Рішення № 43752278, 21.04.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/11237/14-ц

Провадження № 2/645/695/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань - Вороніної О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення часу спілкування з дитиною та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про встановлення часу спілкування з дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просили суд зобов'язати відповідача не чинити їм перешкоду у спілкуванні з онуком - ОСОБА_5, визначивши місце спілкування з онуком - АДРЕСА_1, встановити час, коли вони можуть зустрічатися з онуком, в інтересах дитини, його фізичного і психічного здоров'я, а саме: забирають зі школи в 13 год. 10 хв., прогулянка на свіжому повітрі 13 год. 20 хв. - 14 год. 10 хв., обід 14 год. 15 хв. - 14 год. 45 хв., відпочинок (сон) 14 год. 45 хв. - 16 год., виконання домашніх завдань - 16 год. 10 хв. - 18 год.00 хв., відвідування секції: понеділок, середа, п'ятниця (визначає відповідач) хто везе на секцію 16 год. 30 хв. - 18 год. 30 хв., вихідні дні визначає донька.

В обґрунтування позову позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився онук - ОСОБА_5, з першого дня народження вони допомагали доньці по догляду за дитиною, оскільки його батько ОСОБА_6, злякавшись труднощів, не приймав участі у догляді та вихованні, у 2008 році відповідач розірвала шлюб, у зв'язку з тим, що колишній чоловік не надавав допомоги, відповідач з серпня 2007 року змушена була вийти на роботу, доглядом за дитиною та її вихованням займались позивачі, з серпня 2007 року по січень 2010 року позивач ОСОБА_2 знаходилася у декретній відпустці, а з січня 2010 року по січень 2010 року у відпустці по догляду за дитиною. До жовтня 2014 року дитина фактично мешкала з позивачами, які водили онука в школу і забирали, гуляли після школи, годували, робили домашні завдання, возили в секцію на плавання, щорічно возили відпочивати на море. З жовтня 2014 року, під впливом батьків колишнього зятя, його сестри, відповідач забороняє позивачам бачитися та спілкуватися з онуком. На сьогоднішній день, в дитини відсутній нормальний режим дня, він знаходиться в постійному психологічному стресі, після школи не гуляє на свіжому повітрі, не спить, лягає спати в 23-24 год. .

