Рішення № 43747957, 23.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9390/14 Головуючий у І інстанції Медвідь Н. О.Провадження № 22-ц/780/587/15 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 18 23.04.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,

встановила:

У вересні 2014 року позивач ПАТ «Альфа Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилався на те, що 17 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 700004589, згідно з умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 17541,75 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 за даним кредитним договором ПАТ «Альфа Банк» 17 березня 2008 року уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 700004589-П, за умовами якого відповідачка поручилася за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому ж обсязі, що і боржник.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконує, в результаті чого станом на 18 липня 2014 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 6711,70 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 78185,42 грн., за відсотками у розмірі 267,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 3116,14 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Крім того, станом на 18 липня 2014 року розмір неустойки становить: пеня 173,51 долари США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 2021,24 грн.

Таким чином, зважаючи на невиконання позичальником зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками та пеню за невиконання умов договору.

Тому позивач ПАТ «Альфа Банк» просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість у розмірі 83322,80 грн., а саме: за кредитом - 78185,42 грн., по відсотках - 3116,14 грн., пеня - 2021 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 833,23 грн.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому посилалася на те, що 17 березня 2008 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 700004589, згідно з умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 17541,75 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом.

29.09.2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа Банк» укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору. Вказані зміни були внесені у зв'язку із встановленням нового строку погашення кредиту 18.03.2018 року.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань за даним кредитним договором 17 березня 2008 року між нею та ПАТ «Альфа Банк» укладено договір поруки № 700004589-П.

29.09.2011 року між нею та відповідачем укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки. Вказані зміни були внесені у зв'язку із встановленням нового строку погашення кредиту 18.03.2018 року.

Отримавши позовну заяву про стягнення з неї заборгованості по кредитному договору, як з поручителя, вона звернула увагу на те, що відповідач у розрахунку заборгованості по кредитному договору зазначив розмір відсоткової ставки за користування кредитом 16% річних з 01.09.2008 року, хоча умови кредитного договору передбачають відсоткову ставку у розмірі 13,5%. Більше того, при ознайомленні з додатками, які були надані до суду ПАТ «Альфа Банк», вона звернула увагу, що в додатку № 1 договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору зазначено розмір відсоткової ставки 16% річних з 01.09.2008 року по 18.03.2018 року.

Тобто, відповідачем неправомірно у додатку № 1 до договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 29.09.2011 року зазначено розмір відсоткової ставки 16 % річних, при цьому зміни до кредитного договору у зв'язку із зміною істотних умов внесені не були.

Отже, відповідач у порушення вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року № 661-VI та умов п. п. 6.2, 11.2 розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб» кредитного договору в односторонньому порядку змінив розмір процентної ставки, що є неправомірним з 10 січня 2009 року і така умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. При цьому її, як поручителя, відповідач не попередив про зміну процентної ставки по кредитному договору.

Пунктом 6.4 договору поруки передбачено, що у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення. Вона, як поручитель, у спосіб передбачений ЦК України, згоди на збільшення своєї власної відповідальності по кредитному договору не давала.

Таким чином, збільшення процентної ставки позичальнику по кредитному договору без отримання її згоди на збільшення обсягу її відповідальності по договору поруки є підставою для визнання поруки припиненою відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Тому просила визнати договір поруки, укладений 17.03.2008 року між нею та ПАТ «Альфа Банк» припиненим відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2014 року у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ "Альфа Банк", третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано договір поруки № 700004589-П від 17.03.2008 року припиненим, стягнуто з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_2 243,60 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ПАТ «Альфа Банк» просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд не звернув уваги на те, що збільшення розміру відсоткової ставки було не зміною умов договору, а виконанням його умов, оскільки можливість такого збільшення прямо передбачена п. 6.2 кредитного договору.

Тобто, підвищення відсоткової ставки, яке відбулось, не було зміною основного зобов'язання, а можливість її підвищення передбачена кредитним договором, з яким поручитель був ознайомлений у повному обсязі. Умова щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом визначена сторонами в кредитному договорі від моменту його укладення і не змінювалась протягом дії кредитного договору.

Тому, апелянт вважає, що підстави для припинення договору поруки відсутні і поручитель повинен відповідати перед кредитором за невиконання позичальником своїх зобов'язань зі сплати кредиту.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд належним чином не встановив характер правовідносин сторін, зміст позовних вимог та правові норми, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи даний спір, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог відповідачки, оскільки вони відповідають вимогам ст. 57-59 ЦПК України, натомість представник позивача не довів тих обставин, на які посилався, як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування своїх вимог, не спростував тих обставин, на які посилалися відповідач та її представник в обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом та заперечень, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України

Однак, з такими висновками суду повністю погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 611 та 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Встановлено, що 17 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 700004589, згідно з умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.3 якого банк надав останньому кредит у розмірі 17541,75 доларів США для придбання транспортного засобу, дата остаточного повернення кредиту 18.03.2014 року, номінальна процентна ставка 13,5% річних.

Згідно п. 2.8 кредитного договору платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною в порядку та на умовах, визначених цим договором. (а. с. 5, 10-11).

Відповідно до п. 2.12 договору сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості супутніх послуг визначена в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною.

Згідно пунктів 3, 5, 6 кредитного договору позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені даним договором, повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати комісії за дії банку, які вчиняються на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов'язань за договором, сплачувати неустойки та інші передбачені договором платежі та виконувати інші обов'язки що передбачені договором. Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється позичальником в порядку та на умовах, що визначені у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Інші істотні умови цього договору викладені в розділі № 2, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Графік здійснення платежів з повернення кредиту та детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, видів, предмету та вартості супутніх послуг викладений в додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Також згідно п. 6.2 розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб» кредитного договору банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін) тощо. Сторони домовили, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв'язку із цим змін в додаток № 1 до договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника, зазначену в розділі 1 договору. У зв'язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку № 1 до договору та викладення додатку № 1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток № 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів по кредиту, який скасовує попередній і стає невід'ємною частиною договору, позичальник отримує в банку самостійно. Банк не має права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку із міною кредитної політики банку.

Пунктом 11.2 розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб» кредитного договору передбачено, що договір може бути змінений або розірваний тільки за взаємною згодою сторін крім випадків, передбачених договором або законодавством України. Правочин про його зміну або розірвання повинен бути вчинений у письмовій формі та скріплений печаткою банку. (а. с. 5, 8-9).

Встановлено, що 29.09.2011 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 700004589 від 17.03.2008 року, згідно з умовами пунктів 1 та 2 якого сторонами змінено п. 2.3 розділу № 1 «Базові умови кредитування» кредитного договору та викладено його в наступній редакції: дата остаточного повернення кредиту 18 березня 2018 року. Додаток № 1 до кредитного договору викладено в новій редакції, наведеній в додатку № 1 до цього договору про внесення змін і доповнень, в якому зазначено в тому числі період дії відсоткової ставки 13,5% 17.03.2008-31.08.2008, а період дії відсоткової ставки 16% 01.09.2008-18.03.2018. (а. с. 6-7, 12-13).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що позивачем неправомірно у додатку № 1 до договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 29.09.2011 року зазначено розмір відсоткової ставки 16% річних, при цьому зміни до кредитного договору у зв'язку із зміною істотних умов, внесені не були, оскільки кредитний договір від 17.03.2008 року та договір про внесення змін і доповнень № 1 до даного кредитного договору від 29.09.2011 року укладений та змінений за взаємною згодою сторін.

Встановлено, що станом на 18 липня 2014 року позичальник має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 6711,70 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 78185,42 грн., за відсотками у розмірі 267,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 3116,14 грн., та пеня у розмірі 173,51 долари США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 2021,24 грн., а всього заборгованість складає 83322,80 грн.

Встановлено, що 17 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 700004589-П, згідно з умовами статті 2 якого у відповідності з цим договором поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: обов'язок повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 18.03.2014 року; обов'язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до основного договору; обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору; обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Відповідно до статті 3.1 даного договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена статтею 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у пункті 2.1 цього договору. (а. с. 14)

Пунктом 6.4 договору поруки передбачено, що у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

Встановлено, що 29.09.2011 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки № 700004589-П від 17.03.2008 року, за умовами п. 1 якого сторони домовились змінити п. 2.1 договору та викласти його в наступній редакції: «2.1. У відповідності з цим договором поручитель поручається за невиконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: обов'язок повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 18.03.2018 року; обов'язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до основного договору; обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору; обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором». (а. с. 15)

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачка, укладаючи з ПАТ «Альфа Банк» 17.03.2008 року договір поруки та 29.09.2011 року договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки № 700004589-П від 17.03.2008 року, зобов'язалася повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до основного договору не пізніше 18.03.2018 року та щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до основного договору, тобто погодилася з додатком № 1 до кредитного договору, викладеним в новій редакції 29.09.2011 року, яким передбачено період дії відсоткової ставки 16% 01.09.2008-18.03.2018.

Тому, колегія суддів вважає, що зміна процентної ставки за користування кредитом здійснена сторонами кредитного договору відповідно до умов кредитного договору за згодою поручителя і не призвела до збільшення обсягу відповідальності останнього.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу і спростовують висновки суду, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" заборгованість у розмірі 83322,80 грн. (вісімдесят три тисячі триста двадцять дві грн. 80 коп.) та 1249,64 грн. (одна тисяча двісті сорок дев'ять грн.. 64 коп.) судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді