Постанова № 43746140, 14.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 908/690/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Зізіній Ю.О.

за участю представників:

позивача - Бойко Ю.А., дов. № 7 від 23.02.2015

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя (вх. №1882 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.15 у справі № 908/690/15-г

за позовом ТОВ "М енд С форвардінг Ко", м. Київ

до ПАТ "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя

про стягнення 216 476,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 у справі № 908/690-15-г (суддя Л.П.Гандюкова) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" суму 202950,00 грн. основного боргу, суму 12 192,00 грн. пені, 1334,46 грн. -3% річних, 4329,53 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 у справі № 908/690-15-г, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення змінити, зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до суми 500,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на тяжкий фінансовий стан, збитковість підприємства, що є, на думку відповідача, підставою для застосування п.п. 3,6 ст.83 ГПК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач вказує на те, що відповідачем не вжито жодних заходів до виконання основного зобов'язання, тоді як несплата суми основного боргу негативно відображується на фінансовій стороні господарської діяльності позивача.

15.04.2015 відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розстрочити виконання постанови протягом 6 місяців з пропорційним щомісячним погашенням сум, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідач просив розглянути справу за відсутності представника ПАТ "Запоріжтрансформатор" у зв'язку з неможливістю направити в призначене судове засідання свого представника через скрутне матеріальне становище підприємства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, зважаючи також на те, що відповідач надав до суду всі наявні у нього документи та виклав свою позицію по справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (експедитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" (клієнт, відповідач) укладено договір транспортного експедирування № DL 001451, згідно з яким експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а клієнт зобов'язався оплатити ці послуги (п.1.1).

Відповідно до умов договору факт надання експедитором послуг по організації перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів і т.п.), які відображають шлях слідування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення. Клієнт посвідчує надані експедитором послуги по акту приймання-передачі, підписаного повноважними представниками сторін (п.п.3.5, 4.1).

Згідно з п.п. 5.1, 5.5, 5.6 договору плата за надані експедитором послуги по організації перевезення вантажу погоджується сторонами у відповідній заявці. Клієнт оплачує надані послуги в наступному порядку: 14 банківських днів із моменту підписання відповідного акту приймання - передачі наданих послуг. Підставою для оплати послуг є підписаний сторонами відповідний акт.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. (п.8.1).

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору сторонами були підписані заявки, в яких погоджено, зокрема, маршрути, дата і час навантаження, строк і місце доставки, ставки оплати за перевезення: № 18/2 від 30.09.2014р.(вартість послуги 33000,00 грн.); № 19/2 від 30.09.2014 р. (вартість послуги 33000,00 грн.); № 20/2 від 30.09.2014 р. (вартість послуги 33000,00 грн.); № 21/2 від 08.10.2014 р. (вартість послуги 34650,00 грн.); № 22/2 від 08.10.2014 р. (вартість послуги 34650,00 грн.); № 23/2 від 08.10.2014 р. (вартість послуги 34650,00 грн.). Відповідно до міжнародних товарно -транспортних накладних (CMR № 000921 від 06.10.2014 р., № 049660 від 06.10.2014 р., № 044493 від 06.10.2014р.; № 005025 від 09.10.2014 р.; № 004912 від 09.10.2014 р., № 004746 від 09.10.2014 р.) та актів здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 4165 від 14.10.2014 р., № 4162 від 13.10.2014 р., № 4164 від 14.10.2014 р.; № 4199 від 15.10.2014 р., № 4197 від 15.10.2014 р., № 4198 від 15.10.2014 р. позивачем було надано транспортно -експедиційні послуги. Згідно з Актів послуги виконані якісно і в повному обсязі. Загальна вартість послуг становить 202 950 грн.

Позивач направив відповідачу претензію вих. № 01-03/198 від 20.11.2014 р. щодо сплати заборгованості, у відповідь на яку відповідач листом № 1/44-781 від 20.11.2014 р. повідомив про тимчасові фінансові труднощі. У листі вказано, що затримка в оплаті обумовлена об'єктивними причинами, а саме: затримкою платежів за відвантажену продукцію ключовими російськими клієнтами, що викликало дефіцит оборотних коштів на ПАТ "Запоріжтрансформатор".

У зв'язку з тим, що повного розрахунку за надані послуги ПАТ "Запоріжтрансформатор" не здійснив, 26.01.2015 р. ТОВ "М енд С форвардінг Ко" звернулася з позовом до господарського суду Запорізької області, за яким порушено провадження у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позов визнав факт надання послуг позивачем по вказаним у підставі позову заявкам, визнав наявність боргу у сумі 202 950 грн.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, доказами, переліченими вище, доведено, що підписанням уповноваженими особами актів виконаних робіт за договором сторони по суті підтвердили факт надання позивачем якісних послуг у погодженій в заявках сумі.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо повної сплати вартості отриманих послуг до суд не надав, а факт прострочення виконання зобов'язання за договором підтверджується матеріалами справи, керуючись ст. 526, 549, 625, 629, 929 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, позовні вимоги про стягнення з відповідача 202950,00 грн. основного боргу, 12 192,00 грн. пені, 1334,46 грн. -3% річних судом задоволено в зв'язку з їх документальною та матеріальною обґрунтованістю.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив зменшити на підставі п.п. 3,6 ст.83 ГПК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України розмір пені до суми, яка не перевищує 500 грн. та розстрочити виконання рішення протягом 6 місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства.

