Постанова № 43746191, 22.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 920/1310/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.;

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

апелянта - не з'явився,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора - ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, (вх. №2303 С/2-8) на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року у справі № 920/1310/13,

за заявою кредитора - Голови ліквідаційної комісії Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона № 57" Іваненко Н.О.

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона № 57", м. Суми,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року (суддя Соп*яненко О.Ю.) у задоволенні заяви кредитора Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 59030/9/18-19-10 від 11.11.2014 року до боржника - Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона № 57" про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 40 826,09 грн. відмовлено.

Кредитор - ДПІ у м. Сумах, з вказаною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким вимоги ДПІ у м. Сумах задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема: ст.1, ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Учасники процесу повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, проте не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників учасників процесу в даній справі, які не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.08.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона № 57" на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VІ.

02.09.2013р. постановою господарського суду Сумської області Публічне акціонерне товариство "Сумська пересувна механізована колона № 57" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Іваненко Н.О.

В листопаді 2014р. до господарського суду Сумської області від Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області надійшла заява (№59030/9/18-19-10 від 11.11.2014р.) про визнання кредиторських вимог у розмірі 40826,09 грн. по сплаті податкового боргу за період з 01.09.2014р. по 04.11.2014р.

22.01.2015 року постановлено оскаржувану ухвалу. При цьому, відмовляючи у задоволення вимог Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, місцевий господарський суд виходив з того, що у банкрута не може виникати ніяких зобов'язань після визнання його банкрутом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Тобто, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Згідно з абз. 3 п. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Абзацом 8 п. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено - вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Із дня прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав. У банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникло під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, поточні вимоги кредитора - неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість боржника перед Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області по сплаті податкового боргу у розмірі 40826,09 грн. виникла за період 01.09.2014р. по 04.11.2014р.

Колегія суддів зазначає, враховуючи, що Публічне акціонерне товариство "Сумська пересувна механізована колона № 57" визнано банкрутом постановою господарського суду Сумської області від 02.09.2013р., ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулось з заявою № 59030/9/18-19-10 від 11.11.2014 року про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 40826,09 грн. по сплаті боргу, який виник за період 01.09.2014р. по 04.11.2014р., які виникли після визнання боржника банкрутом, дані вимоги апелянта не мають характеру поточних у розумінні ст.1 Закону, оскільки були заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, тому дані вимоги є необґрунтованими та нараховані ДПІ неправомірно, а відтак висновок місцевого господарського суду про відмову у визнанні цих вимог є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області до боржника про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 40 826,09 грн., що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2015р. у справі № 920/1310/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2015р. у справі № 920/1310/13 про відмову у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 59030/9/18-19-10 від 11.11.2014 року до боржника про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 40 826,09 грн. залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.04.2015р.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза