Постанова № 43746096, 21.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 915/1266/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Шевченко В.В., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Данилова К.Ю. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРТАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015

по справі № 915/1266/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРТАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югенергоконтракт»

про стягнення 29 200,01 грн. вартості оплаченого товару, 876,00 грн. - 3% річних, 1 460,00 грн. пені та 5 840, 01 грн. штрафу

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.04.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ІНТЕРТАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» (далі - ПАТ «ІНТЕРТАЙП НМТЗ», позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югенергоконтракт» (далі - ТОВ «Югенергоконтракт», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 29 196,00 грн., штрафу - 5 839,20 грн., суми пені - 1 923,74 грн., інфляційних нарахувань - 642,31 грн., 3% річних - 256,76 грн., а також відшкодування за рахунок відповідача судових витрат у справі (з врахуванням уточнень до позовної заяви від 19.09.2014).

Позов обґрунтований тим, що поставлені відповідачем на підставі договору поставки №464/13 від 02.08.2013 електродвигуни вийшли з ладу у період дії гарантійного строку, що відповідно до п.7.4 Договору є підставою для заміни товару на якісний або повернення постачальником сплачених за товар грошових коштів. Позивачем були направлені на адресу відповідача відповідні вимоги, які були залишені без задоволення. У зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення грошових коштів, відповідачем нараховані пені, штраф, 3% річних та збитки від інфляції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 позов ПАТ «ІНТЕРТАЙП НМТЗ» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 839,20 грн. штрафу та 281,72 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що вимога про повернення коштів є передчасною, оскільки позов подано 07.08.2014, а вищевказана вимога направлена на адресу відповідача 01.09.2014, а отже у відповідача на момент подання позову ще не виникло зобов'язання щодо повернення коштів.

Не погоджуючись з рішення господарського суду, ПАТ «ІНТЕРТАЙП НМТЗ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні 29 196,00 грн. - заборгованості, 1 923,74 грн. - пені, 642,21 грн. - інфляційних нарахувань та 256,76 грн. - 3% річних, прийняти нове, про задоволення цих вимог.

Скаржник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неповно з'ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи. До апеляційної скарги ПАТ «ІНТЕРТАЙП НМТЗ» надало копію витягу з офіційного веб-сайту засобу поштового зв'язку «Укрпошта», штриховий ідентифікатором поштового відправлення - 5120005481035, станом на 27.08.2014.

Представник позивача в судове засідання 21.04.2015 не з'явився, та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.03.2015, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Проте, така неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 20.03.2015 у даній справі, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.04.2015 проти апеляційної скарги заперечувала з підстав викладених у відзиві та просила суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія порадившись на місці, вирішила залучити до матеріалів справи доданий до апеляційної скарги витяг з офіційного веб-сайту засобу поштового зв'язку «Укрпошта», штриховий ідентифікатором поштового відправлення - 5120005481035 станом на 27.08.2014 у зв'язку з тим, що дана інформація має обмежений строк зберігання, який складає шість місяців і позивач не мав змоги надати цей витяг в судовому засіданні першої інстанції, тому що господарським судом з власної ініціативи було залучено до матеріалів справи витяг з офіційного веб-сайту засобу поштового зв'язку «Укрпошта» станом на 17.02.2015, тобто після спливу строку зберігання інформації, а рішення прийнято 18.02.2015.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановили наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2013 між сторонами було укладено Договір поставки №464/13, за умовами якого постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставити покупцю (позивач у справі) товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки якого зазначаються у Специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків і складають невід'ємну частину договору (п.1.1 договору).

Сума цього Договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за весь період дії цього договору на підставі оформлених сторонами Специфікацій.

Відповідно до п.п.3.2, 3.5 - 3.7 договору товар поставляється узгодженими партіями протягом терміну дії цього договору. Строк поставки товару визначається у Специфікації. Товар передається постачальником покупцю на підставі видаткової накладної з відміткою покупця про приймання товару. Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар є дата, зазначена покупцем у видатковій накладній при прийманні товару. Сторони у Специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати поставки товару і дати переходу права власності на товар. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості виробника, документи визначені відповідною Специфікацією.

Розрахунки за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, визначені у Специфікації (п. 4.1. договору).

Згідно п.5.3 договору постачальник зобов'язався за свій рахунок усунути дефекти, виявлені в товарі протягом гарантійного строку, або замінити товар протягом 20-ти днів від дати отримання повідомлення покупця про виявлені дефекти.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» №П-6 від 15.06.1965 та Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» №П-7 від 25.04.1966 (п. 6.1 договору).

У випадку поставки неякісного асортименту товару постачальник зобов'язаний у 10-ти денний термін від дати письмової заяви покупця замінити такий товар товаром належної якості. Покупець має право відмовитись від приймання та оплати неякісного товару, а якщо вартість такого товару вже оплачена - зажадати повернення грошових коштів. Грошові кошти мають бути повернені постачальником у 3-денний термін від дати письмової вимоги покупця. При недотриманні зазначеного терміну повернення грошових коштів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми не повернених грошових коштів за кожен день прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Пеня нараховується за весь період прострочення. За поставку неякісного товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару (п.п. 7.4., 7.5. договору).

Згідно Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору №464/13 сторони погодили поставку двох електродвигунів 4АМУ200L2Т1 45 кВт, 380В, 50 Гц, 3000 об/хв., якість яких повинна відповідати вимогам ГОСТ 182 і підтверджуватись паспортом виробника. Загальна вартість поставки становить 29 200,01 грн.

Пунктами 2, 3 Специфікації до Договору №464/13 узгоджено, що термін гарантійних зобов'язань становить 12 календарних місяців від дати поставки. Постачальник несе гарантійні зобов'язання в період гарантійного терміну за умови дотримання покупцем правил зберігання і експлуатації. У разі виявлення дефектів у період гарантійного строку, пов'язаних з якістю товарів, постачальник зобов'язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти або замінити товар в узгоджені сторонами терміни.

Строк поставки товару сторони визначили на протязі 5-ти робочих днів від дати подачі покупцем заявки на поставку товару. Датою поставки вважається дата, зазначена покупцем у товарно-транспортній накладній. Датою переходу права власності на товар є дата зазначена покупцем у видатковій накладній. Розрахунок за поставлений товар покупець повинен здійснити протягом 60-ти календарних днів від дати поставки (п. п. 6, 9 Специфікації).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору, позивачу були поставлені два електродвигуни 4АМУ200L2 (заводські номери 89086 та 89090) з паспортами заводу-виробника (а.с.18, 162-167) загальною вартістю 29 196,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткової накладної №1 від 02.09.2014 та товарно-транспортної накладної №59000024382875 від 03.09.2014.

Платіжним дорученням №8736 від 10.01.2014 позивач перерахував відповідачу вартість отриманого товару у сумі 29 196,00 грн. (а.с.17).

Двигуни були встановлені на трубоелектрозварювальному стані №8 та в період гарантійного строку експлуатації вийшли з ладу, про що позивачем були складені відповідні акти.

Згідно наданих позивачем актів аварійного виходу з ладу від 18.02.2014 та 22.03.2014, електродвигуни заводські номери 89086 та 89090 вийшли з ладу; при огляді двигунів зовнішніх ушкоджень не виявлено; тестування показало замикання обмотки стартера на корпус двигунів (а.с.19, 20).

31.03.2014 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №19-624 з проханням замінити неякісний товар у 10-ти денний строк, відповідно до п.7.4 Договору №464/13 (а.с. 22, 49, 50), яка отримана відповідачем 08.04.2014 (а.с.51), що відповідачем підтверджено під час розгляду справи.

В якості доказу, що підтверджує факт виявленні недоліків електродвигунів під час гарантійного строку, матеріали справи містять акт експертизи №М-746 від 18.04.2014 Дніпропетровської торгово-промислової палати, в якому зафіксовані аварійні виходу з ладу електродвигунів заводські номери 89086 та 89090; при огляді двигунів зовнішніх ушкоджень не виявлено, а тестування показало замикання обмотки стартера на корпус двигунів.

Відповідачем висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати не спростовано.

26.05.2014 позивачем було направлено на поштову адресу відповідача вимогу №19-1029 про повернення грошових коштів сплачених за електродвигуни, у триденний термін від дати вимоги (а.с.23).

01.09.2014 позивачем було направлено повторну вимогу №19-1781 на юридичну та поштову адреси відповідача (а.с.57).

Відповіді на претензію №19-624 відповідач не надав, а вимоги залишив без розгляду та задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з господарським судом, що відповідач поставив відповідачу товар неналежної якості.

Відповідно до ч.ч.6 ст.269 ГК України, постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надані відповідачем на підтвердження його заперечень щодо позову, що при експлуатації електродвигунів позивачем не було додержано правил зберігання та експлуатації товару.

