Рішення № 43746425, 16.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 916/709/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал-БК" до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Термінал-БК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" закрити поточний рахунок позивача № 26001136969001, відкритий у відділенні № 338 АТ „Імексбанк" у м. Луцьк, та перерахувати залишок коштів на вказаному рахунку в сумі 15723,52 грн. на поточний рахунок позивача № 26003464061, відкритий у АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Луцьк, МФО 38080. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між ТОВ „Термінал-БК" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством „Імексбанк" в особі філії АТ „Імексбанк" у с. Старовойтове було укладено договір банківського рахунку № 1 від 31.07.2013 року, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26001136969001.

Згідно з п. 1.1. договору послуги відповідача, що надаються позивачеві за договором банківського рахунку, полягають фактично в прийнятті і зарахуванні на рахунок позивача грошових коштів, що йому надходять, виконанні розпоряджень позивача щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунка відповідача та проведення інших операцій за рахунком у межах, встановлених операційним часом банку.

Так, позивач вказує, що, користуючись правами володільця рахунку, в листопаді 2014 року неодноразово надавав відповідачу для виконання платіжні доручення на перерахування грошових коштів, належних позивачу, а саме:

- платіжне доручення № 139 від 28.10.2014 р. на суму 1200,00 грн. (отримувач: ТзОВ „Ера", банк отримувача: відділення № 7 Центральної філії ПАТ „Кредо банк", м. Ковель, МФО 325365; призначення платежу за канцтовари зг. рах № 0132а_04Л від 28.10.2014 року та рах. № 0086_04Л від 28.10.2014 р.);

- платіжне доручення № 144 від 05.11.2014 р. на суму 1953,85 грн. (отримувач: Місцевий Любомльський район Рівненська с/р 11010100, банк отримувача: УДК у Волинській області, МФО 803014; призначення платежу 101; 30088807; прибутковий податок за 10.14 р.);

- платіжне доручення № 145 від 05.11.2014 р. на суму 10977,42 грн. (отримувач: Любомльське відділення Ковельської ОДПІ, банк отримувача: ГУДК м. Луцьк, МФО 803014 призначення платежу 201; 30088807; утримання ЄСВ із ФОП за жовтень 2014 р.);

- платіжне доручення № 146 від 05.11.2014 р. на суму 334,42 грн. (отримувач: УК в Любомльському 11011000, банк отримувача: УДК у Волинській області м. Луцьк, МФО 803014 призначення платежу 101; 30088807; військовий збір з доходів громадян за жовтень 2014 р.).

Як вказує позивач, відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний виконувати розпорядження позивача щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком у межах, встановлених операційним часом банку, а саме: понеділок-четвер з 9.00 до 13.00 та з 14.00 по 16.00, п'ятниця та передсвяткові дні з 9.00 до 13.00 та з 14.00 по 15.00, якщо розрахунковий документ надійшов до відповідача після операційного часу, останній зобов'язаний виконати доручення позивача не пізніше наступного операційного дня. Аналогічні норми щодо строків виконання банками переказу коштів за розрахунковим документом клієнта закріплені в п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976.

Між тим позивач зазначає, що всі вище перелічені платіжні доручення позивача були прийняті відповідачем до виконання, однак на момент подачі позову жодне платіжне доручення не виконане. Як стверджує позивач, на неодноразові звернення позивача до відповідача щодо пояснень причин невиконання зобов'язань за договором останнім повідомлено про тимчасові технічні збої програмного забезпечення, проте доказів та адекватних пояснень щодо дійсних причин неможливості виконання договірних зобов'язань з боку відповідача так і не надано.

Відтак, з огляду на припинення виконання ПАТ „Імексбанк" розпоряджень щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення будь-яких інших операцій за ним, ТОВ „Термінал-БК" звернулося до відповідача з вимогою про закриття банківського рахунку № 26001136969001 із дорученням перерахувати залишок коштів на ньому у сумі 15 723, 52 грн. на інший поточний рахунок № 26003464061, МФО 380805, АТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Луцьк, що підтверджується заявою від 27.01.2015 р. Згідно довідки, отриманої в відділенні № 338 ПАТ „Імексбанк", станом на 20.01.2015 р. залишок коштів на рахунку ТОВ „Термінал-БК" № 26001136969001 складає 15723,52 грн. Наразі за ствердженнями позивача, вказану заяву відповідач категорично відмовився приймати, відмітку про відмову у прийнятті та реєстрації також категорично відмовився проставляти, тому ТОВ „Термінал-БК" було направлено заяву разом з платіжним дорученням на адресу відповідача поштовим відправленням (цінним листом з повідомленням та описом вкладення).

Таким чином, незакриття відповідачем банківського рахунку ТОВ „Термінал-БК" № 26001136969001 та неперерахування залишку коштів з вказаного рахунку у сумі 15723,52 грн. на інший поточний рахунок ТОВ „Термінал-БК" № 26003464061, у АТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Луцьк, МФО 380805, стало підставою для звернення позивача із до господарського суду із заявленим позовом про примусове зобов'язання відповідача виконати вказані дії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2015 р. позовну заяву ТОВ „Термінал-БК" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/709/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду (а.с. 28, 38, 43).

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

31 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк", від імені якого діяла філія АТ „Імексбанк" у с. Старовойтове (Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Термінал-БК" (клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 1, згідно п. 1.1 якого банк відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року (зі змінами та доповненнями), відкриває клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній валюті № 26001136969001 та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком у межах, встановлених операційним часом банку, а саме: понеділок-четвер з 9.00 до 13.00 та з 14.00 по 16.00, п'ятниця та передсвяткові дні з 9.00 до 13.00 та з 14.00 по 15.00.

Згідно п. 2.1.8, 2.1.10 договору встановлено, що банк має право списувати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження (за допомогою платіжного доручення); виконувати розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта. Якщо розрахунковий документ надійшов до банку після операційного часу, банк має право виконати доручення клієнта, що міститься в цьому документі, не пізніше наступного операційного дня (п. 2.1.15 договору).

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.6 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства, а також вимагати від банка своєчасного і повного надання банківських послуг, обумовлених цим договором.

Згідно п.п. 2.3.2-2.3.5 договору банк зобов'язується належним чином виконувати умови цього договору, своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ, приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення клієнта згідно умов п. 2.1.15, приймати від клієнта платіжне доручення з датою валютування, у разі, якщо вона не перевищує 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що у разі оформлення клієнтом розрахунково-касових документів з порушенням чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України, банк повертає їх клієнту не пізніше наступного робочого дня. Банк, повертаючи розрахунковий документ, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документу без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якого розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення, засвідчити підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампу банку (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм глави 72 Цивільного кодексу України, положення якої застосовуються до фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. N 2346-ІІІ банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 7.1.2 ст. 7 Закону).

За приписами ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Так, позивач вказує, що, користуючись правами володільця рахунку, в листопаді 2014 року неодноразово надавав відповідачу для виконання платіжні доручення на перерахування грошових коштів, належних позивачу, а саме:

- платіжне доручення № 139 від 28.10.2014 р. на суму 1200,00 грн. (отримувач: ТзОВ „Ера", банк отримувача: відділення № 7 Центральної філії ПАТ „Кредо банк", м. Ковель, МФО 325365; призначення платежу за канцтовари зг. рах № 0132а_04Л від 28.10.2014 року та рах. № 0086_04Л від 28.10.2014 р.);

- платіжне доручення № 144 від 05.11.2014 р. на суму 1953,85 грн. (отримувач: Місцевий Любомльський район Рівненська с/р 11010100, банк отримувача: УДК у Волинській області, МФО 803014; призначення платежу 101; 30088807; прибутковий податок за 10.14 р.);

- платіжне доручення № 145 від 05.11.2014 р. на суму 10977,42 грн. (отримувач: Любомльське відділення Ковельської ОДПІ, банк отримувача: ГУДК м. Луцьк, МФО 803014 призначення платежу 201; 30088807; утримання ЄСВ із ФОП за жовтень 2014 р.);

- платіжне доручення № 146 від 05.11.2014 р. на суму 334,42 грн. (отримувач: УК в Любомльському 11011000, банк отримувача: УДК у Волинській області м. Луцьк, МФО 803014 призначення платежу 101; 30088807; військовий збір з доходів громадян за жовтень 2014 р.).

Так, відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний виконувати розпорядження позивача щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком у межах, встановлених операційним часом банку, а саме: понеділок-четвер з 9.00 до 13.00 та з 14.00 по 16.00, п'ятниця та передсвяткові дні з 9.00 до 13.00 та з 14.00 по 15.00, якщо розрахунковий документ надійшов до відповідача після операційного часу, останній зобов'язаний виконати доручення позивача не пізніше наступного операційного дня. Аналогічні норми щодо строків виконання банками переказу коштів за розрахунковим документом клієнта закріплені в п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976.

Між тим, за ствердженнями позивача, всі вище перелічені платіжні доручення позивача були прийняті відповідачем до виконання, однак не були виконані останнім, у зв'язку 27.01.2015 р. ТОВ „Термінал-БК" було складено заяву про закриття поточного рахунку № 26001136969001 (а.с. 20) та платіжне доручення на перерахування залишку коштів на ньому в сумі 15723,52 грн. на інший поточний рахунок № 26003464061, МФО 380805, АТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Луцьк (а.с. 21). Згідно довідки, отриманої в відділенні № 338 ПАТ „Імексбанк", станом на 20.01.2015 р. залишок коштів на рахунку ТОВ „Термінал-БК" № 26001136969001 складає 15723,52 грн. Наразі, за ствердженнями позивача, вказану заяву відповідач категорично відмовився приймати, відмітку про відмову у прийнятті та реєстрації також категорично відмовився проставляти, тому ТОВ „Термінал-БК" було направлено відповідачу відповідну заяву, про що позивач надав копію опису вкладення у цінний лист та копію фіскального чеку від 27.01.2015 р. Разом з тим відповідних доказів про відмову відповідача від прийняття від позивача заяви про закриття рахунку останній не надав, що свідчить про недоведеність вказаних доводів позивача. Поряд з цим докази отримання відповідачем цінного листа позивача в матеріалах справи відсутні.

Зі змісту ст. 1068 Цивільного кодексу України вбачається, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускати дій з наміром завдати шкоди іншій особі чи зловживати правом в інших формах (частина друга та частина третя ст. 13 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. У такому випадку за приписами ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Вказане правило є винятком із загальної норми, встановленої ст. 525 Цивільним кодексом України про те, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За умовами п. 7.3. договору останній розривається за заявою клієнта у будь-який час, за умови виконання вимог, вказаних у п. 7.4.

Відповідно до п. 7.4. договору у разі розірвання договору за заявою клієнта, рахунок закривається за умови сплати банку комісійної винагороди за закриття рахунку, здачі чекової книжки з невикористаними чеками та погашення заборгованості перед банком за надані банківські послуги.

Відповідно до п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ N 429 від 12.11.2003, поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (ідентифікаційного номера) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви (п. 20.5 Інструкції).

Таким чином, закриття поточного рахунку клієнта на підставі його заяви, передбачено положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Разом з тим з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів саме отримання банком відповідної заяви позивача про розірвання договору банківського рахунку, у т.ч. заяви про закриття поточного рахунку позивача, суд доходить до висновку про те, що укладений між сторонами по справі договір від 31.07.2013 р. не є розірваним. В свою чергу такі обставини унеможливлюють покладення на відповідача обов'язку щодо закриття поточного рахунку позивача № 26001136969001, відкритого у відділенні № 338 АТ „Імексбанк" у м. Луцьк.

Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання відповідача перерахувати залишок коштів на вказаному рахунку в сумі 15723,52 грн. на поточний рахунок позивача № 26003464061, відкритий у АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Луцьк, МФО 38080, суд зазначає наступне. Як стверджує позивач та підтверджено довідкою відповідача № 2 від 20.01.2015 р., залишок на вказаному рахунку позивача склав 15723,52 грн.

Як вже зазначалось, за положеннями ч. 3 ст. 1068 ЦК України Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок, визначеної платником особи (одержувача), у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача цінний лист з платіжним дорученням № 148 від 27.01.2015 р. на перерахування суми 15723,52 грн. з поточного рахунку позивача № 26001136969001 на поточний рахунок останнього № 26003464061, відкритий у АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Луцьк, МФО 38080, але доказів надання отримання ПАТ "Імексбанк" платіжного доручення № 148 від 27.01.2015 р. позивач не надав, що унеможливлює встановлення факту виникнення у відповідача обов'язку щодо його виконання. При цьому позивач стверджує, що розпорядження щодо перерахування грошових коштів з рахунку згідно зазначеного платіжного доручення не виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Разом з тим, враховуючи доводи позивача про неможливість обмеження його прав як клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які заходяться на його рахунку, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відомостей, які є загальнодоступними та містяться на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 року № 50 „Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 про запровадження з 27.01.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ „Імексбанк". Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно, тим самим розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" з ринку.

За приписами ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вказане свідчить, що на момент складення позивачем заяви про закриття поточного рахунку та оформлення платіжного доручення на перерахування залишку коштів з вказаного поточного рахунку позивача на інший рахунок, відповідач - ПАТ „Імексбанк" вважався неплатоспроможним, відносно якого було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов`язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Визначення поняття "кредитор банку" містять приписи Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, відповідно до статті 2 Закону, кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник це лише фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Таким чином, на вклади юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності поширюється заборони, встановлені ст.36 даного Закону, тим більше, що вони є кредиторами банку в процедурі його виведення з ринку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка від 31.07.2013 р., які носять майново-грошовий характер, позивач є кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач - боржником. Оскільки позивач направив відповідачу вимогу здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного суду України від 25 березня 2015 року у справі № 910/9232/14 та від 01 квітня 2015 р. у справі № 910/9231/14, прийнятих за результатами розгляду заяв ПАТ "Банк Форум" про перегляд постанов ВГСУ у вказаних справах про зобов'язання ПАТ "Банк Форум" вчинити певні дії.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у будь-якому випадку вимоги позивача щодо зобов'язання ПАТ „Імексбанк" перерахувати вищевказані грошові кошти з поточного рахунку позивача на інший рахунок за платіжним дорученням № 148 не можуть бути задоволені в силу вказаних обмежень, з огляду на введення у ПАТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал-БК" не відповідають вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал-БК" до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2015 р.

Суддя В.С. Петров