У ході судового розгляду позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просить суд усунути перешкоди у спілкуванні з онуком. ОСОБА_2 також пояснила, що протягом 6 років вона знаходилися в декретній відпустці і відпустці по догляду за онуком ОСОБА_5, з 2007 року по листопад 2014 року вона займалась вихованням онука, дбала про нього і піклувалась про здоров'я. Довідка зі школи раннього розвитку підтверджує, що вона займалась підготовкою онука до школи, сьогодні єдина можливість зустрінутися з онуком - прийти до школи і поговорити з ним на перерві, позивачі два рази на тиждень ходять до школи до онука. На сьогоднішній день вихованням дитини ніхто не займається, у нього відсутній нормальний режим дня, він живе у постійному психологічному стресі, нерегулярно харчується, не гуляє, у нього відсутні друзі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, її представник ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили у їх задоволенні відмовити, також ОСОБА_3 зазначила, що вона дійсно перебувала в шлюбі з ОСОБА_6, від якого мають сина ОСОБА_5, у 2008 році за спільною згодою вони розлучились, після чого батько дитини - ОСОБА_8, надавав та надає по теперішній час як матеріальну, так і моральну допомогу у вихованні дитини. Дійсно з серпня 2007 вона вийшла на роботу, але це було пов'язано не з відсутністю коштів на виховання дитини, а насамперед з тим, що позивач ОСОБА_2 виключно з власної ініціативи та з власної згоди знаходилась у відпустці по догляду за дитиною протягом 2007 по 2013 рік та доглядала за онуком. На сьогоднішній час ОСОБА_9 навчається у другому класі, регулярно відвідує спортивні секції та додаткові заняття, на які сина супроводжує вона або її колишній чоловік. Всі витрати, пов'язані з утриманням сина, вони сплачують разом, декілька разів на рік вони з колишнім чоловіком відвозять дитину на відпочинок до моря, про все це відомо позивачам. Починаючи з квітня 2014 року, коли позивач ОСОБА_4 покинув родину та мешкав в іншому місці до жовтня 2014 року, відношення ОСОБА_2 до неї, онука та до родини її брата різко змінилось. З квітня 2014 року ОСОБА_2 знаходиться в постійному нервовому стані, її все дратує, вона перестала прислухатися до їх побажань та рекомендацій як батьків під час перебування з онуком, а також почала вчиняти дії, які виходять за рамки здорового глузду та викликають сумніви в її адекватності та наявності психічних розладів, зокрема, почала вчиняти сварки та з'ясовувати стосунки на очах у дитини, що негативно впливає на психологічний стан дитини. Для подальшого уникнення проблем вони неодноразово намагались поговорити зі ОСОБА_2 та пояснити, що відповідальні за дитину батьки, а не тільки бабуся та дідусь. Домовились, що мати буде бачитись з онуком щочетверга з 18.00 до 19.30 і стільки ж часу в один із вихідних днів, домовленостей вона не виконувала, дитину повертала на годину пізніше, на телефонні дзвінки мати не відповідала і вони, як батьки, дуже хвилювались, оскільки не мали можливості дізнатись, що з їх сином. В жовтні 2014 року батько повернувся до родини, до цього часу у неї з батьком були гарні відносини, для уникнення конфліктів вони ще раз спробували домовитись про час зустрічей з дитиною, однак, безуспішно. Починаючи з листопада 2014 року та по сьогоднішній час позивачі не поцікавилися справами онука, а навпаки дзвонять та вимагають переоформити на них її власне майно. Зі слів сина, ОСОБА_2 10.11.2014 року прийшла до нього до школи та на перерві сказала, що його тата скоро посадять, а мати позбавлять батьківських прав, дитина після школи прийшла до дому вся у сльозах. Одного разу бабуся навіть впала на підлогу в квартирі та притворилася мертвою що б подивитися на реакцію внука коли він її не слухав, такі обставини розповів ОСОБА_5 коли повернувся від бабусі. З того часу позивачі не припиняють навідувати онука у школі та розповідати йому, що її позбавлять батьківських прав, його батька посадять у в'язницю, а його заберуть до дитячого будинку. На думку відповідача, поведінка бабусі і дідуся створює загрозу моральному здоров'ю сина, оскільки їх конфлікти один з одним проявляються під час спілкування з онуком.

Представник третьої особи ОСОБА_10 позовні вимоги підтримала та просила суд прийняти рішення з врахуванням встановленого графіку відповідно до висновку департаменту праці та соціальної політики Управління служб у справах дітей.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюєтсья сторонами у справі, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 є рідною бабусею та дідусем малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2.

Мати малолітнього - ОСОБА_3 є рідною донькою позивачів, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно довідки наданої Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, ОСОБА_2 перебувала на обліку і отримувала допомогу по догляду за дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 3-х років з 01.09.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з довідки, виданої Начальником відділу особового складу та стройового - заступником начальника штабу Харківського університету Повітряних Сил ім.Ів.Кожедуба, ОСОБА_2 працювала в Харківському університеті Повітряних Сил ім.Ів.Кожедуба на посаді техніка навчальної лабораторії кафедри управління повсякденною діяльністю підрозділів та знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку.

Згідно вимог ст. 257 Сімейного Кодексу України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми онуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення

Позивачі вказують на те, що з боку матері існують перешкоди у спілкуванні з внуком що підтверджує також довідка комісійної перевірки фактів викладених у зверненні ОСОБА_2

За результатами розгляду звернення позивачів до Управління у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради із заявою, надано висновок №164 від 26.03.2005 року про визначення порядку участі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якого вбачається, що питання щодо визначення участі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_5 попередньо розглянуто на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Мати дитини ОСОБА_3 про засідання Комісії була повідомлена належним чином, але не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи рекомендації комісії враховуючи обставини справи, в інтересах дитини, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та справах дітей Департаменту праці та соціальної політики, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановити наступний порядок участі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вихованні малолітнього онука - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши час: кожний вівторок та четвер з 13 год. 10 хв. до 18 год. 00 хв., та субота з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.

Враховуючи те,що згідно із ст. 12 ЗУ „Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Суд критично ставиться до наданої довідки позивачем ОСОБА_2 про комісійну перевірку фактів так як дана довідка як доказ не може бути допустимим в зв'язку із відсутність в довідці будь-якої нормативно правової бази на підставі якої вона була складена.

Однак враховуючи сукупність доказів наданих суду вбачається порушення прав бабусі та дідуся у побаченні з внуком.

Батьки малолітнього ОСОБА_5 2007 року народження ОСОБА_3 та ОСОБА_6 хоча і не перебувають у шлюбі однак постійно здійснюють належний догляд за дитиною Дитина проживає з матір'ю однак не позбавлена батьківської уваги на належне виховання.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив,що стосунки між ним та його колишніми тестем та тещею тобто позивачами, неприязні а тому він забирає сина зі школи та вчить з ним уроки. Стосовно побачень та спілкування сина з бабусею та дідусем заперечує.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради за № 789 від 27.02.91р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

У відповідності до вимог ст.ст.7,155 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При розгляді питання про визнанні порядку участі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на засідання комісії не були запрошені батьки малолітнього ОСОБА_5 тому суд не бере до уваги даний висновок як такий що складений без врахування думки батьків стосовно періодичності зустрічей. Згідно ч. 6. ст. 19 СК Кодексу, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_7 підтвердили факт неприязних стосунків між ОСОБА_13 та її батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Суд враховуючи те, що позивачі в судовому засіданні та вказаних в письмових поясненнях зазначили, що двічі на тиждень приходить до школи де навчається внук ОСОБА_11 та спілкуються з ним вважає за необхідне встановити час побачення на вихідний день в присутності матері.

Свідок ОСОБА_14 яка є класним керівником класу де навчається ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила що дійсно бабуся та дідусь постійно приходили та приходять до школи цікавляться внуком про перешкоди у спілкуванні вона не знає.

Досліджені письмові докази по справі заява ОСОБА_3 від 12.02.2015 року до Київського РВ ГУМВС України про неправомірні дії ОСОБА_2 також психологічний висновок центру дитячої та підліткової нейропсихології м.Харкова відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 де зазначається що результатами тестів у дитини спостерігаються емоційна напруженість, тенденція до підвищенню рівня тривоги, труднощі у саморозкритті ,почуття скутості яку спричиняє контакт з бабусею з боку матері підтверджують неприязні стосунки між ОСОБА_3, та її матірю ОСОБА_2 та негативний вплив цих відносин на ОСОБА_5.Тому суд приходить до висновку про необхідність встановлення побачень бабусі та дідуся з внуком в присутності матері.

Враховуючи, що позивачі не мають нормальний психологічний контакт з дитиною, однак за їх місцем проживання створені належні умови для перебування та сну при якому дитина буде мати можливість знаходитися деякий час з бабусею та дідусем, буде сприяти позитивному розвитку дитини, встановлюючи побачення у вихідний день та наявні дні під час навчання буде повністю відповідає її інтересам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 155, 257 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212, 213, 214,215, 218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення часу спілкування з дитиною - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про встановлення часу спілкування з дитиною - задовольнити частково.

Встановити наступний порядок участі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши час спілкування: кожна субота місяця з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. в присутності матері ОСОБА_3.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: