБА_3, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, заступника прокурора Сумської області Маслюка С.В. - без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а для засудженого, який утримується під вартою - з дня вручення копії ухвали.

СУДДІ:

Литовченко Н. О. Борсай В. М. Яременко Г. М.