Згідно ч.5 ст.268 ГК України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 26.05.2014 на адресу відповідача направив вимогу №19-1029 про повернення грошей, яку господарський суд визнав неналежним доказом, оскільки остання відправлена не на юридичну адресу, а на поштову адресу відповідача та дані про направлення кореспонденції за штриховим ідентифікатором поштового відправлення - 5120005481035 відсутні, не зареєстровані в системі.

Однак, судова колегія не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що вимога №19-1029 від 26.05.2014 про повернення коштів підлягає задоволенню, адже остання була вручена адресату особисто 02.07.2014, свідченням цього є роздруківка з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 27.08.2014 (додаток до апеляційної скарги), отриманої за штриховим ідентифікатором поштового відправлення - 5120005481035, який зазначений на розрахунковому документі (фіскальний чек від 26.05.2014).

Таким чином, грошове зобов'язання з повернення грошових коштів виникло у відповідача після отримання ним вимоги №19-1029 від 26.05.2014, тобто з 02.07.2014.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми штрафу передбаченого п. 7.5. договору укладеного між сторонами в розмірі 5 839,20 грн. підлягає задоволенню та господарський суд підставно задовольнив цю вимогу, також підлягає задоволенню і позовна вимога щодо стягнення основного боргу у розмірі 29 196,00 грн., адже остання сума є обґрунтованою, проте місцевий суд відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних сторони також передбачили в п. 7.4. договору №464/13.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача (скаржника) за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних та індексу інфляції, містить помилки, оскільки вищевказані розрахунки проводились за період з 02.06.2014 по 16.09.2014, однак судова колегія вважає, що період за який необхідно здійснити розрахунки 3% річних та інфляційних витрат починається з 05.07.2014 (02.07.2014 дата отримання відповідачем вимоги №19-1029 від 26.05.2014, в тексті якої зазначено: «Вимагаємо, згідно умов договору, повернути грошові в сумі, які були сплачені за два електродвигуни, у триденний термін від дати письмової вимоги на розрахунковий рахунок зазначений у договорі.»).

Отже, сума 3% річних за період з 05.07.2014 по 16.09.2014 складає 177,58 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів29 196,0005.07.2014 - 16.09.2014743 %177,58

Сума інфляційних втрат за період з 05.07.2014 по 16.09.2014 складає 1 208,16 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі05.07.2014 - 16.09.201429 196,001.0411 208,1630 404,16

№Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості

ІІнфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С - сума боргу; ІІср.- сукупний індекс інфляції

іСума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С - сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу.

Оскільки сума інфляційних втрат за період з 05.07.2014 по 16.09.2014 перевищує суму інфляційних втрат заявлену до стягнення позивачем та враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 ГПК України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену суму інфляційних втрат - 642,31 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 177,58 грн. та інфляційних втрат в сумі 642,31 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 1 923,74 грн. за період 02.06.2014 по 16.09.2014, судова колегія зазнає наступне.

На думку судової колегії, позивачем правомірно нарахована пеня, що відповідає умовам договору, а саме п. 7.4., однак судова колегія вважає, що період за який необхідно здійснити розрахунок пені, як і попередні суми 3% річних та інфляційних втрат, починається з 05.07.2014 по 16.09.2014.

Отже, сума пені за період з 05.07.2014 по 16.09.2014 складає 1 422, 21 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення29 196,0005.07.2014 - 16.07.2014129.5000 %0.052 %182,3829 196,0017.07.2014 - 16.09.20146212.5000 %0.068 %1 239,83

Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 422,21 грн.

Отже, в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, рішення господарського суду підлягає зміні.

Приймаючи до уваги вищевикладене та у зв'язку з тим, що відповідач жодним чином не відреагував на претензію позивача №19-624 з вимогою про заміну неякісного товару і заміну електродвигунів не здійснив. Відповідачем також не доведено, що при експлуатації електродвигунів позивачем не було додержано правил зберігання та експлуатації товару. Крім цього, відповідач також не може посилатись на відсутність доказів дотримання позивачем належних умов зберігання та експлуатації товару, оскільки призначена господарським судом за клопотанням відповідача експертиза, на розгляд якої були поставлені, зокрема, і питання про причини виникнення недоліків, не відбулась з вини відповідача.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарським судом не надано належної оцінки всім зазначеним вище обставинам, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду - зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРТАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 - в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРТАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» - змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югенергоконтракт» на користь Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРТАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» 29 196,00 грн. вартості оплаченого товару, 5 839,20 грн. - штрафу, 1 422,21 грн. пені, 642,31 грн. втрат від інфляції, 177,58 грн. - 3% річних, 1798,98 грн. судового збору.»

3. В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 - залишити без змін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2015 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Шевченко В.В.

Суддя Ярош А.І.