Ухвала суду № 43755484, 21.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1335/15

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Плавич Н.Д.

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі - Фабіжевської Т.С.

у відкритому судовому засідання у присутності ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, по довіреності,

розглянула апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2014р.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу,

про визнання укладеним договору купівлі - продажу, визнання добросовісним набувачем, -

ВСТАНОВИЛА:

10.09.2013р. позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідачів, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, з позовом про визнання укладеним договору купівлі - продажу, переведення прав покупця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі договору купівлі - продажу від 19.04.2012р., який був укладений між ОСОБА_3( продавець) і ним, ОСОБА_2 ( покупець), який був посвідчений приватним нотаріусом, він набув у власність квартиру АДРЕСА_1. Його право власності на нерухоме майно у передбаченому законом порядку зареєстровано. В зазначеній квартирі позивач проживає постійно по теперішній час.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Ухвалою суду 1 інстанції від 11.09.2013р. в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірну квартиру.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнала.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, надав письмові заперечення. Посилається на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних частках, по ? кожному, належить відповідачу ОСОБА_3 (колишня дружина) і йому. Вказане підтверджується заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2011р., вказане рішення є чинним. Відповідач ОСОБА_3 незаконно розпорядилася його часткою, вважає, що правочин, який був укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є фіктивним (а.с.16-18,114-116, 120-121).

Рішенням суду 1 інстанції від 19.11.2014р. в позові ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі(а.с.136-138).

З апеляційними скаргами на рішення місцевого суду звернулися позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_2 посилається на те, що він у відповідності з вимогами діючого законодавства за договором купівлі - продажу набув право власності на спірну квартиру. В серпні 2013р. отримав лист нотаріуса, який надійшов на адресу спірної квартири на ім'я колишнього власника, відповідача ОСОБА_3, в листі була викладена пропозиція купити ? частини ОСОБА_3 Позивач посилається на те, що він негайно звернувся до суду з вказаним позовом і вважає, що його права підлягають захисту, для захисту його прав необхідно визнати договір укладеним, визнати його добросовісним набувачем(а.с.147-150).

Відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що на час укладення угоди з ОСОБА_2, а саме, на 19.04.2012р., вона була єдиним власником спірної квартири, тому мала всі права вільно розпоряджатися своєю власністю, вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2011р. про визнання спірної квартири спільним сумісним майном колишніх подружжя ОСОБА_3 є незаконним(а.с. 157-158).

Апелянти просять скасувати рішення місцевого суду, постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

В апеляційному суді позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 доводи своїх апеляційних скарг підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав свої заперечення, вважає рішення законним і обґрунтованим.

Третя особа, приватний нотаріус не з'явилася, про день і час розгляду справи сповіщена.

У відповідності з вимогами ст. 305ч2 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, доводи скарг, заперечення на них, колегія дійшла висновку апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами ст. ст. 219,220,655,657 ЦК України.

Позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду просив визнати укладеним договір купівлі - продажу від 19.04.2012р., визнати його добросовісним набувачем за вказаною угодою.

У відповідності з вимогами ч1ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Вимоги закону щодо форми окремих видів договорів купівлі - продажу дає підставу для висновку, що укладення договору купівлі - продажу у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням цієї угоди нотаріусом і державною реєстрацією не потребує подальшого звернення сторін угоди до суду з позовом про визнання договору купівлі - продажу укладеним ( дійсним) і визнання покупця добросовісним набувачем.

Крім того, п.13. постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснюється , що вирішуючи спір про визнання правочину, які підлягають нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2. ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Враховуючи вимоги закону і роз'яснення постанови Пленуму не можна визнавати укладеним ( дійсним) договір купівлі - продажу нерухомого майна, у даному випадку квартири.

По матеріалам справи встановлено, що на підставі договору купівлі - продажу від 19.04.2012р., який був укладений між ОСОБА_3 ( продавець) і ОСОБА_2 (покупець) ОСОБА_2 став власником квартири АДРЕСА_1. Право власності позивача на вказане нерухоме майно зареєстровано у передбаченому законом порядку (а.с.3,4,5). При наявності таких доказів відсутні правові підстави визнавати укладеним вказаний договір і визнавати позивача, покупця ОСОБА_2 добросовісним набувачем цього нерухомого майна.