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції, оцінивши представлені відповідачем в обґрунтування клопотання докази, зазначив про відсутність в даному випадку виключних обставин, які є підставою для застосування п.п.3,6 ст. 83 ГПК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, враховуючи факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, виходячи з принципу рівності сторін та наявності інфляційних процесів, а також беручи до уваги, що заявлена до стягнення сума пені у порівнянні із сумою основного боргу не є значною.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки такі висновки відповідають обставинам справи, а також ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідач рішення в частині стягнення з нього суми основного боргу, пені та 3% річних не оскаржує, правильність висновків суду в зазначеній частині під сумнів не ставить.

Відповідач в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення змінити, зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до суми 500,00 грн., посилаючись на тяжкий фінансовий стан, збитковість підприємства, що є, на думку відповідача підставою для застосування п.п.3,6 ст.83 ГПК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій мотивоване тим, що аналіз показників балансу відповідача за 2014р., звіту про фінансові результати за 12 місяців 2014 р. свідчить про наявність збитків у господарській діяльності в розмірі 2188273000,00 грн. та поточних зобов'язань в сумі 5178242000,00 грн. Сума поточних обігових коштів а банках складає лише 96391000,00 грн., а дебіторська заборгованість за поставлену продукцію -390121000,00 грн. Поточні невиконані фінансові зобов'язання перевищують поточні оборотні активи більш як в 10 разів. Згідно з наказами генерального директора ПАТ "Запоріжтрансформатор" № 465 від 03.04.2014 р., № 976 від 31.07.2014 р., № 978 від 01.08.2014 р., № 979 від 01.08.2014 р., № 37 від 30.01.2015 р. на підприємстві скорочується штат працівників. Відповідно до звіту від 09.01.2014 р. № 1/09-10-7, що надається до центру зайнятості, на 01.01.2014 р. кількість осіб, які знаходилися в трудових відносинах із підприємством, дорівнювала 4624 людей, станом на 01.05.2014 р. -3889 людей (звіт № 1/09-19-160 від 06.05.2014 р.), на 01.09.2014 р. - 3530 людей (звіт № 1/09-19-348 від 03.09.2014 р.), на 01.10.2014 р. -3420 людей (звіт № 1/09-19-399 від 03.10.2014 р.), на 01.12.2014 р. -3187 людей (звіт № 1/09-19-439 від 02.12.2014 р.); на 01.01.2015 р. -3149 людей (звіт № 1/1-90-76 від 30.12.2014 р.); на 01.02.2015 р. -3048 людей (звіт № 1/09-19-30 від 03.02.2015 р.). У 2014 -2015 роках, як зазначає відповідач, підприємство працює за неповним робочим тижнем, у багатьох цехах оголошено простій. Відповідач також вважає, що порушення терміну виконання грошового зобов'язання за договором поставки не завдало будь-яких збитків іншим учасникам господарських відносин та державі. Відповідач перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані, що, на думку відповідача, є підставою для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню, та надання розстрочки.

Вирішуючи питання про зменшення пені, розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Виходячи з приписів процесуального закону, зменшення пені і розстрочка виконання судового рішення може бути здійснено судом лише у виняткових випадках. Згідно з ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, судовий захист цивільного права і інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Наявність інфляційних процесів у економіці держави є загальновідомими фактом, який в силу приписів ст.35 ГПК України не підлягає доказуванню.

Також, стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності и власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Враховуючи зазначену норму, надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень п. 6 ст. 83 ГПК України, адже, враховуючи положення ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Слід зазначити, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно зі ст.174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Спірний договір є двостороннім правочином, за змістом якого позивач, як експедитор, зобов'язався за плату і за рахунок клієнта (відповідача) надати або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а відповідач, як клієнт, зобов'язався оплатити ці послуги на умовах та в строки встановлені договором. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Згідно з п.п. 5.1, 5.5, 5.6 договору плата за надані експедитором послуги по організації перевезення вантажу погоджується сторонами у відповідній заявці. Клієнт оплачує надані послуги в наступному порядку: 14 банківських днів із моменту підписання відповідного акту приймання - передачі наданих послуг. Підставою для оплати послуг є підписаний сторонами відповідний акт.

Отже, укладаючи 23.04.2014 р. із позивачем договір транспортного експедирування № DL 001451 від 23.04.2014 р., підписуючи у жовтні 2014 р. заявки і погоджуючись на вартість послуг, відповідач достовірно знав про фінансовий стан свого товариства, про скорочення штату працівників, тому такі дії є ризиком підприємницької діяльності відповідача.

Позивач якісно виконав свої зобов'язання за договором, про що свідчать підписані акти, тим самим по суті сприяв підприємницькій діяльності відповідача, що не заперечується останнім.

Колегія суддів звертає увагу, що необхідною умовою для зменшення штрафних санкцій та надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних: процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, господарський суд, виходячи з принципу рівності перед законом і судом, зазначає, що надані відповідачем аргументи не свідчать про неможливість виконання ним судового рішення, а вказані обставини не мають характер виняткових випадків, які можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

При цьому слід зазначити, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

До того ж, відповідачем не надано до суду жодних доказів вжиття заходів до фактичного виконання зобов'язання.

За таких обставин суд не вбачає виключних обставин, не вважає за можливим надати перевагу одному із контрагентів договору, враховуючи рівність сторін та наявність інфляційних процесів, а також бере до уваги, що заявлена до стягнення сума пені у порівнянні із сумою основного боргу не є значною.

За вищезазначених обставин колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання постанови.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Запорізької області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 по справі № 908/690/15-г відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 по справі № 908/690/15-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 20 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.