Рішення № 43747971, 23.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/1217/14-ц Головуючий у І інстанції Тандира О.В.Провадження № 22-ц/780/1655/15 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 18 23.04.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: судді - Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Воробйової Н.С.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", приватного підприємства "Прайм-Плюс", ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним договору ,-

встановила:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на таке.

20 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5, який діяв в порядку передоручення від ПП «Прайм-Плюс» - повіреного ЗАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір №МL-009/191/2008, з відповідними змінами, що внесені додатковим договором №1 від 11 червня 2009 року, додатковим договором №2 від 22 лютого 2010 року.

За вказаним кредитним договором, ПАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_2, кредит у розмірі 136336,50 доларів США , а останній зобов»язався повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за користування ними.

Позивач просив вказаний кредитний договір визнати недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки він вчинений (укладений) юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії); підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень на укладення вказаного договору; укладений кредитний договір суперечить чинним на момент його укладення положенням та вимогам законодавства України, в т.ч. в частині здійснення нечесної підприємницької діяльності; умови укладеного кредитного договору в значній мірі порушують та звужують визначені законодавством права позивача як споживача та встановлюють дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін.

27 серпня 2014 року ухвалою суду у зв'язку зі смертю ОСОБА_5, до участі у справі у якості співвідповідачів у порядку процесуального правонаступництва було залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір №МL-009/191/2008 від 20.03.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк».

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ПАТ «ОПТ Банк» 136336,50 доларів США, отриманих за вказаним кредитним договором.

В апеляційній скарзі АТ «ОТП Банк» просить суд скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не звернув уваги, що оспорюваний кредитний договір підписаний ОСОБА_5 як директором ПП «Прайм плюс», які на підставі довіреності представляли інтереси АТ «ОТП Банк», разом з тим нотаріусом у договорі зазначена технічна описка про те, що ОСОБА_5 при укладенні оспорюваного договору діяв на підставі довіреності, виданої в порядку передоручення від ПП «Прайм Плюс».

ОСОБА_2 до суду не з»явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, направивши 23 квітня 2015 року до суду клопотання про відкладення справи з огляду на неотримання ним копії апеляційної скарги і перебування у відпустці його представника.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне відхилити заявлене клопотання, враховуючи таке.

Згідно зі статтею 191 ЦПК відкладення розгляду справи може мати місце у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у межах строків, встановлених ст. 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-якого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому законом порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які визнані судом поважними.

Відповідно до статті 304 ЦПК суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою І "Апеляційне провадження" розділу V ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 305 ЦПК неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_213 лютого 2015 року була направлена копія апеляційної скарги з додатками та повідомлено про судовий розгляд на 5 березня 2015 року, яку останній отримав, згідно із зворотнім поштовим повідомленням 20 лютого 2015 року. Також ОСОБА_2 належним чином 10 березня 2015 року був повідомлений про судове засідання, призначене на 19 березня 2015 року, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення (а.с.5,13,48 т.2). У ці судові засідання ОСОБА_2 не з»явився, не повідомивши про причини неявки та не вказавши, що не отримав апеляційної скарги.

Враховуючи, що ОСОБА_2 тричі не з»являвся у судове засідання без поважних причин, матеріали справи містять докази про отримання ним копії апеляційної скарги, суду не надано доказів про перебування у відпустці представника ОСОБА_2, беручи до уваги строки розгляду справи, передбачені ст. 157 ЦПК України, суд не має передбачених законом підстав для відкладення розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до тексту кредитного договору від 20 березня 2008 року (преамбула та реквізити сторін), сторонами кредитного договору є ЗАТ «ОТП Банк» та фізична особа ОСОБА_2

Зокрема, 20 березня 2008 року між ОСОБА_2, як позичальником та ЗАТ «ОТП Банк», від імені якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є., 24.01.2008 року, за реєстровим № 158, виданої в порядку передоручення від ПП «Прайм-Плюс», на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколов Ю.Є., 24 січня 2008 року, за реєстровим № 158, було укладено кредитний договір №МL-009/191/2008.

За умовами договору, банк надає ОСОБА_2 кредит у розмірі 136 336,50 доларів США для придбання нерухомого майна, з річною базою нарахування процентів 360 днів, дата остаточного повернення кредиту 20 березня 2033 року, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання за договором ( а.с.9-13, т.1).

Визнаючи вказаний кредитний договір недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, який підписав спірний кредитний договір, всупереч вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, необхідного обсягу повноважень не мав, оскільки довіреність від імені ЗАТ «ОТП Банк» була видана на ПП «Прайм-Плюс», однак будь-які документи, що підтверджують повноваження фізичної особи ОСОБА_5, на укладення оспорюваного кредитного договору від імені ЗАТ «ОТП Банк» чи ПП «Прайм-Плюс» в матеріалах справи відсутні. Не підтверджується жодними доказами той факт, що ОСОБА_5, на момент укладення оспорюваного договору був директором ПП «Прайм-Плюс».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони суперечать матеріалам справи і вимогам закону, зроблені за неповного з»ясування обставин справи.

Заперечуючи проти позову, Банк та правонаступники ОСОБА_5 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, стверджували, що ОСОБА_5 як директор ПП «Прайм Плюс», мав право представляти це підприємство без довіреності, тому мав повноваження на укладення від імені ЗАТ «ОТП Банк» 20 березня 2008 року оспорюваного кредитного договору, у якому нотаріусом зазначена технічна помилка про те, що ОСОБА_5 діяв на підставі довіреності, виданої в порядку передоручення від ПП «Прайм-Плюс»,.