Звернувшись за захистом своїх прав в такій спосіб, позивач ОСОБА_2 в суді 1 інстанції і в апеляційному суді посилався на те, що його права на вказане нерухоме майно оспорює відповідач ОСОБА_4 До вказаних доводів позивача приєдналася відповідач ОСОБА_3, яка стверджувала, що ОСОБА_4, її колишній чоловік, не має жодного відношення до спірної квартири, на час укладення угоди вона була єдиним власником нерухомого майна.

Суд і 1 інстанції і колегія дослідили вказані доводи і встановили наступне.

Договір купівлі - продажу між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був укладений і посвідчений нотаріусом 19.04.2012р. (а.с.57-60). На час укладення цієї угоди вказане нерухоме майно ( квартира) була визнана спільним сумісним майном подружжя.

На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2011р. спірна квартира АДРЕСА_1 була визнана спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (а.с.19-20). Вказане рішення є чинним, його законність була перевірена апеляційним судом Одеської області і колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

До матеріалів справи приєднані: копія ухвали апеляційного суду Одеської області від 22.09.2011р., ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.01.2012р. на підставі яких рішення Приморського районного суду від 31.03.2011р. залишено без змін.

В обґрунтування своєї позиції за доводами про те, що на час укладення угоди, договору купівлі - продажу від 19.04.2012р. ОСОБА_3 була єдиним власником нерухомого майна, позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 посилалися на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2011р. щодо попередньої угоди від 17.02.1996р. і визнання покупцем 451/1000 частин спірної квартири ОСОБА_3(а.с.100-103).

По матеріалам справи встановлено, що заочне рішення Приморського районного суду від 09.09.2011р. було скасовано ухвалою суду від 25.05.2012р.(а.с.124). Ухвалою вказаного суду від 10.08.2012р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу 451/1000 частин квартири АДРЕСА_1 від 17.02.1996р., визнання покупцем цієї частки ОСОБА_3, визнання її власником цієї частки - залишено без розгляду(а.с.123).

В обґрунтування своєї позиції щодо необхідності захистити права ОСОБА_2 як власника спірної квартири, позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 посилалися на рішення апеляційного суду Одеської області від 06.11.2014р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою (а.с.128-130). На підставі вказаного рішення апеляційного суду від 06.11.2014р. ОСОБА_4 було відмовлено в позові про встановлення порядку користування квартирою. В мотивувальній частині рішення зазначено, що відмовляючи ОСОБА_4 в позові колегія врахувала, що на підставі договору купівлі - продажу від 19.04.2012р., який не оскаржується і є чинним, власником спірної квартири є ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, яка категорично спростовувала своє право власності на це нерухоме майно(а.с.128-130).

Доводи апелянта ОСОБА_3 щодо незаконності рішення суду 1 інстанції ґрунтуються на тому, що право власності позивача ОСОБА_2 потребують захисту саме в спосіб, який обраний позивачем, тому, що на час укладення договору купівлі - продажу від 19.04.2012р. між нею і покупцем ОСОБА_2 вона була єдиним власником спірної квартири і діяла законно. В апеляційному суді відповідач ОСОБА_3 заявила, що на теперішній час нею до Верховного Суду України подана касаційна скарга на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2011р. на підставі якого спірна квартира визнана спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3. В підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 надала копію листа Верховного Суду України від 18.12.2014р. №6525з13 двум адресатам: до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і ОСОБА_3( копія листа приєднана до справи). За змістом вказаного листа встановлено, що за належністю передана заява ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження, скарга та касаційна скарга від 8.12.2014р.

Судова колегія вважає, що вказаний вище лист не дає підстав зупиняти апеляційне провадження або задовольняти апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3, враховуючи, що законність рішення місцевого суду від 31.03.2011р. вже перевірялася Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Крім того, на теперішній час колегія перевіряє законність рішення суду за позовом ОСОБА_2 про визнання угоди укладеною, визнання його добросовісним набувачем. Доводи і заперечення відповідача ОСОБА_3 щодо спільного сумісного майна її і колишнього чоловіка не є предметом даного спору.

Дав оцінку доказам, що зібрані по справі, вимогам закону, колегія дійшла висновку, що рішення є законним і обґрунтованим, апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхиляються, рішення місцевого суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307ч1п1,308,315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2014р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу про визнання укладеним договору купівлі - продажу, визнання добросовісним набувачем залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Плавич Н.Д.

Вадовська Л.М.

Колесніков Г.Я.