На підтвердження тих обставин, що ОСОБА_5 станом на 20 березня 2008 року був директором підприємства ПП «Прайм Плюс» і діяв від імені підприємства без довіреності відповідачами зазначалось про наявність договорів іпотеки №№ РМL-009/191/2008/1 та РМL-009/191/2008 , які укладались між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» в день укладення кредитного договору - 20 березня 2008 року, на забезпечення виконання зобов»язань за оспорюваним кредитним договором, де нотаріусом вірно без технічної помилки зазначено про те, що від імені банку на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є., 24.01.2008 року, за реєстровим № 158, діє ПП «Прайм Плюс» в особі ОСОБА_5 ( а.с. 136-137, 201, 239-244 т.1).

Суд першої інстанції вищезазначені пояснення відповідачів не перевірив, всупереч вимогам ч.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з»ясуванню обставин справи, не роз»яснив наслідки вчинення або не вчинення певних процесуальних дій і не сприяв у повній мірі здійсненню їхніх прав, і як наслідків, ухвалив рішення за неповного з»ясування обставин справи.

На підставі ухвали апеляційного суду Київської області про витребування доказів згідно із заявою представника відповідача, суду надано копії реєстраційної справи ПП «Прайм Плюс» та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як видно із вказаних документів, на підставі рішення власника ПП «Прайм Плюс» від 27 лютого 2007 року ОСОБА_5 призначено директором цього підприємства.

01 березня 2007 року дані про зміну керівника підприємства на ОСОБА_5 були зареєстровані державним реєстратором в реєстраційній картці Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Станом на 20 березня 2008 року ОСОБА_7 був керівником цього підприємства, уповноваженим представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи ( а.с. 59-103, т.2).

Відповідно до п.6 Статуту ПП «Прайм Плюс», затвердженого власником підприємства 25 вересня 2007 року та зареєстрованого державним реєстратором 28 вересня 2009 року, директор підприємства без доручення діє від імені Підприємства ( а.с.101, т.2).

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Рішення суду першої інстанції, що переглядається, вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки внаслідок недотримання вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, неповно з»ясувавши обставини справи, суд дійшов хибного висновку про недоведеність тієї обставини, що ОСОБА_5, на момент укладення оспорюваного договору був директором ПП «Прайм-Плюс», тому міг діяти від його імені без доручення при підписання оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акту юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов»язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п.6 Статуту ПП «Прайм Плюс», затвердженого власником підприємства 25 вересня 2007 року та зареєстрованого державним реєстратором 28 вересня 2009 року, директор підприємства без доручення діє від імені Підприємства ( а.с.101, т.2).

Рішенням власника ПП «Прайм Плюс» від 27 лютого 2007 року ОСОБА_5 призначено директором цього підприємства. 01 березня 2007 року дані про зміну керівника підприємства на ОСОБА_5 були зареєстровані державним реєстратором в реєстраційній картці Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с. 77,79, зворот, т.2).

Як вбачається із довіреності від імені ЗАТ «ОПТ Банк», посвідченої 24 січня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є., за реєстровим № 158, банк, діючи відповідно до п. 4.1.2 Договору доручення № 23/86 від 13.04.2007 року уповноважив ПП «Прайм-Плюс» укладати та підписувати від імені банку з позичальниками, за формою, на умовах та за змістом визначених кредитним комітетом банку кредитні договори та договори іпотеки нерухомого майна. Для виконання вищевказаних юридичних дій в межах дії цієї довіреності компанії надається право представляти інтереси банку в усіх державних, приватних, колективних та інших підприємствах; організаціях та установах, в тому числі в органах нотаріату з усіх питань пов'язаних з виконанням/компанією цієї довіреності, розписуватись та ставити печатку компанії за банк, подавати заяви, а також виконувати інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Ця довіреність діяла до 17 листопада 2008 року ( а.с.168-169, т.1)

Отже, вказаними матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5, який підписав спірний кредитний договір, мав необхідний обсяг повноважень на його укладення від імені Банку, оскільки довіреність на укладення кредитних договорів від імені ЗАТ «ОТП Банк» була видана на ПП «Прайм-Плюс», директором якого був ОСОБА_5 станом на 20 березня 2008 року, тобто на момент укладення оспорюваного кредитного договору.

Таким чином, позовні вимоги про визнання кредитного договору, укладеного 20 березня 2008 року між ОСОБА_2 як позичальником і ЗАТ «ОТП Банк», від імені якого на підставі довіреності діяло ПП «Прайм Плюс» в особі директора ОСОБА_8 з підстав, передбачених ч.2 ст. 203 ЦК України є безпідставними, оскільки ОСОБА_5 при укладенні оспорюваного договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги про визнання кредитного договору у зв»язку з відсутністю у ОСОБА_5 необхідного обсягу цивільної дієздатності діяти від імені Банку, колегія суддів враховує, що Банк не вважає свої права порушеним у зв»язку із укладенням і підписання оспорюваного кредитного договору ОСОБА_5, оскільки не звертався до суду із таким позовом.

Матеріали справи не містять даних, яким чином порушуються законні права позивача ОСОБА_2 як позичальника за кредитним договором у зв»язку з його укладенням , на думку позивача, від імені банку особою без необхідного обсягу повноважень, враховуючи, що позивач не заперечує факт отримання кредитних коштів.

Враховуючи, що судовому захисту підлягає саме порушене право позивача, однак матеріали справи не містять даних про порушення законних прав позивача як позичальника за кердитним договором, колегія суддів також бере до уваги вказане при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених ч.2 ст. 203 ЦК України.

На підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України з позивача на користь ПАТ ОТП «Банк» підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 121 грн. 80 коп. ( а.с.216, т.1).

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного кредитного договору з інших підстав апеляційний судом не переглядається відповідно до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України, оскільки в цій частині воно не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", приватного підприємства "Прайм-Плюс", ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним кредитного договору №МL-009/191/2008, укладеного 20 березня 2008 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством «ОТП Банк».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" 121 грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді